Теми статей
Обрати теми

Визначення спеціальних вимог до посад державної служби

Мацокін Андрій, головний редактор
Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади на державній службі здійснюється відповідно до визначених в установленому новим Законом «Про державну службу» порядку вимог до професійної компетентності кандидата на вакантну посаду державної служби на основі оцінювання його особистих досягнень, знань, умінь і навичок, моральних і ділових якостей для належного виконання посадових обов’язків. У цій статті розглянемо практичні питання визначення спеціальних вимог до посад державної служби.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон № 889 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.

Порядок проведення конкурсу Порядок проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 р. № 246.

Порядок № 72 — Порядок визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», затверджений наказом Національного агентства України з питань державної служби 06.04.2016 р. № 72.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Порядок проведення конкурсу визначає процедуру проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби (далі — конкурс), метою якого є добір осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки. Дія цього Порядку не застосовується під час проведення конкурсу для прийняття на дипломатичну службу.

Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А» приймає суб’єкт призначення. Нацдержслужба вносить суб’єкту призначення проект рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорії «А».

Рішення про оголошення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби категорій «Б» і «В» приймає керівник державної служби в державному органі.

Давайте згадаємо. Статтею 6 Закону № 889 передбачено, що посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців:

категорія «А» (вищий корпус державної служби) посади, зокрема:

голів місцевих державних адміністрацій;

керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

категорія «Б» — зокрема, посади:

керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;

заступників голів місцевих державних адміністрацій;

керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;

заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

категорія «В» — інші посади державної служби, не віднесені до категорій «А» і «Б».

Що стосується посад в апараті державного органу. Тут позиція Нацдержслужби така: посади керівників структурних підрозділів, як самостійних, так і у складі самостійних структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, їх заступників та керівників структурних підрозділів апаратів цих адміністрацій належать до категорії «Б».

Зверніть увагу! Статтею 2 Закону № 889 визначено, що керівник державної служби в державному органі (далі — керівник державної служби) — це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.

Згідно зі ст. 17 Закону № 889 повноваження керівника державної служби у державних органах здійснює керівник відповідного органу.

Структурні підрозділи державних органів, зокрема місцевих державних адміністрацій, утворені як юридичні особи публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Керівник структурного підрозділу, утвореного як юридична особа публічного права, здійснює повноваження з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому підрозділі, а тому є керівником державної служби у цьому державному органі.

Стаття 19 Закону № 889 визначає, що право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:

1) магістра — для посад категорій «А» і «Б»;

2) бакалавра, молодшого бакалавра — для посад категорії «В».

Відповідно до ст. 20 Закону № 889 особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:

1) для посад категорії «А» — загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій «А» чи «Б» або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;

2) для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

3) для посад категорії «Б» у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;

4) для посад категорії «Б» в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, — досвід роботи на посадах державної служби категорій «Б» чи «В» або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;

5) для посад категорії «В» — наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.

СПЕЦІАЛЬНІ ВИМОГИ

Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А», мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок № 72 встановлює процедуру визначення, розробки та затвердження спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В» (далі — спеціальні вимоги).

Зверніть увагу! Спеціальні вимоги визначаються та затверджуються суб’єктом призначення на кожну посаду державної служби категорій «Б» і «В» в державному органі. Для посад з однаковими посадовими обов’язками затверджуються однакові спеціальні вимоги.

Важливо! Розробку та визначення спеціальних вимог забезпечують безпосередній керівник структурного підрозділу та служба управління персоналом.

Безпосередній керівник структурного підрозділу вносить службі управління персоналом державного органу відповідні пропозиції, які повинні містити специфічні вимоги щодо досвіду роботи, освіти, знань, умінь, компетенцій, необхідних для ефективного виконання державним службовцем покладених обов’язків.

Безпосередній керівник структурного підрозділу:

Служба управління персоналом:

формує інформацію про посаду на підставі положення про державний орган, положення про структурний підрозділ, посадової інструкції, структури, штатного розпису;

формує завдання та обов’язки для певної посади, необхідні для забезпечення ефективного виконання завдань і функцій безпосередньо структурним підрозділом та державним органом в цілому;

формує опис спеціальних вимог до досвіду роботи, освіти, знань, умінь, компетенцій, необхідних для ефективного виконання державним службовцем покладених обов’язків;

на основі сформованого опису вносить службі управління персоналом пропозиції до спеціальних вимог для узгодження;

забезпечує оперативне внесення службі управління персоналом пропозицій щодо актуалізації спеціальних вимог у зв’язку із змінами спеціального законодавства

опрацьовує надані безпосереднім керівником структурного підрозділу пропозиції, перевіряє їх на предмет актуальності та доцільності та вносить у разі потреби відповідні пропозиції щодо внесення змін;

подає спеціальні вимоги, завізовані згідно з цим Порядком, на затвердження керівнику державної служби в державному органі;

забезпечує зберігання затверджених спеціальних вимог

Спеціальні вимоги повинні визначатись з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, та бути пов’язаними з потребами державного органу, завданнями та змістом роботи, яку зобов’язаний виконувати державний службовець відповідно до його посадової інструкції, описаними з рівнем деталізації, достатнім для відбору кандидатів на зайняття посад державної служби.

За змістом спеціальні вимоги є описом вимог до досвіду роботи, освіти, знань, умінь, компетенцій, необхідних для ефективного виконання державним службовцем покладених обов’язків. При цьому спеціальні вимоги щодо освіти та досвіду роботи можуть носити уточнюючий характер (щодо галузей знань і спеціальностей, за якими здобуто вищу освіту, досвіду роботи у конкретній сфері тощо) та не можуть перевищувати встановлені Законом України «Про державну службу» загальні вимоги.

ВИМОГИ ДО РІВНЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСІБ, ЯКІ ПРЕТЕНДУЮТЬ НА ЗАЙНЯТТЯ ПОСАД ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ (приклад)

І. Необхідні знання

1. Законодавство — знання Конституції України, законодавства України у сфері державного управління, зокрема Закону № 889-VIII, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», трудового та бюджетного законодавства, законодавства з урахуванням специфіки функціональних повноважень відповідного державного органу та посадових обов’язків.

2. Державна мова — знання та володіння мовними нормами (орфографічні, орфоепічні, акцентуаційні, пунктуаційні, стилістичні, граматичні, лексичні) і культурою мовлення.

3. Діловодство — знання адміністративних процедур і систем, таких як обробка текстів, управління реєстрацією та записами, стенографія, правил оформлення та інших офісних процедур і технологій.

4. Менеджмент — знання ділових та управлінських принципів стратегічного планування, організації, розподілу, координації, обліку, контролю ресурсів, мотивації персоналу, спрямованих на оптимальне використання ресурсів (в тому числі матеріальних і фінансових) організації, з метою досягнення запланованих результатів.

5. Розробка нормативно-правових актів — знання вимог нормопроектувальної техніки та етапів нормотворчого процесу (нормотворча ініціатива і підготовка проекту нормативного акта, внесення проекту нормативного акта суб’єкту нормотворення, розгляд та обговорення проекту нормативного акта, прийняття нормативного акта, введення нормативного акта в дію), законодавства України та підзаконних актів щодо порядку розробки та державної реєстрації нормативно-правових актів.

6. Комунікації та засоби інформації — знання використання засобів інформації, комунікацій, технік і методів її розповсюдження. Охоплює пошук альтернативних шляхів для інформування й ознайомлення через письмові, усні та візуальні засоби інформації.

7. Комп’ютери й електроніка — знання інформаційних технологій, використання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення, офісного обладнання, іншого спеціального обладнання.

8. Іноземна мова — знання іноземної мови відповідно до вимог виконуваних за посадою обов’язків, а саме: розуміння значень та вимови слів, знання граматики, здатність читати і розуміти загальний зміст тексту, повідомлення, здатність писати і складати чіткі повідомлення на різну тематику, спілкуватися іноземною мовою в більшості ситуацій, які виникають під час виконання посадових обов’язків.

9. Психологія — знання людської поведінки та її характеристик, індивідуальних особливостей і відмінності у здібностях (знаннях, уміннях, навичках, особистих якостях) та інтересах, визначення здібностей до навчання і мотивації, оцінка та аналіз поведінкових та емоційних розладів.

10. Суспільна безпека й охорона — знання необхідного оснащення, процедур і дій, що сприяють ефективному захисту людей та державних органів.

ІІ. Необхідні уміння і навички

2.1. Навички роботи з інформацією

1. Комп’ютерна грамотність — уміння і навички використовувати комп’ютерну техніку та програмне забезпечення.

2. Аналіз інформації — вміння шукати, накопичувати необхідну якісну, релевантну інформацію, достатню з погляду досліджуваної ситуації, та здійснювати пошук вирішення завдання на основі наявної інформації.

3. Аналіз впливу — вміння систематично оцінювати позитивні та негативні наслідки впливу державного регулювання.

4. Аналіз державної політики — вміння всебічно вивчати ситуації, визначати, перевіряти та деталізувати проблеми у певній сфері (секторі) державного управління, вибирати критерії оцінювання ефективності вирішення проблем, визначати альтернативні шляхи їх розв’язання та обирати оптимальні рішення на основі оцінки впливу та з урахуванням позицій різних зацікавлених сторін, визначати засоби досягнення цілій та шляхи реалізації, здійснювати моніторинг (поточний) дієвості впровадження політики, підсумкову оцінку економічних, політичних, соціальних наслідків вирішення проблеми (вплив політики на сфери суспільства), розробляти конкретні пропозиції державним органам.

