Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» Нацдержслужба роз’яснює.
Згідно із частиною першою статті 64 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон) за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом.
Частиною першою статті 68 Закону встановлено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення.
Таким чином, питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб’єкта призначення, про що приймається відповідне рішення.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія).
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі — Комісія), а дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Саме з моменту прийняття суб’єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим, дисциплінарна комісія набуває відповідних повноважень щодо його здійснення, формування дисциплінарної справи та її розгляду, а державний службовець, стосовно якого ініційоване дисциплінарне провадження, наділяється відповідними правами (надавати пояснення, знайомитись із матеріалами дисциплінарної справи, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника, вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи, оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом порядку).
Згідно із частиною першою статті 71 Закону з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
Службове розслідування проводиться обов’язково у разі невиконання або неналежного виконання посадових обов’язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться Нацдержслужбою, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», — дисциплінарною комісією у державному органі.
Отже, службове розслідування стосовно державного службовця проводиться у порядку, визначеному статтею 71 Закону, в рамках дисциплінарного провадження, ініційованого суб’єктом призначення.
Голова Нацдержслужби України К. Ващенко
