ПЕРЕДМОВА
Отже, до 1 квітня 2017 року усі суб’єкти декларування вперше масово подадуть «антикорупційну» е-декларацію за 2016 рік.
Такий обов’язок визначений ст. 45 Закону України від 14.10.14 р. № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700) та відповідає рішенню Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 10.06.16 р. № 2 (у редакції, що діє з 23.08.16 р.).
При заповненні декларацій раджу користуватися роз’ясненнями НАЗК — з питань е-декларування вони чіткі, змістовні та прості для розуміння.
Також тим, хто у 2017 році буде вперше заповнювати електронну декларацію, раджу перед початком заповнення подивитися відеоінструкції з цього приводу, розроблені НАЗК. Їх досить легко знайти, набравши у пошуковому рядку YouTube щось на кшталт «е-декларації НАЗК». За цим посиланням, наприклад: https://www.youtube.com/watch?v=C_8OWodSAcs, можна переглянути ролик про заповнення першого розділу е-декларації (кожному розділу НАЗК присвятило окремий ролик). У самих прикладах, наведених у згаданому відео, є кілька неточностей, та й зроблені вони для минулого року, коли «ставки», за якими обчислювалися «пороги» декларування у окремих розділах, змінилися. Однак для людини, яка взагалі не знає, «на якій козі під’їхати» до того декларування, ролики будуть дуже корисними, хоча би з приводу технічних питань заповнення декларації.
ХТО МАЄ ПОДАВАТИ «ЗВИЧАЙНУ» Е-ДЕКЛАРАЦІЮ У 2017 РОЦІ?
Щорічне (стандартне) декларування, яке ми маємо завершити ДО 00:00 години 01.04.17 р., здійснюють:
І. Особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування:
| Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим |
| народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови |
| державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування |
| військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби |
| судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді) |
| особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України |
| посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи |
| члени Національного агентства з питань запобігання корупції |
| члени Центральної виборчої комісії |
| поліцейські |
| посадові та службові особи інших державних органів, органів влади АР Крим |
| члени державних колегіальних органів |
| посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 |
ІІ. «Декларанти» у юросіб публічного права
На останній категорії (посадові особи юридичних осіб публічного права) зупинимося окремо, оскільки з 5 січня 2017 року перелік декларантів у цій категорії ЗМЕНШЕНИЙ.
Що таке: «юридична особа публічного права»? Така особа створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування (ст. 81 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 167, 169 Цивільного кодексу України:
— держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом;
— територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.
Отже, якщо ваш орган, підприємство, установа або організація створена за рішенням місцевої ради, ОДА, РДА тощо — це юридична особа публічного права, незалежно від того, фінансується вона за рахунок бюджетних коштів чи ні.
Як бачимо з визначення Закону № 1700, е-декларацію подають не усі працівники таких «публічних» юросіб, а лише посадовці. Тому для того, щоб визначитися зі своїм статусом, треба переглянути профільний закон. Наприклад, за ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Якщо ж у вашому спеціальному законі чи підзаконному акті це питання не висвітлене, вам треба користуватися п. 3 «Роз’яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням НАЗК від 11.08.16 р. № 3 (далі — Роз’яснення № 3).
Для цілей е-декларування НАЗК у своєму Роз’ясненні № 3 радить використовувати досить вузьке поняття та відносити до посадових осіб лише працівників, на яких організаційно-розпорядчі та/або адміністративно-господарські функції покладено на постійній основі.
Зверніть увагу, що у минулому році замінено ознаки посадової особи для цілей е-декларування, бо раніше у Роз’ясненні № 3 йшлося про тих, хто виконує організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції.
ПРИКЛАД із п. 3 Роз’яснення № 3:
| Наприклад, наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу, не є достатньою для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом декларування відповідно до Закону. Цей висновок не змінюється навіть в разі фактичного виконання таких обов’язків упродовж звітного періоду. Тобто в разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків на час відсутності керівника підрозділу у звітному періоді не виникає обов’язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за цей період. Відповідно, така особа також не може бути притягнена до відповідальності за неподання (несвоєчасне) подання декларації. |
У п. 3 Роз’яснень № 3 містяться відповідні визначення.
Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) — це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
НАЗК також наголошує, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (лікар, вчитель тощо), виробничі (водій, швачка тощо) або технічні (друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.
Також НАЗК звертає увагу, що на працівників, які здійснюють функції обслуговування, усе ж можуть бути покладені повноваження, постійне виконання яких для цілей е-декларування визначає працівника як посадову особу. Зокрема, згідно із Роз’ясненням № 3 працівники патронатних служб, інші працівники державних органів, які виконують функції з обслуговування, можуть відноситися до посадових та службових осіб відповідно до пп. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 за умови відповідності зазначеним вище характеристикам (наявність у посадовій інструкції обов’язку виконувати відповідні функції та здійснення їх у звітному періоді на постійній основі).
ПОСАДОВЦІ, ЯКІ НЕ ПОДАЮТЬ ДЕКЛАРАЦІЇ У 2017 РОЦІ
Cтаттю 46 Закону № 1700 з 5 січня 2017 року доповнено ч. 5, де визначено перелік посад, щодо яких фінансовий контроль не здійснюється. Це, серед іншого, означає, що й е-декларації вони не подають.
Так, зміни до закону набрали чинності лише у 2017 році, однак, оскільки закон пом’якшує становище цих осіб та певною мірою скасовує їхню відповідальність (зокрема, за неподання декларації), то ті посадовці, яких буде перелічено далі, звільняються від обов’язку подавати декларацію за 2016 рік.
Хто увійшов до цієї категорії?
| Посадові особи закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері: |
| соціального обслуговування населення |
| соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів |
| соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції |
| охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення) рівня) |
| освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників) |
| науки (крім президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ) |
| культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті |
| фізичної культури, спорту |
| національно-патріотичного виховання |
А ось решті посадовців комунальних та державних підприємств, закладів, установ та організацій, потрібно буде подавати е-декларацію за 2016 рік, як й іншим суб’єктам декларування.
Ще раз звертаю вашу увагу: щоби визначитись, хто з цих працівників має подати чи не зобов’язаний подавати електронну декларацію за 2016 рік, доведеться вивчити їхні посадові інструкції та визначитись, чи виконує такий працівник на постійній основі організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції на постійній основі.
Чи відносяться нотаріуси (державні та приватні), оцінювачі та інші самозайняті особи, які надають публічні послуги, до суб’єктів декларування? Згідно зі ст. 1, пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону № 1700 особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги, зокрема, нотаріуси, не є суб’єктами декларування. Водночас, нотаріуси є суб’єктами, на яких поширюється дія Закону, зокрема, вимоги та обмеження, передбачені статтями 22, 23, 28 Закону № 1700 (обмеження щодо виконання службових повноважень чи свого становища, обмеження щодо одержання подарунків, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів). Враховуючи викладене, нотаріуси (державні та приватні) не належать до суб’єктів декларування та декларації не подають.
СУБ’ЄКТИ ДЕКЛАРУВАННЯ З ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ ТА ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Зверніть також увагу, що у нас є 2 категорії посадовців, які віднесені Законом № 1700 до особливих посадових осіб, і під час е-декларування вони надають трохи більше інформації за інших.
Зокрема, це службові особи, які посідають відповідальне або особливо відповідальне становище (ст. 50 Закону № 1700):
— Президент України,
— Прем’єр-міністр України,
— член Кабінету Міністрів України,
— перший заступник або заступник міністра,
— член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України,
— Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України,
— Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник,
— член Центральної виборчої комісії,
— інспектор Вищої ради правосуддя,
— інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
— народний депутат України,
— Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
— Директор Національного антикорупційного бюро України,
— Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник,
— Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України,
— Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник,
— Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України,
— особи, посади яких належать до посад державної служби категорії «А» або «Б»,
— особи, посади яких ч. 1 ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» віднесені до першої – третьої категорій,
— судді,
— прокурори і слідчі,
— керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів,
— керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення,
— військові посадові особи вищого офіцерського складу.
Також в «особливому статусі» у нас декларанти, посади яких відповідно до Порядку віднесені до категорії посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затвердженого рішенням НАЗК від 17.06.16 р. № 2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.07.16 р. за № 987/29117, знаходяться:
— посада Глави Адміністрації Президента України та його заступників;
— посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України;
— посади керівників та заступників керівників самостійних структурних підрозділів територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;
— посади керівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності та їх заступників, призначення яких здійснюється державними органами;
— посади державної служби, визначені структурою державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, у разі недоцільності утворення структурних підрозділів;
— посади в органах місцевого самоврядування:
а) перших заступників, заступників міських (міст обласного, республіканського в АР Крим, районного значення) голів, заступників сільських, селищних голів;
б) заступників голів районних, районних в містах рад;
в) секретарів міських (міст обласного, республіканського в АР Крим, районного значення), сільських, селищних рад;
г) керуючих справами виконавчих комітетів міських (міст — обласних центрів та міста Сімферополя, міст обласного, республіканського в АР Крим значення) рад;
ґ) голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі, коли вони працюють у раді на постійній основі).
Ще раз звертаю увагу, що переліченим вище суб’єктам декларування необхідно обов’язково вказати про свій «важливий» статус у декларації, оскільки тоді відкриються додаткові позиції для заповнення.
«ПОРОГИ» ДЕКЛАРУВАННЯ: НОВАЦІЇ-2017
До січня 2017 року ці «пороги» обраховувались від розміру мінімальної заробітної плати у певний період. Тепер ці показники «прив’язали» не до МЗП, а до прожиткового мінімуму.
Тому у цій частині п. 15 Роз’яснень № 3, а також відео, зняті НАЗК у 2016 році, та окремі розділи Роз’яснень № 3 треба використовувати з коригуваннями (поправкою на нові ставки, від яких обчислюються межі для е-декларування). Ось «нова шкала», яка буде визначати, чи потрібно вам заповнювати той чи інший розділ декларації за 2016 та 2017 рік:
| Розділ е-декларації | Заповнюємо якщо | Скільки це у гривнях? |
| Розділ 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» | Майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право | понад 137 800,00* або понад 160 000,00** |
| * Прожитковий мінімум станом на 01.01.2016 р. = 1378 грн. Застосовується для декларацій, які будуть подаватися за 2016 рік. ** Прожитковий мінімум станом на 01.01.2017 р. = 1600 грн. Застосовується для декларацій, які будуть охоплювати певні періоди 2017 року. | ||
| Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки» | Відомості щодо подарунка (подарованого не у вигляді грошових коштів) зазначаються у е-декларації лише у разі, якщо його вартість перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року | понад 6 890,00* або понад 8 000,00** |
| Розділ 11 «Доходи, у тому числі подарунки» | Відомості про подарунки у вигляді грошових коштів ми заповнюємо, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує 5 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (тобто, грошові кошти, які нам одна й та ж сама особа дарує протягом звітного деклараційного періоду, для цілей заповнення цього розділу е-декларації ми підсумовуємо) | |
| * Для декларацій, які будуть подаватися за 2016 рік. ** Для декларацій, які будуть охоплювати певні періоди 2017 року. | ||
| Розділ 12 «Грошові активи» | Відомості про грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо їх сукупна вартість перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року | понад 68 900,00 * або понад 80 000,00** |
| * Для декларацій, які будуть подаватися за 2016 рік. ** Для декларацій, які будуть охоплювати певні періоди 2017 року. | ||
| Розділ 13 «Фінансові зобов’язання» | Фінансові зобов’язання, у тому числі отримані кредити, позики, зобов’язання за договорами лізингу, розмір сплачених коштів в рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредитом), зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти детально розписуються у е-декларації (із зазначенням інформації про вид зобов’язання, його розмір, валюту зобов’язання, інформацію про особу, стосовно якої виникли такі зобов’язання тощо), якщо розмір зобов’язання перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. Якщо розмір зобов’язання не перевищує 50 прожиткових мінімумів, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов’язання | понад 68 900,00* або понад 80 000,00** |
| * Для декларацій, які будуть подаватися за 2016 рік. ** Для декларацій, які будуть охоплювати певні періоди 2017 року. | ||
| Розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» | Видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, які зазначені у пунктах 2 – 9 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700, за умови, що розмір такого видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року | понад 68 900,00* або понад 80 000,00** |
| * Для декларацій, які будуть подаватися за 2016 рік. ** Для декларацій, які будуть охоплювати певні періоди 2017 року. | ||
НЕПОДАННЯ (НЕСВОЄЧАСНЕ ПОДАННЯ) Е-декларації: ГОЛОВНИЙ БІЛЬ ДЛЯ КЕРІВНИКА?
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1700 державні органи, органи влади АР Крим, ОМС, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.
Порядок перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій, затверджений рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року № 19 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2016 р. за № 1479/29609 (далі — Порядок № 19).
