«Відчуження» авто за генеральною довіреністю не звільняє держслужбовця від обов’язку його задекларувати*

Постанова Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року по справі К/800/11518/16

(витяг) <…>

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України <…>

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі — Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 5277/10-1700/17 в частині результатів проведеної перевірки декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік щодо зазначення недостовірних відомостей стосовно наявності майнових прав, набутих за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно.<…>

У зв’язку з наявністю, на думку відповідача, розбіжностей щодо незадекларованих транспортних засобів, Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області сформовано негативний висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Вважаючи вищенаведений висновок таким, що не відповідає та суперечить вимогам Закону України «Про очищення влади», позивач звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» в частині висновків про зазначення ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1.

У касаційній скарзі представник Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 призначений на посаду керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації.

25 травня 2015 року контролюючим органом складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 5277/10-1700/17, в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майнових прав, набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно ОСОБА_1.

Згідно з базою даних комп’ютерного обліку Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Яворівського, Городоцького та Мостиського районів ГУМВС України у Київській області за позивачем зареєстровані OPEL VECTRA 1.6, ВАЗ 2121, ВАЗ 2107, однак у декларації вказано лише автомобіль OPEL VECTRA 1.6.

Разом з цим у вищенаведеному висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже, його придбано із законних джерел.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки майно позивачем набуте до перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», то його не слід вважати об’єктом перевірки в розумінні пункту 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Зазначена позиція була підтримана Львівським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

З трудової книжки ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що наказом від 23 грудня 2010 року № 1 позивача звільнено з посади керівника Фермерського господарства «Зоря-А» в порядку переведення в Городоцьку районну державну адміністрацію на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України. Згідно з розпорядженням від 23 грудня 2010 року № 313-к позивача призначено на посаду керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації, як такого, що пройшов за конкурсом. Того ж дня позивач прийняв присягу державного службовця, до цього жодних посад, пов’язаних з державною службою, не обіймав.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктами 10 — 12 статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п’ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п’ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов’язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

<…>

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної перевірки 25 травня 2015 року Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 5277/10-1700/17, в якому встановлено розбіжності, які полягають у невідображенні позивачем в декларації транспортних засобів.

Так, згідно з декларацією про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік позивачем вказано відомості про право власності на автомобіль OPEL VECTRA 1.6.

Однак під час проведення перевірки відповідачем отримано відповідь Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Яворівського, Городоцького та Мостиського районів ГУМВС України у Львівській області на запит від 25 березня 2015 року за № 3506/10/17, в якому вказано, що згідно з базою даних комп’ютерного обліку за позивачем зареєстровано такі транспорті засоби, як OPEL VECTRA 1.6, ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107.

Вищенаведені обставини також підтверджуються і довідкою від 18 червня 2015 року № 1286, яка міститься в матеріалах справи.

З письмового пояснення ОСОБА_1 вбачається, що за даними МРЕВ йому стало відомо про зареєстровані два транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107, які ним були відчужені ще до 2011 року. Для зняття і постановки на облік вказаних транспортних засобів він новим власникам видав генеральні довіреності, проте останні не виконали своїх зобов’язань за усною домовленістю.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107 були передані позивачем на підставі генеральних довіреностей від 23 травня 2006 року та від 26 жовтня 2009 року, тобто фактично до вступу на державну службу і зайняття посади керівника управління агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що право власності на транспортні засоби ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107 зареєстровано за позивачем, а тому контролюючим органом правомірно вказано у спірному висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 5277/10-1700/17 стосовно встановлених розбіжностей, які полягають у невідображенні власником у своїй декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2014 рік транспортних засобів ВАЗ 2121 та ВАЗ 2107.

Разом з цим у висновку вказано, що за результатами проведеної перевірки відносно позивача, вартість майна відповідає наявній податковій інформації про доходи, а отже, їх придбано із законних джерел.

В силу пункту 3 Порядку проведення перевірки фактично полягає в:

— аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з’ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

— порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з’ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

— порівняльному аналізі наявної інформації з метою з’ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 — 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів. При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб’єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

За такого правового врегулювання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність або наявність недостовірностей або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями.

<…>

Отже, у висновку, що складається за результатами перевірки, контролюючий орган зобов’язаний зазначити про встановлену недостовірність або невідповідність по кожному з перелічених критеріїв, зокрема вказати, чи все майно, яке підлягає декларуванню, вказано особою у декларації, а також про відповідність вартості майна, набутого (не всього задекларованого, а лише набутого) на час перебування на посадах, отриманим із законним джерел доходам.

Слід зауважити, що висновок Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про результати проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» не є рішенням суб’єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків відносно позивача, оскільки оскаржуваний висновок є лише носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення суб’єктом владних повноважень.

Із системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного висновку, оскільки матеріалами справи підтверджується розбіжність, що полягає у незадекларуванні позивачем транспортних засобів, які йому належать на праві приватної власності.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у цій справі скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування висновку в частині — відмовити.

<…>