1. Щодо спеціальних знань та досвіду. На жаль, законодавчого визначення спеціальних знань та досвіду не існує. Водночас, нормами Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII і постанови КМУ «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій» від 23.11.2011 р. № 1341 передбачені визначення таких термінів:
– знання — осмислена та засвоєна суб’єктом наукова інформація, що є основою його усвідомленої, цілеспрямованої діяльності;
– галузь знань — основна предметна область освіти і науки, що включає групу споріднених спеціальностей, за якими здійснюється професійна підготовка;
– спеціальність — складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка;
– спеціалізація — складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти;
– кваліфікація — офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
З урахуванням визначення Академічного тлумачного словника української мови досвід — сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці.
Тож, зважаючи на викладене вище вважаємо, що при визначенні спеціальних знань та досвіду можна говорити про наукові знання, отримані під час навчання за конкретною спеціальністю відповідної галузі знань, а також практичні знання, уміння і навички, набуті за профілем спеціалізації освітньо-професійної підготовки та під час роботи на конкретних посадах.
2. Щодо складових професійно-кваліфікаційних характеристик до певної посади державної служби, які мають враховуватись під час визначення порядку призначення на посаду без конкурсного відбору.
На зазначене запитання також поки не існує однозначної, визначеної нормативними документами відповіді. До осіб, які можуть бути призначені головою військово-цивільної адміністрації на певні посади без конкурсу, окремих вимог не передбачено, те ж саме стосується і самих посад, а тому маємо користуватися загальними нормативними документами.
Вимогами нового Закону «Про державну службу» встановлено, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:
1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;
2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».
Так, молодший бакалавр — це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-професійної програми. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.
Бакалавр — це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти певної освітньо-професійної програми. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.
Магістр — це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.
Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» встановлюються, зокрема, такі види документів про вищу освіту (наукові ступені) за відповідними ступенями:
диплом молодшого бакалавра;
диплом бакалавра;
диплом магістра.
У дипломі молодшого бакалавра, бакалавра, магістра зазначаються назва вищого навчального закладу (наукової установи), що видав цей документ (у разі здобуття вищої освіти у відокремленому підрозділі вищого навчального закладу (наукової установи) — також назва такого підрозділу), а також кваліфікація, що складається з інформації про здобутий особою ступінь вищої освіти, спеціальність та спеціалізацію, та в певних випадках — професійну кваліфікацію.
Тож, з урахуванням зазначеного вище, на думку редакції, до посад, на які можуть бути особи призначені головою військово-цивільної адміністрації без конкурсу, можна застосовувати вимоги, передбачені чинними нормативними документами, нормами спеціальних законів і постанов залежно від профілю і галузі посади.
3. Щодо посад державних службовців у військово-цивільній адміністрації, на які рішенням керівника може бути прийнята на роботу особа.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015 р. № 141-VIII у разі набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу відповідної районної, обласної військово-цивільної адміністрації посади державних службовців у таких адміністраціях можуть заміщатися військовослужбовцями військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та забезпечення її безпеки із залишенням на військовій службі, службі у правоохоронних органах без виключення із списків особового складу, а також за рішенням керівника районної, обласної військово-цивільної адміністрації на посади державних службовців у такій адміністрації можуть призначатися інші особи, які мають спеціальні знання та досвід, без конкурсного відбору.
Якщо провести аналіз норм цієї статті, то можна дійти висновку, що на посади державних службовців у військово-цивільних адміністраціях призначення здійснюються у загальному порядку, з 01.05.2016 р. — відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2016 р. № 889 (ср. ). Водночас, нормами цієї статті передбачені виключення із загального порядку призначення, а саме:
– посади державних службовців можуть заміщатися військовослужбовцями військових формувань, особами рядового і начальницького складу правоохоронних органів, які відряджаються до таких адміністрацій у встановленому законодавством порядку для виконання певних завдань;
– за рішенням керівника районної, обласної військово-цивільної адміністрації на посади державних службовців у такій адміністрації можуть призначатися інші особи, які мають спеціальні знання та досвід, без конкурсного відбору. Оскільки загальних обмежень і критеріїв визначення таких посад ця норма не містить, то, на думку редакції, призначати без конкурсного відбору можуть на будь-яку посаду, на підставі відповідних норм КЗпП, за умови, якщо до конкретних посад не висунуті інші умови призначення.