Згідно з п. 3 Порядку № 19 перевірка факту подання декларацій та повідомлення НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання декларацій покладаються на уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції органу, в якому працює (працював) суб’єкт декларування, або інший структурний підрозділ такого органу (далі — відповідальний підрозділ (особа)), визначений керівником органу.
Саме керівник органу, в якому працює (працював) суб’єкт декларування, визначає порядок взаємодії відповідального підрозділу (особи) з іншими підрозділами з метою обліку суб’єктів декларування, у яких виник обов’язок подати декларації відповідно до вимог Закону № 1700.
Відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, перевіряє факт подання декларацій у такі строки:
| щорічні декларації | протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій |
| декларації суб’єктів, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування | 1) упродовж 5 робочих днів з дня такого припинення; 2) якщо припинення зазначеної діяльності відбулося з ініціативи керівника органу, в якому працював суб’єкт декларування, — упродовж 5 робочих днів після спливання строку у 20 робочих днів з дня, коли суб’єкт декларування дізнався чи повинен був дізнатися про таке припинення |
| декларації суб’єктів, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування | протягом 10 робочих днів з граничної дати подання таких декларацій наступного за звітним року, у якому було припинено таку діяльність |
| декларації суб’єктів, які є особами, що претендують на зайняття посад, зазначених у п. 1, пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700 | до призначення або обрання особи на посаду |
Важливо! Днем припиненням діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, згідно з Порядком № 19 вважається день видачі суб’єкту декларування трудової книжки із зазначенням підстав такого припинення.
Як фактично відбувається перевірка? Відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, перевіряє факт подання декларацій шляхом пошуку та перегляду інформації в публічній частині Реєстру, на офіційному веб-сайті НАЗК.
У випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб’єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, повідомляє про це НАЗК упродовж 3-х робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення НАЗК про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, здійснюється за формою, встановленою у додатку 1 до Порядку № 19, надсилається на адресу електронної пошти, зазначену на офіційному веб-сайті НАЗК, та засобами поштового зв’язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).
Зазначене повідомлення надсилається органом, в якому працюють (працювали) суб’єкти декларування, окремо за кожним фактом такого неподання чи несвоєчасного подання.
Зверніть увагу, що у Порядку № 19 йдеться лише про суб’єктів декларування, які ПРАЦЮЮТЬ у відповідному органі. Як відомо, депутати місцевих рад не перебувають у трудових відносинах з відповідною радою (крім голів та заступників голів районних та обласних рад, а також голови комісії з питань бюджету, який може працювати у раді на постійній основі). Тому хто має перевіряти своєчасність подання декларації цими суб’єктами, а також повідомляти НАЗК про випадки неподання — сьогодні велике питання.
У випадку встановлення факту неподання декларації суб’єктом декларування відповідно до вимог Закону № 1700 державний орган письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію.
Повідомлення суб’єкту декларування надсилається НАЗК (не роботодавцем!) за адресою зареєстрованого місця його проживання, що вказана в останній поданій таким суб’єктом декларації, або за адресою, зазначеною органом, в якому працює (працював) суб’єкт декларування, у повідомленні про встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларації. НАЗК має право з’ясувати адресу зареєстрованого місця проживання суб’єкта декларування в органі, в якому він працює (працював).
У разі встановлення факту неподання декларації суб’єктом декларування (це вже після звернення від НАЗК до такого суб’єкта декларування) НАЗК письмово повідомляє про це керівника органу, в якому працює (працював) відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.
Повідомлення про факт неподання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у цьому випадку надсилається за формою, встановленою в додатку 2 до Порядку № 19, з урахуванням положень ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки умисне неподання декларації є кримінальним злочином, покарання за яке передбачене ст. 366-1 Кримінального кодексу України.
СТРОК ПОДАННЯ Е-ДЕКЛАРАЦІЇ
«Стандартну», тобто річну, декларацію за попередній 2016 рік ми маємо подати у строк до 00:00 години 01.04.17 р. Система фіксує дату відправки, як кажуть, «намертво», тому вам варто потурбуватися про те, щоб е-декларація була подана саме до цього часу. Якщо ви прострочите, це буде очевидно кожному, хто вміє користуватися Інтернетом.
Досвід минулого року, коли декларації подавали ті, хто підпадав під дію ст. 50 Закону № 1700, свідчить, що в останні дні перед завершенням декларування, навантаження на систему зростає, адже ми усі любимо стрибати у вагон потягу в останню мить. Тому система в останні дні перед завершенням декларування від перевантаження може «підвисати». Доводити обґрунтованість несвоєчасності подання декларації через збій у системі досить непросто. Тому раджу подати декларацію хоча б за тиждень до завершення деклараційного періоду, щоб потім не нервувати.
«Нестандартні» випадки подання декларації.
Крім загального обов’язку подавати декларацію усім суб’єктам декларування до 1 квітня року, що слідує за звітним, у нас є ще кілька ситуацій, які вимагають подання е-декларації.
Так, суб’єкти декларування, які припиняють діяльність, пов’язану із виконанням функцій державної влади чи місцевого самоврядування, мають у день звільнення подати е-декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Також ці особи зобов’язані наступного року після припинення діяльності в органах влади чи місцевого самоврядування подати е-декларацію за минулий рік.
ПРИКЛАД із п. 3 Роз’яснення № 3:
| Якщо суб’єкт декларування звільняється або іншим чином припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, до подання ним щорічної декларації за попередній рік (наприклад, 15 січня 2017 року), то він повинен подати декларацію, яка охоплює період з 1 січня 2016 року до 14 січня 2017 року включно, тобто період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями. При цьому щорічна декларація за 2016 рік не подається. Якщо ж суб’єкт декларування припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, після подання щорічної декларації (наприклад, 15 квітня 2017 року), то подається декларація, що охоплює період з 1 січня до дня перед днем подання декларації (тобто до 14 квітня включно). |
Особи, які претендують на зайняття посад, зазначених у п. 1 по у пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, подають е-декларацію за минулий рік до призначення або обрання на відповідну посаду.
ТЕХНІЧНІ «НЮАНСИ»
Отже, Декларації подаються шляхом заповнення електронних форм на веб-сайті НАЗК у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Реєстр).
Реєстрація проводиться з використанням особистого ключа та посиленого сертифіката відкритого ключа електронного цифрового підпису. Під час реєстрації в Реєстрі потрібно вказати адресу електронної пошти, що буде використовуватися для направлення повідомлень суб’єкту декларування. Раджу, щоб це була актуальна електронна пошта, бо на неї приходять повідомлення про прийняття декларації тощо.
Які електронні ключі сьогодні можна отримати? На сайті НАЗК міститься повний перелік акредитованих центрів сертифікації ключів (далі — АЦСК), які «годяться» для електронного підпису декларації. Станом на 01 лютого 2017 року (такою є остання актуалізована дата на сайті НАЗК на момент написання цієї статті) для доступу до Реєстру, за адресою: https://portal.nazk.gov.ua передбачено можливість використання посилених сертифікатів відкритого ключа, виданих такими АЦСК:
• АЦСК Державної прикордонної служби України;
• АЦСК Збройних Сил;
• АЦСК Державної казначейської служби України;
• АЦСК «Головний інформаційно-обчислювальний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України»;
• АЦСК ринку електричної енергії;
• АЦСК органів юстиції України;
• АЦСК Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності»;
• АЦСК державного підприємства «Українські спеціальні системи»;
• АЦСК Інформаційно-довідкового департаменту ДФС;
• АЦСК публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України»;
• АЦСК публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»;
• АЦСК товариства з обмеженою відповідальністю «Алтерсайн»;
• АЦСК «Masterkey» товариства з обмеженою відповідальністю «Арт-мастер»;
• АЦСК товариства з обмеженою відповідальністю «Ключові системи»;
• АЦСК ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»;
• АЦСК товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікації ключів “Україна".
Контактну інформацію зазначених АЦСК розміщено в електронному реєстрі суб’єктів, які надають послуги, пов’язані з ЕЦП, за адресою: http://czo.gov.ua/ca-registry.
Для більшості суб’єктів декларування ці ключі видаються безкоштовно. Однак їх можна одержати за досить невелику (до 100 грн.) плату.
На сайті НАЗК у розділі «Найчастіші запитання» (https://nazk.gov.ua/naychastishi-zapytannya), зокрема, сказано, що питання відсутності працюючого ключа електронного цифрового підпису вирішуються виключно суб’єктом декларування шляхом звернення до відповідного акредитованого центру сертифікації ключів.
Ще один технічний момент — «принтскриньте» (тобто копіюйте та зберігайте) візуальні зображення того, що ви заповнюєте та надсилаєте на сайт. Такі випадкі є поодинокими, однак у кількох моїх клієнтів бувало, що частина заповненого тексту пропадала під час зберігання у режимі чернеток, одного разу з Реєстру пропала вже надіслана туди декларація. Чим це можна пояснити — некоректним заповненням якихось даних з боку суб’єкта декларування чи якимись разовими негараздами у системі — сказати складно, адже система нова і ще вдосконалюється. Однак про всяк випадок залишайте «сліди» свого декларування та зберігайте собі «скрини» кожного заповненого розділу.
Також саме НАЗК радить у випадках помилки при реєстрації користувача Реєстру, а також коли не приходить підтвердження чи під час реєстрації ви невірно вказали e-mail засобами електронної пошти звернутись до служби технічної допомоги НАЗК на електронну адресу: support@nazk.gov.ua для отримання необхідної допомоги.
На тренінгах чула чимало історій про те, що заповнювати декларацію можна лише з робочого місця. Це вигадка. Раджу встановити електронний ключ на свій ноутбук. Це дозволяє заповнювати декларацію де завгодно, звідки є доступ до мережі Інтернет. Перевірено на собі — функція працює навіть за кордоном.
Ще одна порада — для декларування заходьте до особистого кабінету на сайті НАЗК через браузер Google Chrome, бо через інші ключі для входу у систему можуть не спрацьовувати (з досвіду моїх клієнтів). Встановити цей браузер можна безкоштовно і робиться це дуже просто: набираєте у графі пошуку щось на кшталт «як встановити Google Chrome» (кілька разів самостійно встановлювала клієнтам, хоча з комп’ютером далеко не на «ти», тому відповідально запевняю — нічого складного).
Кілька «цікавих» іконок, або як вказати «не відомо» або «не застосовується». Також з власного досвіду знаю, що при першому знайомстві з е-декларацією безпосередньо в системі, у вас, шановні декларанти, іноді починається паніка, оскільки інструкція до декларації передбачає можливість робити позначки типу «не застосовується» (умовно — виглядає як червоне перекреслене коло) або «не відомо» (виглядає як червоний знак питання у колі), а у відповідній графі декларації такого пункту ви не бачите. Спокійно, усе там є і дуже просто працює!
Ось як виглядає застосування цих кнопок після збереження декларації:
Не залишайте пустих клітинок — вони можуть висвітлюватись як помилки! Тому, якщо якась позиція вас не стосується — вказуйте відповідно «не застосовується».
ПОМИЛКИ: ЯК ВИПРАВЛЯТИ?
У «частих запитаннях» на сайті НАЗК з цього приводу пояснюється таке:
«Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону, упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
Національне агентство надало змогу користувачам, які допустили помилку при поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подати виправлену декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Особам, які письмово повідомили Національне агентство про виявлену помилку у поданій декларації, з метою реалізації права на її виправлення відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» буде надана можливість виправити декларацію упродовж семи днів з моменту надходження на електронну пошту, вказану при реєстрації в Реєстрі, відповідного повідомлення».
У моїй практиці були випадки, коли клієнти знаходили помилки як протягом 7-денного строку після публікації декларації, так і після. У першому випадку просто обираєте можливість виправлення. З неприємного лише одне — усі варіанти декларацій будуть висіти на сайті НАЗК, тобто сторонній користувач може бачити алгоритм внесення виправлень. У другому випадку — також надсилають на ваш мейл інформацію про надану можливість для внесення виправлень, і декларація знову активується. З неприємного — через перевантаженість реакція буде дуже повільною, тому поки надійде відповідь, доведеться понервувати.
ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА РОЗДІЛ 1 ДЕКЛАРАЦІЇ
Форма Декларації затверджена рішенням НАЗК від 10.06.16 р. № 3. Заповнюється вона на сайті НАЗК (режим доступу: https://nazk.gov.ua/).
Одразу на головній сторінці справа є панель з написом «Задекларуй», натиснувши на яку ви можете увійти до системи за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП).
Тут усе просто — обираєте тип АЦСК, ключем якого ви користуєтесь, підвантажуєте файл з електронним ключем з диску, флешки чи комп’ютера, якщо занесли туди (зазвичай це файл, який містить у назві слова «key-6» або «key-11»), та вводите пароль.
До речі, ключ в АЦСК дають одразу з паролем. Радимо його змінити.
