ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
Проект № 6227 — проект Закону про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо уточнення окремих положень) від 23.03.2017 р. № 6227.
Отже, ми продовжуємо огляд змін до Закону № 889, які запропонував Уряд у проекті № 6227.
Так, суттєвих змін очікуємо у нормах щодо зміни істотних умов служби.
Стаття 43. «Зміна істотних умов державної служби»:
| Чинна редакція | Майбутня редакція |
| 1. Підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу. 2. Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов’язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків. 3. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов’язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту). 4. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. 5. У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону | 1. Зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов’язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту). 2. Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади, не пов’язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов’язків. Зміна назви структурного підрозділу державного органу чи посади не потребує повідомлення державного службовця. У такому разі керівник державної служби видає наказ (розпорядження) про зміну назви структурного підрозділу державного органу чи посади. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про таку зміну. 3. Керівник державної служби або суб’єкт призначення письмово повідомляє державному службовцю про зміну істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У такому повідомленні зазначається зміст істотних умов, які змінюються. У разі зміни основних посадових обов’язків до повідомлення додається копія посадової інструкції та/або положення про структурний підрозділ. У разі одночасної зміни істотних умов державної служби і назви структурного підрозділу державного органу чи посади у повідомленні про зміну істотних умов додатково зазначається інформація про зміну такої назви. Державний службовець повідомляє про прийняте рішення керівника державної служби або суб’єкта призначення не пізніше 60 календарних днів з дня ознайомлення з таким повідомленням. Після отримання згоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби керівник державної служби або суб’єкт призначення видає наказ (розпорядження) про зміну таких істотних умов. У разі одночасної зміни істотних умов державної служби і назви структурного підрозділу державного органу чи посади у наказі додатково зазначається інформація про зміну таких назв, про що робиться запис у трудовій книжці державного службовця. 4. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби він не повідомив про своє рішення, зазначене в абзаці третьому частини третьої цієї статті, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби. 5. У разі отримання незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов керівник державної служби або суб’єкт призначення протягом п’яти календарних днів пропонує такому державному службовцю іншу рівнозначну або нижчу посаду державної служби, яка є вакантною та відповідає його кваліфікації. Державний службовець повідомляє про прийняте рішення керівника державної служби або суб’єкта призначення протягом п’яти календарних днів з дня ознайомлення з такою пропозицією. У разі незгоди державного службовця з переведенням на запропоновані посади державної служби, якщо державний службовець не повідомив про своє рішення в установлений строк або відсутня можливість запропонувати іншу рівнозначну або нижчу посаду державної служби, яка відповідає його кваліфікації, державний службовець звільняється на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону. У разі надання державним службовцем згоди на переведення на іншу запропоновану йому посаду він переводиться на таку посаду відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 цього Закону. 6. У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону |
У ст. 46 Закону № 889 пропонується до стажу державної служб віднести саме час проходження військової служби, а не час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання, як це визначено зараз.
До стажу також урядовці пропонують віднести:
— час роботи на посадах патронатної служби, якщо до призначення на посаду патронатної служби особа перебувала на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернулася на державну службу;
— час роботи на посадах голів та членів державних колегіальних органів.
Тепер щодо груп оплати праці. Стаття 51. «Групи оплати праці та схема посадових окладів державних службовців» передбачає, що до групи 7 належать посади головних та провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.
Проектом також передбачено, що в територіальних органах центральних органів виконавчої влади та структурних підрозділах місцевих державних адміністрацій, утворених як юридичні особи публічного права, штатна чисельність яких становить понад 15 осіб, забезпечується наявність 7 і 8 груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому чисельність посад державної служби 7 і 8 груп оплати праці не може бути меншою 5 відсотків від загальної штатної чисельності працівників державного органу.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби категорії «А» встановлюється суб’єктом призначення за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою (Стаття 52. «Надбавки, виплати та премії»).
Стаття 56. «Робочий час і час відпочинку державного службовця» теж, можливо, зазнає таких змін: «За угодою між державним службовцем і керівником державної служби може встановлюватися як під час прийняття на державну службу, так і під час проходження державної служби неповний робочий день або неповний робочий тиждень відповідно до законодавства про працю з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
На прохання вагітної жінки, одинокого державного службовця, який має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі яка перебуває під його опікою, або державного службовця, який доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, керівник державної служби зобов’язаний установити для них неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в такому разі здійснюється пропорційно відпрацьованому часу.»
Ще одна зміна у цій статті торкнеться компенсаторної норми за понаднормово відпрацьований час. Так, «за роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або надаються дні відпочинку за заявами державних службовців…». Зверніть увагу, що норма «протягом місяця», яка обмежувала термін надання компенсації, відсутня.
Окрему увагу слід приділити нормам, які регулюють дисциплінарні вимоги.
Тож змінами до ст. 68 передбачено, що «дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення шляхом видання відповідного наказу (розпорядження). Дисциплінарне провадження починається з прийняттям суб’єктом призначення рішення про порушення дисциплінарного провадження та закінчується прийняттям суб’єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження»
Механізм формування дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ та її повноваження також пропонується змінити:
| Чинна редакція | Майбутня редакція |
| Стаття 69 | |
| 1. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія). 2. Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. 3. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. До складу дисциплінарної комісії включаються державні службовці державного органу, представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації — представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу, а також можуть включатися представники громадських об’єднань, які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Кількість представників громадських об’єднань у складі дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб. Членам дисциплінарної комісії забороняється передавати і розголошувати інформацію, отриману під час здійснення дисциплінарного провадження. У разі якщо один із членів дисциплінарної комісії прямо підпорядкований особі, стосовно якої відкрито або здійснюється дисциплінарне провадження, такий член дисциплінарної комісії не повинен брати участі у прийнятті рішення. Строк повноважень членів дисциплінарної комісії становить три роки. 4. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації — представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу. До складу дисциплінарної комісії можуть включатися експерти або інші представники громадських об’єднань, утворених відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання», за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом. 5. Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах. 6. У разі неможливості створення в державному органі постійної дисциплінарної комісії справи про дисциплінарні проступки, вчинені державними службовцями цього органу, розглядаються дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня в порядку підпорядкування. У разі відсутності державного органу вищого рівня дисциплінарна комісія може утворюватися одноразово для конкретної справи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. 7. Члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії. 8. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів. 9. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. 10. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення. 11. Суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов’язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку | 1. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія). 2. Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», є Комісія. Дисциплінарну комісію стосовно керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади утворює суб’єкт призначення, перших заступників та заступників голів районних державних адміністрацій — голова обласної державної адміністрації, керівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, утворених як юридична особа публічного права, та їх заступників — голова відповідної місцевої державної адміністрації. Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі. Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах. 3. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше шести членів. Склад дисциплінарної комісії у державному органі затверджується наказом (розпорядженням) керівника державної служби. До складу дисциплінарної комісії у державному органі включаються в однаковій кількості: представники керівника державної служби, визначені ним одноосібно із числа державних службовців цього державного органу; представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, а в разі відсутності профспілкової організації — представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу. До складу дисциплінарної комісії повинна бути включена щонайменше одна особа, яка має юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня та досвід роботи за фахом. У разі коли один із членів дисциплінарної комісії прямо підпорядкований особі, стосовно якої порушено або здійснюється дисциплінарне провадження, такий член дисциплінарної комісії не повинен брати участі у здійсненні дисциплінарного провадження та прийнятті рішення. Строк повноважень члена дисциплінарної комісії становить три роки. 4. До роботи дисциплінарної комісії можуть залучатися державні службовці, у тому числі з інших державних органів, науковці, експерти у відповідній сфері, а також представники громадських об’єднань, що діють згідно із Законом України «Про громадські об’єднання», які мають досвід роботи у сфері державного управління, державної служби або за юридичним фахом. Кількість представників громадських об’єднань залучених до роботи дисциплінарної комісії може становити не більше двох осіб. 5. Членам дисциплінарної комісії та особам, які залучені до її роботи, забороняється передавати і розголошувати інформацію, отриману під час здійснення дисциплінарного провадження. 6. У разі неможливості створення або функціонування дисциплінарної комісії в територіальному органі центрального органу виконавчої влади або у структурному підрозділі місцевої державної адміністрації, утвореному як юридична особа публічного права, справи про дисциплінарні проступки, вчинені державними службовцями цього органу, розглядаються дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня відповідно до юрисдикції, визначеної частиною другою статті 51 цього Закону. У разі відсутності державного органу вищого рівня дисциплінарна комісія може утворюватися одноразово для конкретної справи за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. У складі дисциплінарної комісії повинно бути не менше шести осіб з числа державних службовців центральних органів виконавчої влади. У такому разі під час формування такої комісії положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються. 7. Члени дисциплінарної комісії на першому засіданні обирають голову та секретаря дисциплінарної комісії. 8. Засідання дисциплінарної комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів. 9. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку. 10. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення. 11. Суб’єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов’язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії чи надати вмотивовану відмову протягом зазначеного строку |
Статтями 70 та 71 пропонується встановити, що «під час здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку за рішенням суб’єкта призначення може проводитися службове розслідування в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. За результатами службового розслідування складається акт.»
