Держава має гарантувати державному службовцю такі соціально-економічні умови, які повинні забезпечити належне виконанням ним своїх посадових обов’язків. Ці умови наразі є законодавчо закріпленими та в цілому відповідають запитам працюючих. І практичне застосування норм закону щодо цих умов праці, в основному, є задовільним.
Новий Закон «Про державну службу» за своєю суттю є новаційним, спрямований на побудову абсолютно відмінної від попередньої моделі інституту державної служби. Його основні вектори, а саме: прозорість конкурсного добору кадрів, новий підхід до категорій посад державної служби, посилення відповідальності державного службовця та нова система оплати праці мають в результаті впровадження Закону створити «нове обличчя» державної служби.
Те, що скептики нового законодавства заперечували як неможливе, зокрема конкурсний добір на посади керівників центральних органів виконавчої влади, їх заступників, голів місцевих державних адміністрацій, вже працює: запрацювала Комісія з питань вищого корпусу державної служби (у якій, до речі, працює наш представник).
Урядом сьогодні практично сформовано всю підзаконну нормативну базу, яка б деталізувала положення закону для їхнього практичного застосування. Це і порядки проведення конкурсів, і добір громадськості до складу конкурсних комісій, і вимоги для претендентів на посади. І все це затверджено майже за півроку. Для європейської практики розробки і впровадження законодавства – це нечувані темпи.
Жоден новий Закон не є ідеальним. Безумовно, вже з перших днів реалізації Закону «Про державну службу» виникли у практичному застосуванні окремі проблемні питання: щодо так званих «пропущених посад», відсутності чітких критеріїв розподілу посад на державних службовців та працівників, які виконують функції з обслуговування, і деякі інші. Нацдержслужба відразу приступила до узагальнення практики реалізації Закону й оперативно надалі реагує на виявлені недоліки розробкою нових нормативно-правових актів та внесенням змін до існуючих.
До цієї роботи активно залучилась і наша профспілка. Ми опрацювали практично усі прийняті на сьогодні нормативно-правові акти та подали до них відповідні пропозиції. Ми стоїмо на позиціях прозорості та відкритості усіх процедур добору кадрів на державну службу та її проходження. За ініціативою ЦК профспілки представники профспілки ввійшли до складу конкурсної та дисциплінарної комісій обласних, районних державних адміністрацій, їх самостійних структурних підрозділів.
Не можу сьогодні не сказати про існуючу нагальну необхідність посилення організаційної спроможності територіальних органів Нацдержслужби. У червні цього року, на пленумі ЦК профспілки, було прийнято рішення щодо необхідності звернення до Кабінету Міністрів України з цього питання. Ми звернулись із відповідним листом до Кабінету Міністрів України, у якому просили розглянути можливість створення територіальних органів Нацдержслужби в кожному з регіонів, а також відповідного збільшення їх штатної чисельності. Відповіді наразі немає.
Окремі складові системи мотивації, наприклад, такі як пенсійне забезпечення державних службовців, на сьогодні є достатньо суперечливими як з точки зору законодавчого врегулювання, так і з точки зору реалій життя.
Норма нового Закону про державну службу в частині права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції 1993 року) державним службовцям, які на день набрання чинності новим Законом займають посади державної служби та мають 10 і більше років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, є прогресивною та покликана забезпечити належний рівень соціального захисту осіб, які багато років віддали цій роботі і сплачували більші податки, ніж інші.
Проте, в реаліях сьогоднішньої ситуації з оплатою праці, нарахована у розмірі 60 % середньомісячного доходу пенсія таким державним службовцям скоріше виглядає красивою обгорткою цукерки, ніж преференцією цій категорії працюючих. Маємо непоодинокі випадки, коли окремі працівники, які останні два роки оформляли пенсію державного службовця, вимушені були погодитись на пенсію на загальних підставах.
Більше того, закон обмежив сьогодні право отримувати пенсію тим пенсіонерам-державним службовцям, які продовжують працювати. Інакше як дискримінаційним підходом це назвати не можна. Усіма сторонами (і профспілковою, і урядовою) визнано, що насправді на економію бюджету це не впливає.
Тому ми наполегливо виступаємо за скасування норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що стосується припинення виплат пенсій працівникам у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».
Водночас, розуміючи усі складності реалізації нового законодавства, вплив різних чинників на оперативність вирішення питань імплементації, профспілка все ж констатує — найбільш проблемним з усіх питань соціально-економічного захисту державних службовців є насамперед питання оплати праці. Воно є надзвичайно чутливим для організацій профспілки усіх рівнів — від первинної до ЦК профспілки.
У багатогранній системі мотивації матеріальне стимулювання посідає найвагоміше місце. Підтвердженням цього є те, що фонд оплати праці у структурі ВВП у розвинених країнах становить від 60 % (країни ЄС) до 75 % (США).
