Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII (далі — Закон № 76) керівники органів виконавчої влади та інших державних органів з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів наділені правом ініціювати надання працівникам (у тому числі і держслужбовцям) відпусток без збереження зарплати. Згода держслужбовців на оформлення саме цієї неоплачуваної відпустки не потрібна. Вказана норма не поширюється на органи, які беруть участь в АТО, у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Відзначимо, що норма п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76 продовжує діяти і у 2016 році, оскільки цей Закон не містить обмежувальних приписів з приводу періоду її застосування.
З 01.05.2016 р. право на додаткову відпустку за стаж держслужби виникає за наявності стажу держслужби понад 5 і більше років (п. 2 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою КМУ від 06.04.2016 р. № 270, далі — Порядок № 270). Як бачимо, право на цю відпустку та її тривалість залежать від наявного у держслужбовця стажу держслужби.
Відзначимо: період відпустки без збереження зарплати (незалежно від підстави для її надання) зараховують до стажу держслужби як період, коли держслужбовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом. До речі, таке правило стосується як часу дії старого законодавства у сфері держслужби (п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 03.05.94 р. № 283), так і нового (п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 р. № 229).
При цьому у п. 11 Порядку № 270 вказано: додаткова відпустка за стаж держслужби не надається держслужбовцю за час перебування ним у відпустках без збереження зарплати. Підкреслимо, що вказана норма застосовується незалежно від підстав для надання відпустки без збереження зарплати.
Також слід пам’ятати: додаткова відпустка за стаж держслужби конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу держслужби (п. 3 Порядку № 270). Причому надають цю відпустку повної тривалості незалежно від відпрацьованого часу у відповідному році. Більш того, на нормативному рівні не передбачений підхід із пропорційного розрахунку її тривалості.
Висновок: У випадку, наведеному у запитанні, держслужбовці за рішенням керівника держслужби перебували у вимушеній неоплачуваній відпустці менше місяця (з 05.09.2016 р. по 23.09.2016 р.). Тому за вказаних обставин держслужбовець не постраждає в частині визначення тривалості додаткової відпустки за стаж держслужби.
Отже, за рік держслужби, на який припала відпустка без збереження зарплати за підставою п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76, держслужбовцям мають бути надані додаткові відпустки за стаж держслужби у повному обсязі.
