Так, можна. Далі поговоримо про це змістовно.
За умовами запитання у працівника виникло право на додаткові відпустки, надання яких передбачено різними нормативними документами. Для підтвердження вже наведеної відповіді розглянемо підґрунтя для надання кожної з таких відпусток.
Додаткова відпустка для учасників бойових дій. З 06.06.2015 р. застосовуємо нову норму з надання відпусток, наведену у ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504): учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Увага! Така додаткова відпустка не є щорічною відпусткою, оскільки її не прописано у розділі, присвяченому щорічним відпусткам, а також її не включено до виду щорічних відпусток у ст. 4 Закону № 504.
Це впливає на низку характеристик із надання цієї додаткової відпустки. Зокрема, зазначену відпустку надають один раз протягом календарного року незалежно від відпрацьованого в цьому році часу. Тобто вже з 06.06.2015 р. у будь-який час (за погодженням із роботодавцем) працівник може скористатися таким новим видом відпустки повної тривалості, якщо у нього є право на неї. Для реалізації нової відпускної гарантії працівник пред’являє роботодавцю:
— заяву про надання додаткової відпустки за ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504;
— посвідчення учасника бойових дій або посвідчення інваліда війни (зразки таких посвідчень наведені у додатку 2 до постанови КМУ від 12.05.94 р. № 302).
Зазначимо декілька слів про відображення у табелі обліку використання робочого часу днів, коли працівник перебуває у додатковій відпустці, передбаченій ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504. Справа у тому, що зараз відсутній код для умовного позначення цієї відпустки у табелі. Але тут треба пригадати, що типова форма табеля № П-5 (умовні позначення для її заповнення), затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. № 489, має рекомендаційний характер. Це означає, що за необхідності установа може доповнювати типову форму № П-5 іншими показниками, у тому числі вводити додаткові умовні позначення для відображення витрат робочого часу.
Важливо! Для позначення у табелі обліку використання робочого часу днів додаткової відпустки, яка надається згідно зі ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504, доцільно ввести окремий код. Як варіант, використання днів цієї відпустки можна відобразити буквеним кодом «ВБ» (відпустка бійцям).
Будьте уважні! Додаткова відпустка за ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504 надається за основним місцем роботи і за сумісництвом. Причина: згадані статті не містять обмежень з цього приводу.
Додаткова відпустка працівникам-чорнобильцям. Право на цю оплачувану відпустку тривалістю 14 робочих (16 календарних) днів закріплено у ст. 20 і 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII (далі — Закон № 796). Увага! Такий вид відпустки також не віднесений до виду щорічних відпусток.
Працівник-чорнобилець 1 або 2 категорії, який має намір скористатися правом на додаткову «чорнобильську» відпустку, повинен подати роботодавцю:
— заяву із проханням надати таку додаткову відпустку;
— посвідчення (встановленого зразка) особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, із присвоєнням відповідної категорії.
У табелі обліку використання робочого часу дні додаткової відпустки за Законом № 796 відмічають буквеним кодом «Ч» (або цифровим — «10»).
Зверніть увагу! Додаткову відпустку, передбачену ст. 20 і 21 Закону № 796, працівникам-чорнобильцям надають тільки за їх основним місцем роботи*.
* Мінсоцполітики висловлювало такий висновок у листі від 18.05.2011 р. № 164/13/116-11. Позицію засновано на фіксуванні оплати такої відпустки. Справа у тому, що кошти на ці відпускні орган соцзахисту відшкодовує лише роботодавцю, в якого працівник працевлаштований за основним місцем роботи. — Прим. ред.
Підкреслимо: додаткова відпустка працівникам-бійцям (ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504) і додаткова відпустка працівникам-чорнобильцям (ст. 20 і 21 Закону № 796) є оплачуваними.
Ми розставили акценти у наданні додаткової відпустки працівникам — учасникам бойових дій та інвалідам війни і додаткової відпустки працівникам-чорнобильцям. Як бачимо, право на них закріплено у різних нормативних документах.
Відзначимо, що ці відпустки не пов’язані між собою. Разом із тим є у них і спільні характеристики. Так, право на реалізацію кожної зазначеної додаткової відпустки гарантовано на законодавчому рівні, і надають їх понад інші відпустки, передбачені законодавством, незалежно від їх тривалості.
Висновок: Працівник, який є учасником бойових дій або інвалідом війни та одночасно відноситься до категорії 1 — 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право протягом одного календарного року на кожну з вищенаведених відпусток. Тобто роботодавець за основним місцем роботи має надати працівнику (за його бажанням) із вказаними статусами додаткову відпустку за ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504, а також окремо — додаткову відпустку за ст. 20 і 21 Закону № 796.
За сумісництвом працівник, який є учасником бойових дій або інвалідом війни та одночасно «чорнобильцем», має право лише на додаткову відпустку відповідно до ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504.
За уже усталеною практикою «чорнобильські» відпускні розраховують, нараховують і виплачують роботодавці (за основним місцем роботи працівника) за рахунок власних коштів. Однак згодом понесені витрати їм відшкодовують із бюджету органи соцзахисту (див. Порядок, затверджений постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936).
А ось оплата періоду додаткової відпустки працівникам-бійцям викликає запитання. За чиї кошти виплачувати відпускні за дні цієї відпустки? З одного боку, ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504 не мають окремих приписів із цього приводу. Немає їх і у Законі України від 14.05.2015 р. № 426-VIII, яким запроваджено надання додаткової відпустки працівникам-бійцям. Виходить, що період такої відпустки повинен оплачувати роботодавець за рахунок власних коштів.
З іншого боку, гарантія щодо надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам-бійцям також вказана у ст. 12 і 13 Закону України від 22.10.93 р. № 3551-XII (далі — Закон № 3551). У ст. 17 цього Закону прописано: «фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів». У п. 6 постанови КМУ від 16.02.94 р. № 94 сказано: витрати установ, пов’язані із наданням пільг, передбачених Законом № 3551, покриваються місцевими фінансовими органами на підставі розрахунків, поданих установами. Виходить, що роботодавець повинен нарахувати і виплатити (за рахунок власних коштів) працівнику відпускні за дні додаткової відпустки за ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504, а згодом має отримати із бюджету відшкодування цих коштів. Сподіваємось, що офіційна позиція про порядок відшкодування коштів, витрачених на виплату таких відпускних, скоро з’явиться.
