КЕРІВНИК ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ЧИ ЗАВЖДИ ЦЕ КЕРІВНИК ДЕРЖОРГАНУ?

В обраному У обране
Друк
Андрій МАЦОКІН, головний редактор
Держслужбовець Липень, 2017/№ 7
Поясніть, будь ласка, чи вважається керівником держслужби керівник структурного підрозділу райдержадміністрації, утвореного як юридична особа публічного права, і чи має він відповідно право встановлювати державним службовцям цього структурного підрозділу додаткові стимулюючі виплати та притягувати до відповідальності, якщо призначення на посади усіх працівників цього структурного підрозділу здійснює голова райдержадміністрації. Окремої кадрової служби в них нема, але є свій бухгалтер. (Хмельницька обл.)

Відповідь на це запитання начебто лежить на поверхні. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі —Закон № 889) керівник державної служби в державному органі — посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі. Тож, як бачите, у визначенні керівника держслужби є три важливих моменти: вища посада держслужби у держоргані, повноваження з питань держслужби (ч. 1 ст. 1 Закону № 889) та організація роботи працівників органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 889 повноваження керівника державної служби здійснюють:

1) у Секретаріаті Кабінету Міністрів України —Державний секретар Кабінету Міністрів України;

2) у міністерстві — державний секретар міністерства;

3) в іншому центральному органі виконавчої влади — керівник відповідного органу;

4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, — керівник відповідного органу;

5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, — керівник апарату (секретаріату).

Водночас ситуація, що описана у запитанні, непроста. Тож давайте розберемося.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII передбачено, що державний орган — орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб’єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Статтею 1 Закону № 889 визначено, що державна служба — це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Керівник державної служби, згідно з ч. 2 ст. 17 Закону № 889, зокрема:

— організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В», забезпечує прозорість і об’єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;

— забезпечує планування службової кар’єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі;

призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В», звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;

— присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;

— забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного органу;

— здійснює планування навчання персоналу державного органу;

— здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі;

— розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;

— приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»;

— виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;

— створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення;

— здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

Отже, якщо, як-то кажуть, йти від зворотнього, то з урахуванням зазначених норм можна сказати, що керівник зазначеної у запитанні юридичної особи публічного права мав би бути керівником державної служби. Але зважаючи на його повноваження, точніше — їх відсутність, щодо персоналу, конкурсу, призначення, він не може бути керівником державної служби для працівників цього державного органу. Водночас він може робити подання на ім’я голови державної адміністрації щодо впорядкування проходження служби своїми підлеглими.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити