Перш ніж відповісти на запитання, давайте для зручності працівників, які звільняються за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, назвемо «пенсіонерами-новачками». А ось ті, що оформили пенсію, але не побажали піти на заслужений відпочинок, а продовжили працювати, будуть у нас працюючими пенсіонерами.
Отже, звільняється пенсіонер-новачок у зв’язку з виходом на пенсію.
Нагадаємо. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII (далі — Закон про держслужбу) «на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.»
При призначенні пенсії державного службовця застосовуються положення ст. 25 Закону про держслужбу, якою визначені категорії посад державних службовців, та Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.94 р. № 283, яким визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Загалом, вихід на пенсію — одна з підстав для звільнення з ініціативи працівника (ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Причому цю підставу віднесено ч. 1 ст. 38 КЗпП до поважних. Що з цього випливає? Роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір з працівником у строк, про який він просить, тобто без двотижневого відробітку (ч. 1 ст. 38 КЗпП).
У трудовій книжці працівника уточнюють «пенсійну» підставу для звільнення: «Звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України».
Що стосується остаточного розрахунку, то він стандартний: працівнику потрібно виплатити зарплату за фактично відпрацьований час і компенсацію за невикористані дні відпусток. Крім того, колективним договором установи може передбачатися виплата одноразової допомоги у зв’язку з виходом на пенсію.
Працюючий пенсіонер звільняється за власним бажанням.
Про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням працюючий пенсіонер зобов’язаний попередити роботодавця письмово за два тижні. Як це зробити? Подати останньому заяву про звільнення. У заяві він повинен зазначити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП), бажану дату звільнення, підписати її і проставити дату складання. Тобто на відміну від розглянутої вище ситуації, роботодавець, звільняючи вже пенсіонера за його бажанням, має право вимагати від останнього відпрацювати два тижні.
У разі розірвання з працівником трудового договору за його ініціативою без поважних причин до трудової книжки вноситься запис: «Звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України».
У день звільнення необхідно здійснити остаточний розрахунок з працівником, тобто виплатити всі належні йому суми: заробітну плату за фактично відпрацьований час і компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Якщо працівник «перевикористав» відпустку (тобто звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості), то роботодавець проводить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Тут для працюючих пенсіонерів жодних пільг немає (ст. 127 КЗпП і ст. 22 Закону про відпустки).