«Якщо за результатами розгляду дисциплінарної справи не встановлено вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку та закрито дисциплінарне провадження, йому в установленому порядку оплачується час відсторонення від виконання посадових обов’язків у розмірі середньої заробітної плати.»
Якщо за результатами розгляду дисциплінарної справи не встановлено факт вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку або державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених законом, суб’єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця.
Декілька слів щодо нюансів припинення державної служби.
Стаття 87. «Припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення»
Відповідно до запропонованих норм «підставами для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення, зокрема, є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
11) ліквідація державного органу...»
Цією ж статтею передбачено, що «під час обрахунку календарних днів нез’явлення державного службовця на службу внаслідок тимчасової непрацездатності не враховується:
1) час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
2) період настання страхового випадку у зв’язку із необхідністю догляду за хворою дитиною; за хворим членом сім’ї; за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби; у разі здійснення санаторно-курортного лікування, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування та проїзду до санаторно-курортного закладу і назад відповідно до законодавства про соціальне страхування <...>
4. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, коли відсутня можливість запропонувати іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до кваліфікації у цьому державному органі або державному органі, що є правонаступником, а також у разі відмови державного службовця від запропонованої посади.
Звільнення державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А» на підставі пунктів 3 та 4 частини першої цієї статті потребує надання згоди Комісії.
Особа, яку звільнено з посади державної служби категорій «Б» або «В» на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого її звільнено, або в державному органі, що є правонаступником, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації такої особи, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за її заявою, якщо така особа була призначена за результатами конкурсу відповідно до цього Закону.
Про створення чи появу відповідної вакантної посади керівник державної служби повідомляє зазначеній особі протягом п’яти календарних днів.»
Суттєвими, на наш погляд є уточнення щодо обрахування стажу: «Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Цей пункт не застосовується до осіб, які вступають на державну службу вперше після набрання чинності цим Законом.
Час навчання осіб за денною формою за державним замовленням за спеціальностями галузей знань «Державне управління», а також осіб, які закінчили аспірантуру та докторантуру за денною формою навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, що розпочалось до набрання чинності цим Законом, зараховується до стажу державної служби за умови, що такі особи до вступу перебували на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування і після закінчення навчання повернулись на державну службу.
Час навчання осіб за денною формою за державним замовленням в Дипломатичній академії України при Міністерстві закордонних справ України, що розпочалось до набрання чинності цим Законом, зараховується до стажу державної служби за умови, що такі особи до вступу перебували на державній службі.»
І наостанок про зміни до ст. 5 і 111 Перехідних та прикінцевих положень. Так, розробники передбачають, що «випускники вищих навчальних закладів, які навчалися за денною формою за державним замовленням за спеціальностями галузей знань «Державне управління» або «Публічне управління та адміністрування», особи, які закінчили аспірантуру чи докторантуру за денною формою навчання, а також випускники Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України — призначаються на посади державної служби без проведення конкурсного відбору державними органами, які направляли їх на навчання на посади державної служби, які вони займали до вступу або рівнозначні посади за умови, що після завершення навчання пройшло не більше 75 днів», а також що «в умовах особливого періоду в Україні призначення осіб на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В» органів військового управління Збройних Сил України, головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об’єднань Національної гвардії України, органів (підрозділів) Національної поліції України, Державної прикордонної служби України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, голів місцевих державних адміністрацій здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу в разі відповідності їх професійної компетентності кваліфікаційним вимогам до відповідної посади.»