Форма декларації об’ємніше за паперову та містить розділи із даними, які ви раніше не заповнювали (про видатки й інші правочини та про цінне рухоме майно), а тому відкладати заповнення документа на останні дні перед «дедлайном» не варто. По-перше, вам знадобиться певний час, аби заповнити та перевірити декларацію, по-друге, може виникнути необхідність отримати від сторонніх осіб чи родичів додаткові дані, на збір яких піде тиждень чи два (перевірено на собі).
Ви можете спокійно вносити дані протягом кількох днів чи тижнів — вони зберігаються, а декларація не буде відправлена, поки ви не вирішите, що усе вичитане, готове та не натиснете відповідні кнопки.
Під час заповнення Декларації у нагоді вам стане ст. 46 Закону № 1700, а також чудове Роз’яснення № 3, про яке я вже згадувала вище.
Перший розділ Декларації простий — треба обрати тип декларації та звітний період, натиснувши лівою кнопкою миші на «кружечки» зліва у бланку. Заповнивши їх, ви можете переходити до наступного розділу.
РОЗДІЛ 2.1: ВІДОМОСТІ ПРО СЕБЕ
Другий розділ більший, але також нескладний.
Тут вказуємо П. І. Б., дату народження та податковий номер. Для тих, хто протягом звітного періоду змінював П. І. Б., є окремі поля для заповнення, які активуються, якщо ви поставите відмітку (натиснувши лівою кнопкою миші) на відповідне поле зліва.
Нова форма Декларації виключає проблеми, що виникали у декларантів, місце фактичного проживання яких не співпадало із місцем реєстрації. Тепер у розділі 2 ви у будь-якому випадку зазначаєте зареєстроване у паспортному документі місце проживання, а потім окремо вказуєте або місце фактичного проживання, або адресу, яку вважаєте зручною для подальшого листування з НАЗК. При цьому у Роз’ясненнях № 3 вказано, що це може бути навіть адреса поштової скриньки.
Якщо адреса реєстрації збігається з місцем фактичного проживання — просто натисніть ліву кнопку у графі «Збігається з зареєстрованим місцем проживання».
З типами та категоріями посад усе просто — ви натискаєте відповідні закладки, з яких вам випадають варіанти відповідей, і обираєте собі необхідну. Якщо вам не підходить жодна з перелічених — обираєте «не застосовується».
РОЗДІЛ 2.2: ВІДОМОСТІ ПРО ЧЛЕНІВ СІМ’Ї
Згідно з п. 5 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — Правила заповнення), якщо в декларації вказується інформація про фізичну особу і така особа не є громадянином України, про таку фізичну особу зазначається така інформація: повне ім’я (українською та англійською мовами); ідентифікаційний номер (або податковий номер чи номер соціального страхування, якщо ідентифікаційний номер не застосовується); місце проживання (повна адреса українською та англійською мовами); дата народження.
РОЗДІЛ 3: ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОСТІ
Заповнивши дані про себе та родичів, ви зможете перейти до наступного розділу, у якому будете описувати нерухоме майно. Якщо його у вас немає — натисніть кружечок зліва, де виділене слово «відсутні», і вас автоматично перекине до наступного розділу.
Якщо ж у вас є заповітні «метри», то, обравши позицію зі словом «наявні», ви отримаєте доступ до вкладення, наведеного нижче.
Хочу звернути увагу на кілька корисних моментів із Роз’яснень № 3 та Правил заповнення.
По-перше, ми заповнюємо дані про майно, яке знаходиться не тільки у нашій власності, а й те, яке знаходиться в оренді чи на іншому праві користування.
У п. 12 розділу «Загальні питання» Роз’яснень № 3 вказано, що «іншими правами користування» можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення зазначених категорій наведено у Цивільному кодексі України.
У примітках до Форми декларації вказано, що поле «Частка власності» заповнюється, якщо об’єкт нерухомості знаходиться у спільній власності. Якщо об’єкт нерухомості знаходиться у спільній сумісній власності, то в цьому полі слід помітити поле «не застосовується».
Додаткові коментарі з цього приводу можна знайти у п. 7 розділу «Загальні питання» Роз’яснень № 3, де зазначено, що у випадку спільної сумісної власності, яка не передбачає виділення часток: у розділах декларації, де зазначається спільна власність на майно, при додаванні нового об’єкта в полі «Тип права» слід обрати варіант «Спільна власність», а в полі «Частка власності» слід обрати помітку «Не застосовується». У випадку ж спільної часткової власності, після вибору типу права «Спільна власність» необхідно вказати частку власності кожного із співвласників у відповідному полі.
Роз’яснення № 3 містять відповідь і на запитання, чи слід декларувати майно, якщо суб’єкт декларування користувався ним упродовж року, але станом на 31 грудня звітного року вже не користується?
У п. 10 розділу «Загальні питання» Роз’яснень № 3 вказано, що більшість об’єктів декларування (а саме: нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, нематеріальні активи, грошові активи, фінансові зобов’язання, членство в громадських об’єднаннях або входження до їхніх органів) декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об’єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності (для різних об’єктів передбачено різні права — див. відповідні розділи декларації) суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді.
Взагалі у п. 26 Роз’яснень № 3 наголошується, що суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості незалежно від їх вартості, що належать йому на праві власності, знаходяться у нього на праві оренди чи іншого права користування станом на останній день звітного періоду (31 грудня звітного року для щорічної декларації). При цьому дата набуття вказується відповідно до документів, на підставі яких було набуто право на відповідне майно. Якщо об’єкт нерухомості був відчужений після кінця звітного періоду, до чи після подання декларації, то інформацію про це слід буде відобразити у наступній декларації, яка охопить відповідний період.
У Роз’ясненнях № 3 зазначається, що у випадках, коли дата точна набуття права вам не відома (і не може бути відома згідно зі специфікою правочину), можна вказати 1 число відповідного місяця відповідного року (п. 22).
Щодо вартості та часток власності.
Пункт 10 розділу «Загальні питання» Роз’яснень № 3 нарешті дає відповідь на запитання, щодо якого юристи кілька років ламали списи, а саме: яку вартість майна треба вказувати, якщо майно перебуває у співвласності — вартість всього об’єкта чи частки суб’єкта декларування (члена сім’ї) у спільній власності на майно? Отже, якщо об’єкт перебуває у спільній сумісній (тобто без поділу на частки) власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, то зазначається вартість всього об’єкта декларування. Якщо об’єкт перебуває у спільній частковій власності суб’єкта декларування та/або членів його сім’ї, то зазначається сумарна вартість відповідних часток у власності на об’єкт, які належать суб’єкту декларування та/або члену його сім’ї, якщо останній надав таку інформацію або якщо вона відома суб’єкту декларування.
Наприклад, якщо частка 1/4 об’єкта нерухомості належить суб’єкту декларування, 1/2 об’єкта належить члену сім’ї суб’єкта декларування, а решта (1/4) належить третій особі (яка не є суб’єктом декларування або членом його сім’ї), то в декларації зазначається вартість частки 3/4 в об’єкті декларування, що належить суб’єкту декларування та члену його сім’ї.
Позиції розділу 3 про вартість нерухомого майна можуть викликати запитання, але й на них у Роз’ясненнях № 3 є гарні відповіді. Зокрема, у п. 13 розділу «Загальні правила» вказано, що за загальним правилом інформація про вартість відповідного майна повинна вказуватись на дату набуття права власності на нього (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність. Вартість об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або члена його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Для об’єктів нерухомості зазначається як вартість на дату набуття об’єкта у власність, володіння або користування, так і вартість відповідно до останньої проведеної оцінки. Якщо вартість на дату набуття об’єкта на певному праві не відома суб’єкту декларування і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід обрати помітку «Не відомо». Те саме стосується поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою — якщо така оцінка не проводилась чи її результати не відомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля слід обрати помітку «Не відомо».
Ця інформація більш деталізована у розділі «Об’єкти нерухомості» Роз’яснень № 3. Зокрема, у п. 23 вказано, що закон не вимагає від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати не відомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо» (обрати відповідну помітку у зазначеному полі).
Якщо у правовстановлюючих документах вказана вартість майна у радянських або українських карбованцях і встановити вартість майна у грошовій одиниці України неможливо, а оцінка такого майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначити «Не відомо» (п. 24).
Також приємною новиною буде п. 8 «Загальні питання» Роз’яснень № 3, який наголошує, що коли об’єкт декларування перебуває у спільній власності суб’єкта декларування та членів його сім’ї, то такий об’єкт зазначається у відповідному розділі форми декларації лише один раз. Тобто, якщо новий об’єкт був доданий у формі декларації як такий, що стосується суб’єкта декларування, і при цьому було зазначено, що член сім’ї є співвласником цього об’єкта, то цей об’єкт не слід повторно відображати як об’єкт, що стосується члена сім’ї.
Аналогічно слід заповнювати декларацію у випадку, коли йдеться про майно члена сім’ї, співвласником якого є інший (крім суб’єкта декларування) член сім’ї, тобто не дублюючи відомості про таке майно при заповненні інформації щодо інших членів сім’ї. Це правило не застосовується, якщо член сім’ї має стосовно об’єкта декларування права інші, ніж власність (наприклад, право користування).
ПРИКЛАД із Роз’яснення № 3:
| 1. Якщо квартира належить суб’єкту декларування та члену його сім’ї з часткою співвласності кожного у 50 %, то об’єкт додається в декларацію один раз як об’єкт нерухомості, що стосується суб’єкта декларування, із зазначенням відповідних часток співвласності, і не додається як об’єкт, що стосується члена сім’ї — співвласника. 2. Суб’єкт декларування є власником 1/10 об’єкта комерційної нерухомості (наприклад, офісу), решта (9/10) належить третій особі (фізичній або юридичній), яка не є членом сім’ї цього суб’єкта декларування. При цьому одна із зазначених часток (1/10 або 9/10) була передана в користування члену сім’ї суб’єкта декларування. У цьому випадку інформація про такий об’єкт нерухомості повинна бути зазначена в декларації двічі: вперше — як об’єкт нерухомості, що стосується суб’єкта декларування (із зазначенням його частки та даних про співвласника і його частку власності); вдруге — як об’єкт нерухомості, що стосується члена сім’ї суб’єкта декларування (із зазначенням того, що об’єкт перебуває на праві користування у члена сім’ї, і зазначенням даних про третю особу — власника майна, яке було передано в користування). |
Цей припис стосується не лише нерухомого майна, а й інших об’єктів декларування.
Також зверніть увагу, що згідно з приміткою до Форми декларації, якщо об’єктом нерухомості є земельна ділянка, то у полі «Реєстраційний номер» зазначається кадастровий номер ділянки.
Часто задають питання з приводу окремих прибудов, які можуть бути на земельній ділянці поряд з приватним житловим будинком, офісом або дачею. З цього приводу у підрозділі «Найчастіші запитання» на сайті НАЗК написано наступне:
| 11. Чи підлягають декларуванню в розділі «Об’єкти нерухомості» надвірні побудови окремо від житлового будинку? Пунктом 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (далі — Закон) передбачено, що суб’єкт декларування повинен задекларувати усі об’єкти нерухомості, що належать йому та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкту декларування необхідно зазначити дані про житловий будинок (місцезнаходження, дата набуття права у власність, вартість на дату набуття права, вартість за останньою грошовою оцінкою, тип права) згідно з наявними правовстановлюючими документами. Якщо приналежні об’єкти описані в основному документі на право власності і не зареєстровані як окремі об’єкти нерухомості, то їх не потрібно декларувати окремо. Не підлягають декларуванню окремо від житлового будинку (головної речі) приналежності житлового будинку — надвірні побудови (приналежні речі), які зазначені у правовстановлюючому документі на житловий будинок, навіть якщо їх площа вказана у технічному паспорті, що був складений Бюро технічної інвентаризації. Таким чином, у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації суб’єкту декларування не потрібно зазначати приналежності житлового будинку, а саме — надвірні побудови, оскільки згідно із законодавством державній реєстрації підлягало право власності на головну річ — житловий будинок, а право власності на приналежності (надвірні побудови) не було зареєстровано окремо. |
Окремо хочу звернути вашу увагу на необхідність заповнення даних про оренду кімнат у будинках чи номерів у готелі. Це часто запитують під час тренінгів (текст Роз’яснення № 3 був змінений за рішенням НАЗК у минулому році, автор змінив у цитаті «МЗП» — мінімальну заробітну плату на «ПМ» — прожитковий мінімум, оскільки для правил декларування за 2016 та 2017 рік, які чинні з січня 2017 року, застосовується саме цей «поріг» декларування):
| 19. Яким чином відобразити в декларації ситуацію, коли суб’єкт декларування орендує (використовує) кімнату у будинку відпочинку чи готелі? При цьому вартість такої кімнати не визначена або не відома суб’єкту декларування. Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону № 1700, вартість об’єкта нерухомості, що перебуває у користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування (члену його сім’ї) або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину. Вартість об’єкта повинна була стати відомою суб’єкту декларування (члену його сім’ї), якщо, наприклад, вона зазначена в договорі оренди відповідного майна. При цьому слід пам’ятати, що йдеться саме про вартість об’єкта, а не вартість користування ним. Видатки, пов’язані з користуванням об’єктом декларування (наприклад, плата за оренду кімнати в будинку відпочинку чи готелі), повинні бути відображені у розділі декларації «Видатки та правочини», якщо відповідний видаток перевищує 50 ПМ, встановлених на 1 січня звітного року. Водночас, якщо у звітному періоді суб’єкт декларування уклав правочин про користування об’єктом нерухомості (наприклад, договір користування готельним номером був укладений до 31 грудня звітного року), але кошти за таке користування були фактично сплачені після завершення звітного періоду (наприклад, у січні року, наступного за звітним роком), то такий правочин про користування об’єктом нерухомості повинен бути відображений у розділі декларації «Видатки та правочини» в якості іншого правочину (за умови, якщо вартість предмету правочину перевищує 50 ПМ, встановлених на 1 січня звітного року), а також у розділі «Фінансові зобов’язання» із зазначенням відповідних відомостей, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700 (при цьому, якщо розмір фінансового зобов’язання не перевищує 50 ПМ, встановлених на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов’язання). |
Також за кожним об’єктом нерухомості ми тепер маємо заповнити інформацію про власника (якщо вона нам відома або має бути відомою, виходячи з характеру правочину).
Цю інформацію доведеться заповнювати кожного разу (не лише у полі про нерухоме майно), у випадках, коли власниками виступатимуть особи, які не є суб’єктом декларування або членами його сім’ї.
РОЗДІЛ 4: НЕЗАВЕРШЕНЕ БУДІВНИЦТВО
Завершивши заповнювати третій розділ, ви зможете перейти до наступного. Тут усе, як і на початку третього: є майно — тисніть на відповідну кнопку і починайте заповнювати відповідні дані, якщо — ні, переходьте до наступного.
Тим, хто будується, доведеться трошки покорпіти над заповненням четвертого розділу, бо раніше ми цю інформацію не деталізували.
ПРИКЛАД із Роз’яснення № 3:
| Ситуація 1: суб’єкт декларування, член його сім’ї розпочав перебудову будинку, яка не спричинила (не спричинить, якщо така перебудова не була завершена на кінець звітного періоду) необхідність реєстрації об’єкта нерухомого майна як нового. У такому разі суб’єкт декларування відображає інформацію щодо відповідного об’єкта, який належить йому, члену його сім’ї на праві власності, у розділі декларації «Об’єкти нерухомості», і не відображає в декларації відповідне незавершене будівництво, у тому числі, якщо така перебудова на кінець звітного періоду не була завершена. Ситуація 2: суб’єкт декларування, член його сім’ї розпочав перебудову будинку шляхом знищення (знесення) цього об’єкта нерухомого майна або поділу, об’єднання з іншим об’єктом нерухомого майна чи виділення з нього частки, результатом якої стало створення та реєстрація і введення в експлуатацію на кінець звітного періоду нового об’єкта (об’єктів) нерухомого майна. У такому разі суб’єкт декларування відображає інформацію щодо нового (нових) об’єкта (об’єктів) нерухомого майна, які належать йому, члену його сім’ї на праві власності, у розділі декларації «Об’єкти нерухомості». Якщо ж новий об’єкт на кінець звітного періоду не був зареєстрований (введений в експлуатацію), суб’єкт декларування відображає інформацію щодо об’єкта, дані про який містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у розділі декларації «Об’єкти нерухомості», а інформацію щодо нового (нових) об’єкта (об’єктів) нерухомого майна — у розділі декларації «Об’єкти незавершеного будівництва». Ситуація 3: суб’єкт декларування, член його сім’ї знищив (зніс) об’єкт нерухомого майна з подальшим скасуванням реєстраційного номера об’єкта нерухомого майна. При цьому побудова нового об’єкта (об’єктів) нерухомого майна не була завершена на кінець звітного періоду. У такому разі суб’єкт декларування відображає інформацію лише у розділі декларації «Об’єкти незавершеного будівництва». Якщо ж після знищення (знесення) об’єкта нерухомого майна його реєстраційний номер не скасовувався, суб’єкт декларування відображає інформацію щодо об’єкта, дані про який містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у розділі декларації «Об’єкти нерухомості», а інформацію щодо нового об’єкта (об’єктів) нерухомого майна — у розділі декларації «Об’єкти незавершеного будівництва». Ситуація 4: суб’єкт декларування, член його сім’ї розпочав будівництво нового об’єкта на земельній ділянці, де вже розташований інший належний йому, члену його сім’ї об’єкт нерухомого майна, і при цьому новий об’єкт після завершення його будівництва слід буде зареєструвати як окремий об’єкт. У такому разі суб’єкт декларування відображає інформацію щодо зареєстрованого об’єкта нерухомого майна, який належить йому, члену його сім’ї на праві власності, у розділі декларації «Об’єкти нерухомості», а щодо недобудованого об’єкта нерухомого майна — у розділі декларації «Об’єкти незавершеного будівництва». Пам’ятаєте, на самому початку я наголошувала на тому, що вам важливо вказати свій «важливий» чи «особливо важливий статус»? Так ось вже у 4-му розділі декларації ви зрозумієте чому. Бо після цієї позначки у 4-му розділі у полі «Зв’язок із суб’єктом декларування» з’явиться варіант відповіді «Власником є третя особа, але суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним». |
Щодо необхідності здійснення запису у декларації про недобуд. Гадаю, зрозуміло, що у цьому розділі ми вказуємо лише об’єкти, які станом на 31.12.16 р. (дату заповнення декларації у 2017 році) не добудовані; не прийняті в експлуатацію; право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку (п. 2-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700).
У розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації суб’єкт декларування зазначає об’єкти незавершеного будівництва, об’єкти, не прийняті в експлуатацію, об’єкти, права власності на які не зареєстровані в установленому Законом порядку. Надвірні побудови, які прийняті в експлуатацію, у розділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації не зазначаються (з відповідей НАЗК на сайті у підрозділі «Найчастіші запитання», адреса: https://nazk.gov.ua/naychastishi-zapytannya).
Про вартість недобуду. Пункт 29 Роз’яснень № 3 вказує, що інформація про вартість об’єкта незавершеного будівництва та дату його набуття у власність (володіння чи користування) в декларації не зазначається. Зазначається лише інформація про:
— вид об’єкта (житловий будинок, офіс, гараж тощо);
— загальну площу об’єкта (якщо відома);
— реєстраційний номер (якщо відомий і якщо застосовується);
— місцезнаходження об’єкта;
— зв’язок із суб’єктом декларування або членом його сім’ї;
— власника або користувача земельної ділянки, на якій здійснюється (здійснювалося) будівництво об’єкта.
А якщо майно перебудовують (реконструюють) чи зводять на земельній діяльні новий будинок? Тут нам допоможе п. 30 Роз’яснень № 3, який наводить різні приклади вирішення подібної ситуації, залежно від обставин справи.
Хто такі ці «треті» та як заповнювати інформацію про них?
У п. 14 Роз’яснень № 3 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону № 1700, у декларації необхідно зазначати об’єкти декларування, передбачені пп. 2–8 ч. 1 цієї статті, «бенефіціарним власником» яких є суб’єкт декларування або член його сім’ї. Таким чином, законодавець намагався охопити майно, яке формально не належить суб’єкту декларування (члену його сім’ї), але фактично ним контролюється. При цьому вимога декларувати такі об’єкти поширюється лише на декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до ст. 50 Закону № 1700.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону, йдеться про об’єкти права власності третьої особи, яким властива принаймні одна з таких характеристик:
1) суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта;
2) суб’єкт декларування або член його сім’ї може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
1. Для цілей декларування під отриманням (або правом на отримання) доходу від майна, власником якого є третя особа, слід розуміти ситуації, коли наявна сукупність таких ознак:
— суб’єкт декларування або член його сім’ї є безпосереднім отримувачем доходу (можливого доходу) від майна, власником якого є третя особа;
— суб’єкт декларування або член його сім’ї мають право розпоряджатись у повному обсязі, на власний розсуд доходом (можливим доходом) від майна, власником якого є третя особа.
За наявності права отримання можливого доходу суб’єктом декларування чи членом його сім’ї від об’єкта права власності третьої особи, суб’єкт декларування повинен вказати такий об’єкт та його власника у відповідному розділі декларації залежно від типу майна (об’єкти нерухомості, цінні рухомі речі, транспортні засоби тощо).
Приклад: Третя особа купує акції підприємства-емітента із зазначенням у відповідному правочині суб’єкта декларування (члена його сім’ї) як отримувача права на можливий дохід (залежно від результатів господарської діяльності підприємства) у вигляді дивідендів від цього об’єкта власності.
У разі фактичного отримання доходу протягом звітного періоду від такого майна, суб’єкт декларування додатково зобов’язаний зазначити це у розділі «Доходи, у тому числі подарунки», відобразивши отримання такого доходу на праві власності (тобто обравши у формі декларації у полі «Тип права» варіант «Власність»).
Приклад: Третя особа здає в оренду об’єкт нерухомості із зазначенням суб’єкта декларування (члена його сім’ї) як отримувача орендної плати (доходу) від користування цим об’єктом.
Водночас слід звернути увагу на те, що коли суб’єкт декларування або член його сім’ї є «бенефіціарним власником» як майна третьої особи, так і доходу (можливого доходу) від такого майна, відомості про це подаються суб’єктом декларування як у розділі про відповідне майно, так і в розділі «Доходи, у тому числі подарунки» із зазначенням, що таке майно (дохід) належить на праві власності іншій особі, але суб’єкт декларування або член його сім’ї є його бенефіціаром. Для цього у відповідному розділі декларації у полі «Тип права» слід обрати варіант «Власником є третя особа, але суб’єкт декларування або член його сім’ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об’єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним».
2. Незалежно від отримання (права на отримання) доходу від майна, власником якого є третя особа, суб’єкт декларування повинен відобразити у декларації майно, щодо якого він чи член його сім’ї може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Такі дії можуть вчинятися як безпосередньо, так і через інших фізичних чи юридичних осіб.
Йдеться про ситуації, коли суб’єкт декларування (член його сім’ї) контролює певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна.
Приклади:
— третя особа придбала транспортний засіб за кошти суб’єкта декларування. При цьому, хоча транспортний засіб і перебуває у власності третьої особи, але суб’єкт декларування має можливість користуватися ним на власний розсуд або наказати третій особі продати його у будь-який момент;
— третя особа є номінальним (довірчим) власником майна і володіє майном в інтересах (на користь) суб’єкта декларування або члена його сім’ї, а також виконує юридично значимі дії щодо такого майна лише на підставі вказівок бенефіціарного власника такого майна, тобто суб’єкта декларування або члена його сім’ї.
Важливо зазначити, що можливість контролю над майном третьої особи має бути обґрунтованою, тобто виключати випадки, коли третя особа є реальним власником майна і діє за власною волею (з власної ініціативи) в інтересах суб’єкта декларування. При визначенні того, чи є третя особа реальним власником, слід враховувати, зокрема, майновий стан такої особи, а саме чи могла вона придбати відповідне майно, зважаючи на доходи та наявні грошові активи.
Приклад: Якщо батько суб’єкта декларування, який не проживає спільно із ним (тобто не є членом його сім’ї в цілях декларування), є реальним власником гаража і на прохання суб’єкта декларування або з власної ініціативи передає гараж у користування третій особі або продає гараж, суб’єкт декларування не зазначає про це як про свою «бенефіціарну власність» відповідно до частини третьої статті 46 Закону.
3. Відомості щодо об’єктів права власності третьої особи, від яких отримується дохід (є право на отримання доходу) або щодо яких суб’єкт декларування або член його сім’ї може вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, не зазначаються в декларації суб’єктом декларування у таких випадках:
1) об’єкт права власності третьої особи (в тому числі члена сім’ї суб’єкта декларування) перебуває у спільній (частковій або сумісній) власності із суб’єктом декларування або членом його сім’ї і вже задекларований як такий. Наприклад, якщо майно перебуває у спільній власності суб’єкта декларування та його члена сім’ї і при цьому суб’єкт декларування може вчиняти щодо такого майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, то таке майно зазначається як об’єкт суб’єкта декларування, що належить йому на праві спільної власності, із зазначенням співвласника — члена сім’ї, і не зазначається як об’єкт, власником якого є третя особа, але суб’єкт декларування може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним;
2) вартість об’єкта менша порогу декларування, встановленого у п. 3, 7 та 8 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700 для відповідних типів майна;
3) об’єкт належить на праві власності юридичній особі, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) якої є суб’єкт декларування або член його сім’ї, та головним призначенням такого об’єкта є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо) і ця юридична особа вже задекларована як така у відповідному розділі декларації згідно з п. 5-1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700;
4) суб’єкт декларування не є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, та не займає посаду, пов’язану з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до ст. 50 Закону № 1700.