5. Аналіз ефективності — здатність визначати співвідношення результатів і витрат, досліджувати та оцінювати ефективність, корисність витрат та умови їх мінімізації.

6. Аналіз ризиків — уміння визначати міру невизначеності у процесі реалізації прийнятого рішення, ймовірність небажаних наслідків.

7. Аналіз загрози — уміння систематично і ретельно перевіряти і аналізувати інформацію про реальну чи потенційну загрози та корегувати з метою виявлення значимих фактів і отримання висновків з них.

8. Системний аналіз — уміння визначати те, як має функціонувати система та який буде вплив на результати у певних умовах діяльності та середовища.

9. Ситуаційний аналіз — уміння аналізувати ситуації, їх структуру, визначати фактори впливу, тенденції розвитку тощо.

10. Аналітичне мислення — уміння логічно міркувати, знаходити аргументи, докази, давати пояснення; уміння аналізувати та інтегрувати великі обсяги інформації; уміння розв’язувати проблеми.

11. Оцінювання та адаптація передового досвіду — уміння систематично вивчати, запозичувати і впроваджувати передовий досвід з метою підвищення ефективності діяльності роботи державного органу.

12. Оцінювання програм та проектів — уміння визначати очікувані суспільно-корисні результати реалізації програм і проектів, що здійснюється на основі вимірювання майбутніх вигод-витрат за результативністю, ефективністю, економічністю.

13. Розробка нормативно-правових актів — вміння розробляти найбільш доцільні за формою і досконалі за структурою, змістом та викладом нормативно-правові акти відповідно до вимог нормотворення та законодавства України.

2.2. Управління інноваціями та змінами

1. Впровадження удосконалень та інновацій — уміння організовувати людей, інформацію та ресурси на систематичній основі для підвищення ефективності діяльності та вміння формулювати напрями розвитку і створення клімату, який позитивно впливає на впровадження нововведень і змін.

2. Адаптація до змін та управління ними — вміння постійно і своєчасно коригувати напрями діяльності співробітника, структурного підрозділу чи організації, оновлення структури організації для ефективного їх функціонування у середовищі, що постійно змінюється і досягнення поставленої мети.

2.3. Управлінські навички

1. Лідерство — здатність керувати і заохочувати колег, підлеглих і партнерів діяти для досягнення цілей.

2. Стратегічне планування — вміння встановлювати пріоритети, ставити та досягати поставлені цілі (завдання), шляхом визначення оптимальної послідовності дій, необхідних ресурсів і джерел та безпосередніх виконавців завдань; вміння постійно і своєчасно коригувати напрями діяльності співробітника, структурного підрозділу чи організації, оновлення структури організації для ефективного їх функціонування у середовищі, що постійно змінюється і досягнення поставленої мети.

3. Прийняття управлінських рішень — вміння обирати та погоджувати найкращі об’єктивні та неупереджені рішення або альтернативні варіанти досягнення поставленої мети, шляхом аналізу, прогнозування та оцінки ситуації і проблем, що її спричинили.

4. Креативне управління — здатність знаходити і застосовувати інноваційний, адаптивний, проектний і творчий підхід в управлінні процесом прийняття рішень, вирішувати нестандартні завдання.

5. Управління персоналом — уміння мотивувати, розвивати та спрямовувати людей до роботи, визначати найкращих кандидатів для певної роботи.

6. Використання та управління ресурсами — вміння ефективно, в залежності від потреб, знаходити, розміщувати та використовувати ресурси (в тому числі матеріальні та фінансові), розподіляти підзавдання і мотивувати задіяних людей та контролювати заплановані заходи з метою отримання очікуваних результатів.

7. Управління фінансовими ресурсами — визначення того, як будуть використані кошти для виконання роботи із розрахунку витрат.

8. Управління матеріальними ресурсами — дотримання відповідного використання устаткування, засобів та матеріалів, необхідних для виконання певної роботи.

9. Організація та планування роботи — вміння встановлювати цілі та завдання певної діяльності, а також визначати шляхи досягнення цілей, необхідних для цих ресурсів та розробляти відповідні плани діяльності.

10. Оцінювання — вміння систематично порівнювати діяльність та/чи результати виконання завдань, політики із цілями, завданнями, комплексом явних або неявно виражених стандартів з метою внесення необхідних адміністративних чи політичних змін.

11. Моніторинг та аналіз надання послуг — вміння контролювати ефективність діяльності, шляхом систематичного відстеження, збору і обробки інформації про хід виконання завдань, використання ресурсів та дотримання термінів.

12. Управління ризиком — вміння враховувати можливі відхилення від запланованих результатів діяльності внаслідок різноманітних причин, пов’язаних з особливостями прояву суб’єктивного фактора, шляхом розробки політики у сфері управління ризиком, аналізу ризикових ситуацій, виявлення чинників ризику, оцінки їх можливих рівнів, передбачення поведінки суб’єктів управління в цій ситуації, розробки альтернативних варіантів рішення і вибору найбільш прийнятного і правомірного з них, визначення доступних шляхів і засобів мінімізації ризику, планування і підготовки заходів з нейтралізації або компенсації можливих негативних наслідків ризикових рішень.

13. Управління часом — здатність відповідально використовувати свій робочий час та управляти часом інших.

2.4. Комунікативні навички

1. Ефективна комунікація — здатність до ефективного обміну інформацією та думками як по горизонталі, так і по вертикалі, з метою досягнення розуміння та підтримки на шляху реалізації цілей організації, розробки політики та прийняття спільного рішення.

2. Надання консультацій і порад іншим — здатність надавати консультації чи компетентні поради з управління чи іншого кола питань щодо технічних проблем чи питань, пов’язаних із системою або операцією.

3. Зв’язки з громадськістю — вміння досягати взаємопорозуміння та доброзичливості між організацією та іншими людьми, громадськими організаціями і суспільством у цілому шляхом поширення повної і правдивої інформації та оцінки зворотної реакції, цілеспрямованого формування громадської думки та управління нею.

4. Управлінська адаптація — вміння пристосовувати власні стилі і методи керівництва до особливостей об’єкта управління.

5. Управління та підтримка інших — вміння спрямовувати діяльність та заохочувати людей або окремих особистостей з метою досягнення запланованих результатів шляхом поділу (делегування) завдань, роботи і повноважень, підтримки нових ініціатив та здійснення нагляду за їх виконанням.

6. Уміння працювати в команді — уміння створювати гарні робочі відносини та ефективно взаємодіяти з колегами, підлеглими, споживачами та партнерами з метою досягнення розуміння і підтримки на шляху реалізації цілей організації, розробки політики та прийняття спільного рішення; вміння надавати інформацію колегам, підлеглим, споживачам та партнерам по телефону, у письмовій чи електронній формі; вміння проводити зустрічі.

7. Управління конфліктом — уміння впливати на процес конфлікту, забезпечуючи його переведення в раціональне русло діяльності людей, уміння аналізувати скарги, врегульовувати суперечки під час вирішення конфліктів з персоналом, осмислено реагувати на конфліктну поведінку соціальних суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів, обмежувати загострення суперечностей рамками конструктивного втручання у конфліктний процес.

ІІІ. Особисті якості

1. Дотримання принципів державної служби — підтримка та вираження у своїй діяльності цінностей державної служби, сприяння та формування її позитивного іміджу, забезпечення дотримання принципів справедливості та рівного доступу до державної служби, а також інших принципів, відповідно до Закону України «Про державну службу».

2. Неупередженість та об’єктивність — здатність виконувати свої посадові обов’язки чесно, без особливого ставлення до третіх осіб, не допускати конфлікт інтересів.

3. Орієнтування на результат — спроможність цілеспрямовано та послідовно діяти відповідно до визначених цілей з метою досягнення очікуваних результатів.

4. Відповідальність — здатність державного службовця усвідомлювати і виконувати покладені на нього завдання та обов’язки, передбачати наслідки своїх вчинків, дій та бездіяльності як у сфері наданих повноважень, так і в суспільній сфері.

5. Самовдосконалення — безперервний процес індивідуального удосконалення, максимальне використання власних можливостей, здатність організовувати власну діяльність з метою оптимального й раціонального використання робочого та вільного часу.

6. Стійкість до стресу — здатність спрямовувати поведінку на подолання стресової ситуації, що може виникати в процесі виконання посадових обов’язків.

ПРОЦЕДУРНІ ПИТАННЯ

Розроблений проект спеціальних вимог візується службою управління персоналом та безпосереднім керівником структурного підрозділу.

Після візування проект спеціальних вимог подається службою управління персоналом на затвердження керівнику державної служби в державному органі.

Затверджені керівником державної служби в державному органі спеціальні вимоги використовуються для формування посадових інструкцій державних службовців.

Спеціальні вимоги як складова вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, формуються та затверджуються за формами, наведеними у додатках 1 — 4 до Порядку № 72.

Підставою для внесення змін до спеціальних вимог є зміни до спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, положень про структурні підрозділи державних органів, а також зміна штатного розпису державного органу.

Загальна організація та контроль за процесом розробки спеціальних вимог здійснюються суб’єктом призначення.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі