Теми статей
Обрати теми

Про підстави звільнень з ініціативи власника

Мирний Іван, експерт з питань трудового права
Звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може здійснюватись не тільки з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП. Які це випадки і якими законодавчими нормами вони регулюються?

По-перше, ст. 40 містить загальний (для всіх працівників) перелік випадків, коли трудовий договір укладається на невизначений термін. Разом з тим строковий трудовий договір до закінчення його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом, а ст. 41 передбачено перелік додаткових підстав для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівниками окремих категорій за певних умов.

По-друге, фактично звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може здійснюватись не тільки з підстав, передбачених ст. 40 та 41, а й у інших випадках, оскільки в чинному законодавстві є спеціальні норми, які це дозволяють.

Так, ч. 2 ст. 43-1 КЗпП встановлено, що законодавством можуть бути передбачені й інші (крім тих, що зазначені в частині першій цієї статті) випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного профспілкового органу.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснено, що правила про неприпустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також перебування у відпустці (частина третя ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору згідно з чинним законодавством здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 7 КЗпП передбачає можливість встановлення законодавством додаткових підстав для припинення трудового договору з працівниками деяких категорій за певних умов.

Зокрема, норма, заложена у ст. 7 КЗпП, допускає встановлення законодавством додаткових підстав припинення трудового договору, знайшла, наприклад, вираження у ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII, яка містить ряд додаткових підстав для припинення державної служби.

Так, п. 2, 6, 7 статті 30 цього Закону, зокрема, встановлено припинення державної служби у разі недотримання державним службовцем пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону (вчинення дій, регламентованих статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»); порушення присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів. 

Крім того, чинним законодавством про працю передбачено укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності. Пункт 8 ст. 36 КЗпП дозволяє в контракті зазначити підстави припинення трудового договору, не передбачені законодавчими актами.

Слід зауважити, що нормативно-правові акти, якими встановлено додаткові підстави розірвання трудового договору, не завжди їх кваліфікують як звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Через це виникають трудові спори, оскільки звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу має здійснюватися за встановленими правилами та гарантіями, недотримання яких є порушенням законодавства про працю. Розірвання ж трудового договору не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу регулюється іншими правилами.

Проте ч. 3 ст. 184, ст. 186-1 КЗпП встановлено заборону звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох або до шести років у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду; одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда; батьків, котрі виховують дітей без матері (в тому числі у випадку тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників) таких дітей. Працівники названих категорій не можуть бути звільнені не тільки з підстав, передбачених ст. 40 та 41 КЗпП, а й з інших підстав, що кваліфікуються як звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, із наведеного випливає, що працівники зазначених у цих статтях категорій не можуть бути звільнені за результатами випробування. У зв’язку з цим виникає питання про доцільність встановлення для таких осіб випробування, хоча в переліку осіб, для яких не встановлюється випробування при прийнятті на роботу, вони не значаться.

Стаття 7 КЗпП також передбачає таку додаткову підставу припинення трудового договору, як порушення встановлених правил прийняття на роботу.

У ст. 30 Закону «Про державну службу» йдеться про те, що державна служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на державну службу, встановлених ст. 4 цього Закону (відповідна освіта, конкурсний відбір), виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (особи, визнані недієздатними; мають судимість, що є несумісною з обійманням посади; безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками); відмови державного службовця від прийняття присяги.

Порушення встановлених правил прийняття на роботу є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яке не слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу 

Так, пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України лише роз’яснено, що, вирішуючи справи про припинення трудового договору у зв’язку з порушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих підстав може мати місце у випадках, коли відповідно до статті 7 КЗпП спеціальною нормою законодавства України передбачено обмеження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю протягом визначеного строку; прийняття на роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, осіб, які раніше були засуджені за розкрадання, хабарництво та інші корисливі злочини, якщо судимість не знято і не погашено). І все ж вважається, що порушення встановлених правил прийняття на роботу є самостійною підставою для розірвання трудового договору, яке не слід розглядати як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Коли працівників, прийнятих на роботу з порушенням правил прийняття на роботу, звільняють, до їхніх трудових книжок вноситься запис з посиланням на відповідну норму (пункт, статтю) закону чи підзаконного акта, порушену при прийнятті на роботу.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі