Оновлений алгоритм розрахунку середньої зарплати зводиться до такого: нарахований заробіток у розрахунковому періоді ділять на кількість календарних днів зайнятості (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, далі — Порядок № 1266). Для розрахунку виплат з тимчасової непрацездатності використовуємо кількість календарних днів перебування у трудових відносинах. У загальному випадку при 12-місячному розрахунковому періоді заробіток ділять на 365 (366) календарних днів. Але чи всі дні зайнятості беруть участь у розрахунку?
Порядок № 1266 робить винятки тільки для днів, не відпрацьованих з поважних причин. Такі дні виключають із розрахункового періоду. Виходить, усі інші календарні дні зайнятості беруть участь у розрахунку середньої зарплати. Але все ж таки є й свої особливості.
Далі в таблиці покажемо, які календарні дні потраплять до розрахунку, а які — виключатимуться.
Період трудових відносин (календарні дні) | Уключають/виключають (+/-) |
Робочі дні за графіком роботи | + |
Відрядження | + |
Період, коли працівник не працював, але за ним зберігалася зарплата (курси підвищення кваліфікації, виконання громадських і державних обов’язків тощо) | + |
Простій (як з вини працівника, так і з вини роботодавця) | + |
Відпустка | + |
Вихідні, святкові (неробочі) дні | + |
Тимчасова непрацездатність | - |
Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами | - |
Відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років | - |
Відпустка без збереження зарплати | - |
Період мобілізації, за який середній заробіток (з виплати справляють ЄСВ) не компенсують із бюджету | + |
Період мобілізації, при якому виплачують середній заробіток, що компенсується з бюджету (ЄСВ не справляють) | - |
Окремо зупинимося на нюансах деяких періодів для включення/виключення календарних днів із загальної кількості днів зайнятості в розрахунковому періоді.
«Поважно-невідпрацьовані» дні. Із загальної кількості календарних днів зайнятості виключають дні, не відпрацьовані з поважної причини (абз. 1 п. 3 Порядку № 1266).
З 04.07.2015 р. таких причин тепер чотири:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років;
— відпустка без збереження заробітної плати.
Зверніть увагу: Порядок № 1266 не містить прив’язки до законодавчих підстав надання відпустки без збереження заробітної плати. Але виключати слід тільки відпустки «за свій рахунок», надані працівникам на підставі ст. 25 і 26 Закону про відпустки, а для працівників держорганів — ще й «безлімітні» відпустки за рішенням керівника* (див. також лист ФСС ТВП від 20.08.2015 р. № 5.2-32-1359).
* У 2014 році в таку «примусову» відпустку відправляли на підставі п. 66 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII, у 2015 році — на підставі п. 9 розд. III Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII. — Прим. ред.
Пам’ятайте: місяці розрахункового періоду (з 1-го по 1-ше число), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, повністю виключають із розрахункового періоду (абз. 2 п. 3 Порядку № 1266). Тому такий «поважно-невідпрацьований» період зменшує і розрахунковий період, і відповідно кількість календарних днів у ньому. Інакше кажучи, пропущені з поважних причин повні місяці «укорочують» розрахунковий період.
Зверніть увагу! Замінювати «виключений» із розрахункового періоду місяць на інший не потрібно.
Якщо місяць повністю не відпрацьований з поважної причини, але в ньому були нараховані виплати, з яких справлявся ЄСВ, то вони не беруть участі в розрахунку середньої зарплати (їх виключають разом з таким невідпрацьованим місяцем).
Вихідні та святкові (неробочі) дні. При обчисленні середньої зарплати спираємося на новий алгоритм розрахунку, а саме середню зарплату розраховують за один календарний день. Причому виключають тільки дні, не відпрацьовані з поважних причин. Усі інші невідпрацьовані дні не виключають, у тому числі й вихідні та святкові (неробочі) дні.
Важливо! Вихідні, святкові (неробочі) дні не виключають із розрахункового періоду.
Мобілізаційний період. Тут не все так просто, як здається на перший погляд. За загальним правилом із розрахункового періоду виключають тільки дні, не відпрацьовані з поважних причин у розумінні Порядку № 1266. А період військової служби за призовом у зв’язку з мобілізацією серед них не вказаний. У результаті при буквальному прочитанні цього Порядку може виникнути ситуація, коли середній заробіток демобілізованого працівника виявиться рівним нулю або буде занижений (якщо в розрахунковому періоді буде як оподатковуваний середній заробіток, так і неоподатковуваний).
Але все ж таки у певних випадках дні такої служби теж треба виключити з розрахункового періоду*. Так, якщо період мобілізаційної служби оплачувався за середньою зарплатою, що компенсується з бюджету, то дні такого періоду не включають до розрахунку середньої зарплати. Пояснюється це тим, що із середньої зарплати, яка компенсується з бюджету, не справляють ЄСВ на підставі ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464). А отже, такий період військової служби також можна вважати періодом, не відпрацьованим з поважної причини**.
* Див. лист Мінсоцполітики від 31.07.2015 р. № 445/18/99-15, а також роз’яснення на сайті Чернігівської міської виконавчої дирекції обласного відділення ФСС з ТВП (http://www.chernigiv-rada.gov.ua). — Прим. ред.
** Ми вже стикалися з такою ситуацією: попередня (стара) редакція Порядку № 1266 також відносила мобілізаційний період до неповажних причин невідпрацьованого часу. Проте Мінсоцполітики дозволяло відносити такий період військової служби до статусу поважних причин (див. лист від 21.05.2015 р. № 319/18/99-15). — Прим. ред.
А ось якщо роботодавець не отримує компенсацію середнього заробітку і оплачує мобілізаційний період працівника зі своєї «кишені», то такий середній заробіток потрапляє під нарахування ЄСВ у складі додаткової заробітної плати (п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 , далі — Інструкція № 5). У цьому випадку і заробіток працівника, і дні мобілізаційної служби включатимуться до розрахунку «середньої».
Важливо! Якщо витрати на виплату середнього мобзаробітку компенсують із бюджету і така виплата не обкладається ЄСВ, то період військової служби за призовом у зв’язку з мобілізацією виключають із розрахункового періоду.
Простій у розрахунковому періоді. Тут усе просто. Простій не зазначений серед поважних причин Порядку № 1266. Тому календарні дні, коли на підприємстві (в установі, організації) був оформлений простій, із розрахункового періоду не виключають. Бере участь у розрахунку й оплата часу простою, оскільки це зарплатна виплата (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5) і з неї справляють ЄСВ. Не виключають із розрахункового періоду і дні простою з вини працівника, навіть незважаючи на те, що в цьому випадку такий період оплаті не підлягає. Винятків для нього Порядком № 1266 не передбачено.
Не забувайте контролювати 6-місячний страховий стаж упродовж останнього року перед настанням страхового випадку.
Неповний робочий час. Нагадаємо, що по-старому (до 04.07.2015 р.) при розрахунку лікарняних особам, яким установлено неповний робочий час, застосовували «свій» алгоритм розрахунків. Спочатку обчислювали середньогодинну зарплату, при цьому відпрацьовані дні приводили до спільного знаменника — годин. Потім визначали пропущені через хворобу години роботи за графіком. І вже на останньому етапі розрахунків визначали суму оплати днів хвороби.
З оновленою редакцією Порядку № 1266 алгоритм розрахунку лікарняних спростився: зникла середньогодинна зарплата, не потрібно прив’язуватися до графіка роботи хворого співробітника. Тобто немає особливих умов розрахунку лікарняних для осіб з неповним робочим часом.
Так само, як і всім іншим працівникам, для такого режиму роботи спочатку визначають середньоденну зарплату за 1 календарний день. Потім оплачують пропущені через хворобу календарні дні.
Важливо! Період роботи на умовах неповного робочого часу не виключають із розрахункового періоду.
І знову нагадуємо про контроль 6-місячного страхового стажу впродовж останніх 12 місяців. Якщо він менший, то лікарняні оплачуйте виходячи з нарахованої зарплати, але не вище мінімальної зарплати, установленої законом у місяці настання хвороби (ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV, п. 29 Порядку № 1266).
