На зламі антикорупційних законодавств: деякі аспекти нових антикорупційних заходів (закінчення)

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон 2014 року — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Закон 2011 року — Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р. № 3206-VI.

УМОВНЕ СКОРОЧЕННЯ

Національне агентство — Національне агентство з питань запобігання корупції.

РОЗДІЛ VІ. ПРАВИЛА ЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

У цьому розділі встановлені правила для осіб, уповноважених на виконання функцій держави та органів місцевого самоврядування, а також інших посадових осіб юридичних осіб публічного права. Частина цих правил дублює окремі правила розд. ІІ Закону України «Про правила етичної поведінки» від 17.05.2012 р. № 4722-VI (втратив чинність 26.04.2015 р.).

До таких правил, зокрема, відноситься:

— неухильне додержання вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, ввічливість у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими;

— дотримання політичної нейтральності;

— неупередженість дій, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання;

— сумлінне, компетентне, вчасне, результативне і відповідальне виконання службових повноважень та професійних обов’язків, рішень та доручень органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, недопущення зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності;

— заборона посадовцям розголошувати та використовувати в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, установлених законом;

— утримання від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону;

— негайне повідомлення особою в письмовій формі керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому вона працює, а виборні особи — Національне агентство, у разі отримання для виконання рішень чи доручень, які особа вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам.

РОЗДІЛ VІІ. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

На відміну від Закону 2011 року, питанню фінансового контролю у  Законі 2014 року приділено цілий розділ.

Як і раніше, суб’єктами декларування залишаються особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також інші посадові особи юридичних осіб публічного права.

Водночас, УВАГА! декларація подається шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства (у цьому суттєва відмінність механізму подання декларацій). Форма декларації визначається Національним агентством.

Залишається незмінною норма щодо подання ще двох декларацій:

— особами, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, — за період, не охоплений раніше поданими деклараціями;

— наступного року після припинення діяльності в установленому цим законом порядку.

У випадку виявлення суб’єктом декларування помилок у поданій ним декларації за його письмовим зверненням Національне агентство надає можливість їх виправити протягом десяти календарних днів.

Звертаємо увагу, що у Законі 2014 року законодавцем значно розширено перелік відомостей, які зазначатимуться у декларації.

Так, щодо об’єктів нерухомості, які належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, то крім тих відомостей, які вимагав зазначати Закон 2011 року, необхідно буде зазначати:

— дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

— у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, вказуються відомості про усіх співвласників такого майна або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

У новій декларації зазначатиметься цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат, установлених на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. У разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, вказуються відомості про усіх співвласників такого майна або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Крім того, у декларації наводитимуться відомості:

— про юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;

— нематеріальні активи, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї, у тому числі об’єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті;

— фінансові зобов’язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту), зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти;

— видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання. Такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 20 мінімальних заробітних плат, установлених на 1 січня звітного року. Окрім цього, до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет та інформація щодо найменування контрагента.

Слід звернути увагу ще на одне нововведення.

У новій декларації зазначатимуться відомості про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегульованих чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням назви відповідних об’єднань (організацій) та їх коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством, яке забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на своєму офіційному веб-сайті.

Зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Повноваження щодо контролю та перевірки декларацій належатиме Національному агентству, яке визначає порядки проведення передбачених Законом 2014 року видів контролю:

— своєчасності подання;

— правильності та повноти заповнення;

— логічний та арифметичний.

Крім того, може бути проведено повну перевірку декларацій.

Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов’язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб’єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Запровадження моніторингу способу життя суб’єктів декларування. До цього часу сучасним українським антикорупційним законодавством норм щодо здійснення таких заходів не встановлювалося.

Моніторинг способу життя суб’єктів декларування здійснюється вибірково Національним агентством з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.

При цьому такий моніторинг здійснюється на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

У разі виявлення за результатами моніторингу ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції.

І останньою новелою щодо фінансового контролю посадовців є повідомлення суб’єктом декларування Національного агентства у разі суттєвої зміни його майнового стану, а саме: отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року. Зокрема, такий суб’єкт декларування у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

РОЗДІЛ VІІІ. ЗАХИСТ ВИКРИВАЧІВ

У порівнянні із Законом 2011 року, Закон 2014 року незначною мірою розширив деякі норми, пов’язані із захистом викривачів — осіб, які за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляють про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Так, не тільки викривач, але й член його сім’ї не може бути звільнений чи примушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності чи підданий з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. Інформація про викривача може бути розголошена лише за його згодою, крім випадків, встановлених законом.

На Національне агентство покладається функція постійного моніторингу виконання закону у сфері захисту викривачів, проводить щорічний аналіз та перегляд державної політики у цій сфері.

РОЗДІЛ ІХ. ІНШІ МЕХАНІЗМИ ЗАПОБІГАННЯ І ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ

Заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Антикорупційна експертиза. Як і в Законі 2011 року, усі проекти нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України, підлягають обов’язковій антикорупційній експертизі, яка проводиться Міністерством юстиції України. Разом з тим Національне агентство може проводити за власною ініціативою у встановленому ним порядку антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів, що вносяться на розгляд Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України.

Також слід звернути увагу на норму, якою встановлюється періодичний перегляд законодавства на наявність у ньому корупціогенних норм, який здійснює Національне агентство. За підсумками такого перегляду воно надає Міністерству юстиції України пропозиції щодо включення конкретних документів до плану проведення антикорупційної експертизи. До проведення зазначеного моніторингу Національне агентство може залучати громадські об’єднання, наукові установи, в тому числі на умовах державного замовлення на підставі відкритого конкурсу.

Також Законом 2014 року передбачено чіткий перелік категорій осіб, стосовно яких спеціальна перевірка не проводиться:

— кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів;

— громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;

— претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

— претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;

— осіб при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.

Слід зазначити, що перелік відомостей про особу, яка претендує на зайняття посади, що підлягає спеціальній перевірці, доповнено відомостями щодо відношення особи до військового обов’язку та наявності в особи допуску до державної таємниці, якщо такий допуск необхідний згідно з кваліфікаційними вимогами до певної посади.

Також новелою є організація проведення спеціальної перевірки у новостворених державних органах, яка покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби, до моменту утворення у такому новоствореному органі відповідального за це структурного підрозділу.

Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Цей реєстр формується та ведеться Національним агентством (наразі цей Реєстр веде Мін’юст). Відомості про фізичну особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, рівно як і відомості про юридичну особу, до якої застосовано заходи кримінально-правового характеру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу.

Вимоги щодо прозорості та доступу до інформації. Державним службовцям і посадовим особам, а також особам, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, забороняється:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

РОЗДІЛ Х. ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Законом 2011 року питанню запобігання корупції у діяльності юридичних осіб приділялася одна стаття, якою, зокрема, встановлювалося, що юридичні особи забезпечують розроблення та вжиття заходів із запобігання корупції, які є необхідними та обґрунтованими для запобігання корупції у діяльності юридичної особи та заохочення її працівників діяти відповідно до закону, нормативно-правових актів та встановлених підприємством правил та процедур щодо виявлення та запобігання корупції у діяльності юридичної особи.

Законом 2014 року для врегулювання зазначеного питання виділено цілий розділ.

Так, керівник, засновники (учасники) юридичної особи забезпечують регулярну оцінку корупційних ризиків у її діяльності і здійснюють відповідні антикорупційні заходи. Для виявлення та усунення корупційних ризиків у діяльності юридичної особи можуть залучатися незалежні експерти, зокрема для проведення аудиту.

Зверніть увагу! Для посадових та службових осіб юридичних осіб, інших осіб, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, встановлено низку антикорупційних зобов’язань.

Іншою новелою є розробка та затвердження юридичною особою антикорупційної програми, яка представлятиме комплекс правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності цієї юридичної особи. Передбачається, що положення щодо обов’язковості дотримання антикорупційної програми мають включатися до трудових договорів, правил внутрішнього розпорядку юридичної особи, а також можуть включатися до договорів, які укладаються юридичною особою.

Законом 2014 року встановлено, що в юридичних особах, таких як державні, комунальні підприємства, господарські товариства (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень, а також в юридичних особах, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт — 5 мільйонів гривень, для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (Уповноважений), правовий статус якої визначається цим Законом. Уповноваженим може бути фізична особа, яка здатна за своїми діловими та моральними якостями, професійним рівнем, станом здоров’я виконувати відповідні обов’язки.

РОЗДІЛ ХІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ АБО ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ КОРУПЦІЄЮ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА УСУНЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

У  Законі 2014 року залишається норма, яка встановлює кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність осіб, на які поширюється дія цього Закону.

Водночас у разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

Наостанок доцільно звернути увагу на нову норму, яка чітко не була визначена у Законі 2011 року. Так, особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.