Зміна істотних умов праці: держслужбовець згоду надав... держслужбовець згоду «забрав»

В обраному У обране
Друк
Турчин Ірина, експерт з питань державної служби
Держслужбовець Серпень, 2017/№ 8
У районній держадміністрації відбувається реорганізація. З 01.08.2017 р. запроваджуються нові умови праці. Згідно з розпорядженням голови адміністрації про зміну істотних умов праці, з яким працівники ознайомились під підпис, усіх було попереджено за 2 місяці. 31.07.2017 р. працівник письмово погоджується на продовження роботи, однак 02.08.2017 р. він пише заяву про те, що відмовляється від своєї згоди про продовження роботи в нових умовах. Які мають бути дії служби персоналу?

Повідомлення про зміну істотних умов праці фактично є повідомленням працівника про заплановану зміну умов укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових умовах.

З урахуванням такої позиції давайте згадаємо про законні підстави, за яких керівник держоргану чи держслужби може запровадити механізм змін істотних умов.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі — Закон) визначено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є:

–– ліквідація або реорганізація державного органу;

–– зменшення фонду оплати праці державного органу;

–– скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов’язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (у разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов’язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

Як правило, факт такого повідомлення фіксується підписом працівника про ознайомлення з наказом про зміну істотних умов праці.

При цьому Законом не передбачено форму повідомлення працівника про зміну істотних умов державної служби та форму згоди працівника чи його відмови (незгоди) продовжувати роботу в нових умовах.

Водночас у разі виникнення трудових спорів суб’єкт призначення повинен мати докази, що державний службовець був повідомлений про відповідні зміни за два місяці, а також докази, що працівник відмовився від продовження роботи в нових умовах. Такими неспростовними доказами можуть бути тільки письмове повідомлення державного службовця про заплановані зміни з підписом останнього про ознайомлення.

Якщо ж підстави для зміни зазначених умов були, але працівник, який відмовився від продовження роботи, не був попереджений не пізніш як за 60 календарних днів про їх зміну або був звільнений до закінчення цього строку після попередження, то суд може змінити дату звільнення.

Чинним законодавством також не визначено строку, в який працівник повинен повідомити роботодавця про свою згоду чи незгоду продовжувати роботу в нових умовах. Тому працівник може повідомити роботодавця у будь-який час до дня впровадження зміни істотних умов праці.

Тобто працівник може прийняти таку пропозицію або відмовитися від неї. Мінімальний двомісячний строк попередження встановлено законодавством для того, щоб працівник, якщо він не згоден працювати в нових умовах, мав можливість знайти собі іншу роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли такі заяви, то державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Таким чином, відсутність письмової відмови від продовження роботи розцінюється як згода на роботу за змінених умов служби.

Частиною 3 ст. 83 Закону визначено, що у разі звільнення з державної служби на підставі п. 6 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Важливо!

Механізму вирішення ситуації, описаної у запитанні, чинні норми Закону не передбачають. Не передбачають її і норми трудового законодавства.

Тож після надання згоди на роботу у нових умовах, але до дати запровадження власне запланованих змін, на думку редакції, держслужбовець ще може «передумати». Хоча тут і діють уже інші норми, але фактичного запровадження роботи у нових умовах ще не відбулося.

Інша річ, коли держслужбовець приступив до роботи після зміни істотних умов. Тут, на нашу думку, норми ч. 4 ст. 43 Закону не діють, і тому про звільнення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону мови йти не може, бо особа приступила до роботи за нових умов праці і трудовий договір з нею вважається продовженим. Тому таке звільнення після 02.08.2017 р. може розглядатись лише за інших підстав!

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити