Про гарантії для мобілізованих працівників за місцем роботи зазначено у ч. 4 ст. 119 КЗпП: «За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період, та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації».
У цьому випадку для збереження за працівником місця роботи і середнього заробітку має виконуватися вимога, що він був призваний під час мобілізації, на особливий період, підлягав демобілізації, але уклав контракт про проходження військової служби. Зверніть увагу: у цій нормі не висувається вимога про те, що строк згаданого контракту має визначатися у прив’язці до особливого періоду.
Для працівників, які вирішили укласти контракти про проходження військової служби, передбачені законодавчі гарантії у ч. 3 ст. 119 КЗпП: «За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації».
Про визначення особливого періоду уповноважено роз’яснювати Міноборони. Це Міністерство у листі від 01.10.2015 р. № 322/2/8417 вказало: «… відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України». Наразі Указу, про який ідеться у цьому листі, немає.
Тому згідно з ч. 3 ст. 119 КЗпП зараз роботодавець має зберігати місце роботи (посаду) і середній заробіток за працівником, який уклав контракт про проходження військової служби, незалежно від того, чи вказано при визначенні строку дії цього контракту про особливий період / кризову ситуацію, що загрожує національній безпеці, чи зазначено тільки строк, на який укладено цей договір.
Важливо! Зараз роботодавець має зберігати місце роботи (посаду) і середній заробіток за працівниками, які уклали контракт про проходження військової служби, а також працівниками, які були мобілізовані і підлягали демобілізації, але продовжили військову службу за контрактом. При цьому у визначенні строку контракту не обов’язково повинен згадуватися особливий період або кризова ситуація в країні.
Зауважимо і про підставу для звільнення, викладену у п. 3 ст. 36 КЗпП: призов або вступ працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч. 3 та 4 ст. 119 цього Кодексу. Оскільки на працівників, які проходять військову службу за контрактом, поширюється норма ч. 3 або 4 ст. 119 КЗпП, їх не можна звільняти на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП.
Наостанок відзначимо: роботодавець може звернутися до суду, якщо вважає, що наданий його працівником контракт про проходження ним військової служби містить прогалини, які дозволяють не зберігати за цим працівником місце роботи (посаду) і середній заробіток. А ось для тлумачення поняття «особливий період» і «кризова ситуація, що загрожує національній безпеці», розмежування контрактів про проходження військової служби за їх строками — роботодавець має право звернутися із запитом до Міноборони.