Рівень оплати праці в Україні істотно відстає від загальносвітових норм. Тому, очевидно, як економічна категорія заробітна плата не повною мірою виконує свої основні функції.
Саме через це питання захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників, в тому числі — членів профспілки, дотримання норм міжнародного і національного законодавства, боротьба за гідну, своєчасну оплату праці було, є, і залишається вже багато років поспіль одним з найбільш важливих напрямків діяльності нашої профспілки.
Очевидно, що риторика усіх, хто був причетний до розробки та прийняття Закону, хто обговорював його в експертному середовищі впродовж останнього року перед прийняттям Закону, була однозначною: з прийняттям нового законодавства нарешті вирішиться одвічне питання українських державних службовців: заробітні плати наблизяться до того розміру, що забезпечував би достатній рівень життя. Проте, дива не сталося. По факту існуючих реалій: оплата праці в умовах бюджетних призначень, сформованих на початку поточного року, не дала «ефекту прориву».
Що маємо насправді?
Здійснюючи аналіз видатків на заробітну плату державних службовців, сьогодні навіть соромно говорити про те, що вона повинна бути конкурентоспроможною на ринку праці та забезпечувати зацікавленість державних службовців у просуванні по службі, особистісному розвитку державних службовців, дай Боже щоб її вистачило забезпечувати першочергові потреби людини (їжа, одяг, транспорт, житло).
І це в той час, коли держава з одного боку — наділила державного службовця вкрай важливими для суспільства функціями надавача адміністративних послуг, забезпечення аналізу державної політики та її реалізації, з іншого боку — позбавила на законодавчому рівні можливості мати інший дохід.
З 1 травня розроблено нові структури державних органів та затверджено штатні розписи. У травні-серпні заробітна плата нараховувалась відповідно до нових штатних розписів, а по факту виплачувалась відповідно до затверджених на 2016 рік кошторисів. Так, за інформацією з місць, в частині забезпеченості фонду оплати праці районних державних адміністрацій у Черкаській, Львівській, Рівненській, Запорізькій областях — помісячний фонд оплати праці забезпечений у межах 50-75 відсотків. Наприклад, затверджений річний фонд оплати праці Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області забезпечував потребу лише по серпень 2016 року. Тому керівництвом прийняте таке непопулярне рішення як скорочення робочого часу працівників апарату та структурних підрозділів до кінця року за рахунок відпусток без збереження заробітної плати. Із 86 робочих днів до кінця року кожний працівник змушений взяти відпустку «за свій рахунок» на 53!!! робочих дні. Про наслідки цього годі говорити.
Це при тому, що штатна чисельність протягом останніх двох років вже приведена до оптимальної. Подальше її скорочення унеможливить якісне виконання завдань в межах повноважень райдержадміністрації. Один відділ чи сектор райдержадміністрації підпорядкований на обласному рівні 3-4 управлінням чи департаментам. Відповідно на практиці ці підрозділи уособлюють собою «поєднання непоєднуваного», що безперечно призводить до організаційних неузгодженостей у взаємодії, всіляких «накладок». Проте, нещодавно нами опрацьовано проект постанови, що передбачав наступне скорочення штатної чисельності місцевих державних адміністрацій. Ми не погодились з його змістом. До цього питання на сьогодні треба підходити вкрай виважено.
Далі. Через недостатній обсяг фонду оплати праці грубо порушуються трудові права працівників бюджетної сфери, зокрема:
— відбувається надання відпусток без збереження зарплати та переведення працівників на роботу у режим неповного робочого часу;
— своєчасно не виплачується допомога на оздоровлення під час надання щорічних відпусток; відпускні працівникам виплачуються частинами;
— у кошторисах закладів та установ бюджетної сфери не передбачено коштів на фінансування гарантій, передбачених чинним законодавством громадянам України, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, що викликає конфліктні ситуації між адміністрацією та мобілізованими працівниками.
Наразі, станом на вересень, ситуація є аналогічною як для рівня місцевих державних адміністрацій, так і для центральних органів виконавчої влади, у яких так само відбулись процеси «оптимізації» оплати праці: щоб платити нові посадові оклади, «обрізали» всі інші доплати, надбавки, премії.
Як результат, державні службовці, відчувши додаткове навантаження у роботі (у зв’язку зі скороченням чисельності, яке відбулось практично в усіх органах) та посилену Законом «Про державну службу», а також новим антикорупційним законодавством, відповідальність, не побачили збільшення заробітної плати. Ситуація ускладнюється ще й тим, що особи, які втратили статус державного службовця (у зв’язку з розмежуванням на державних службовців та осіб, що виконують функції з обслуговування), продовжують виконувати ту саму роботу, що і раніше, проте заробітна плата їх суттєво зменшилась, оскільки зменшились посадові оклади, а надбавки і доплати виплачуються в неповному обсязі або не виплачуються зовсім.
За оперативною інформацією регіональних організацій профспілки, станом на 1 вересня вже є заборгованість, а саме у:
Івано-Франківській області — 10 мільйонів 594 тисячі гривень;
Хмельницькій області — 9 мільйонів 610 тисяч гривень;
Львівській області — 9 мільйонів 543 тисячі гривень;
Черкаській області — 2 мільйони 505 тисяч гривень.
В інших регіонах України станом на 1 вересня є кредиторська заборгованість, яка погашається коштами жовтня місяця. Це призводить до затримки виплати заробітної плати до 3-х тижнів. Якщо зараз, у вересні-жовтні Верховна Рада України не внесе зміни до Державного бюджету, ситуація стане критичною: кошти на виплату заробітної плати відсутні.
| Довідково. Невипадково питання щодо стану соціально-економічного захисту державних службовців у ході проведення реформування державного управління обговорювались на засіданнях президії ЦК профспілки в березні, червні п. р. та на пленумах ЦК профспілки в червні та вересні ц. р. За рішенням пленуму ЦК профспілки звернувся до Кабінету Міністрів України щодо: — ініціювання змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» стосовно збільшення видатків на оплату праці працівників органів виконавчої влади; — скасування норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що стосується припинення виплат пенсій працівникам у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів»; — взяття під особистий контроль Прем’єр-міністра України питання щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2016 рік та передбачення необхідних видатків у повному обсязі на реалізацію Закону України «Про державну службу» у 2017 році. |
Опрацювавши проект Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», зокрема додаток 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік», хочу відмітити, що Уряд зробив знаковий крок щодо державних службовців, а саме підвищив видатки органам виконавчої влади, а місцевим органам виконавчої влади майже вдвічі, у порівнянні з видатками 2016 року, передбачивши у законопроекті збільшення видатків на оплату праці працівників органів виконавчої влади.
Однак, втішатися ще зарано. І причин цьому декілька:
Перша. Видатків на оплату праці працівників органів виконавчої влади у 2016 році вистачило лише до серпня – вересня.
Друга причина. Має місце відсутність прозорості при формуванні цього проекту бюджету.
Наразі немає роз’яснень з боку урядової сторони стосовно того, якою мірою проект бюджету забезпечує норму, закладену в законі про державну службу, про те, що з 1 січня 2017 року мінімальний розмір посадового окладу на найнижчій посаді має становити 1,25 розміру мінімальної заробітної плати.
Наступне. З огляду на стан справ з фінансуванням державної служби у поточному році є пересторога щодо подальшої нестабільності у розв’язанні цих питань. Немає впевненості у тому, що механізми соціально-економічного захисту, закладені в новому законі, будуть належним чином забезпечені фінансово, адже, на жаль, ніхто в країні не бере відповідальності пояснити спільноті державних службовців як ці механізми будуть функціонувати та за рахунок яких джерел, хоча би найближчі два-три роки.
І останнє. Необхідно відійти від практики замовчування фактів заборгованості. Це не вирішує проблему, адже на такі випадки треба оперативно реагувати, а не «ховати голову в пісок».
Ніхто не сподівався, що лише вступивши в силу, Закон покращить життя вже сьогодні. Він не зможе зробити державу чесною, країну — багатою, а громадян — повністю задоволеними. Він лише дає законодавче підґрунтя, аби деполітизувати державну службу, зрівняти шанси кандидатів на посаду державного службовця, справедливо оцінювати роботу чиновників та врешті — повернути державній службі втрачений престиж.
Як цей Закон насправді себе проявить, і наскільки швидко ми просунемося до нашого європейського майбутнього, залежить від державних службовців і від нас з вами.
Держава вже має один невтішний досвід: коли платили військовим копійки — планомірно прийшли до розвалу армії, а коли почались військові дії на території держави — довелось її відновлювати практично «з нуля». Сподіваюсь, що це не відбудеться з державною службою.
Очевидно, що поки не буде забезпечено виконання реформи державної служби у повному обсязі, зокрема в частині соціально-економічного захисту державних службовців — процес реформування в Україні буде залишитись на якісно низькому рівні.
Хочу ще раз окремо наголосити, що заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу.
Я твердо переконаний у тому, що усім нам: і владі, і громадськості, науковій спільноті, усьому суспільству нарешті потрібно не тільки визнати, що від якості реформи держслужби залежать успішність інших реформ в державі, а невідкладно вжити комплекс консолідованих заходів, спрямованих на забезпечення достойного рівня життя державного службовця, підвищення його професійного статусу та престижу цієї професії.
