ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.
Порядок атестації — Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою» від 26.04.2017 р. № 301.
Із набранням чинності Законом № 889 суттєвих змін, у порівняні з попереднім Законом, зазнав порядок вступу на державну службу. Зокрема, однією із загальних вимог до осіб, які претендують на вступ на державну службу, встановлених положеннями ст. 20 згаданого Закону № 889, є вільне володіння державною мовою. І тому нормами ст. 25 Закону визначено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, зокрема, має подати посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою.
Тож з метою забезпечення реалізації вимог Закону № 889 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 26 квітня 2017 року № 301, якою був затверджений Порядок атестації.
Власне сам Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою було розроблено Нацдержслужбою на підставі проекту Стандарту української мови для державних службовців, що був підготовлений науковцями Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Тож про всі документи — по черзі.
СТАНДАРТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
Створення Стандарту української мови для державних службовців (далі — Стандарт) є результатом узагальнення досвіду діяльності державної служби в Україні, демократичних країнах Європи та світу, в яких мовне питання є невід’ємною складовою державної політики. Цей досвід засвідчує необхідність використання працівником державної інституції державної мови для виконання посадових обов’язків і розвитку його мовної особистості.
Стандартом визначено, що «формування вимог до державного службовця щодо вільного володіння українською мовою спирається на розуміння того, що українська мова є:
— державною мовою України (ст. 10 Конституції України);
— словесною формою історії, культури, суспільної ідентичності громадян України;
— мовою, що об’єднує всіх українців із народами, які проживають в Україні й належать до української політичної нації;
— мовою держави Україна, її інституцій у політичній, дипломатичній, економічній, правничій та культурній сферах міжнародного спілкування;
— мовою, що формує позитивний образ/імідж України у світі.»
Дія Стандарту виявляється:
• у стратегіях державної мовної політики;
• у розширенні сфер уживання державної мови;
• у захисті права громадян на використання державної мови в усіх сферах суспільного життя;
• в обов’язку державних службовців представляти і захищати інтереси держави та її громадян українською мовою (Закон України «Про державну службу», що набув чинності із 1 травня 2016 року);
• в обов’язку працівників державних інституцій використовувати державну мову в фаховій діяльності та в офіційному спілкуванні на всій території України (ст. 8, п. 5 Закону № 889);
• у наданні можливості через вільне володіння державною мовою рівного доступу до державної служби представникам різних національностей і національних меншин (ст. 4. п. 7 Закону № 889);
• у компетентному, об’єктивному і неупередженому виконанні посадових обов’язків, постійному підвищенні державним службовцем рівня своєї фахової компетентності, вільного володіння державною мовою…» (ст. 4, п. 3 Закону № 889).
Тому метою Стандарту є визначення для державного службовця необхідного обсягу мовних та комунікативних знань, умінь і навичок для забезпечення видів фахової діяльності, передбачених Законом № 889.
З урахуванням зазначеного Стандарт визначає такі поняття:
| Державна мова України — визначена Конституцією України мова громадян держави, якій законодавчо гарантовані державний захист, усебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України |
| Мовна компетентність — системні знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності |
| Комунікативна компетентність — система умінь і навичок ефективного застосування знання мови в різних ситуаціях спілкування |
| Вільне володіння державною мовою — застосування мовних знань і комунікативних навичок, які забезпечують уміння і здатність виражати будь-який смисл в усній чи письмовій формі в усіх сферах суспільного життя та діяльності державних органів |
| Стандарт української мови для державних службовців — законодавчо регламентований комплекс мовних знань, що забезпечує посадовим особам у державних органах професійну діяльність, спрямовану на практичне виконання завдань і функцій держави |
Мовна компетентність* державного службовця. Стандарт передбачає, що державний службовець, який вільно володіє державною мовою, повинен добре розуміти її структуру, знати особливості її словникового складу та граматичної будови, правила написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Тому змістом мовної компетентності державного службовця є знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації.
* У перекладі з латинської competentia — компетентність означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. — Прим. ред.
Вона визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове і швидко адаптуватися до умов, що змінюються.
Додаток 1 до Порядку атестації дає мовній компетентності таке нормативне визначення:
| Мовна компетентність — знання мови, її норм, правил та закономірностей функціонування в різних сферах суспільної діяльності. Державний службовець повинен володіти мовною компетентністю, яка передбачає розуміння структури мови, знання особливостей її словникового складу та граматичної будови, правил написання слів та їх використання в різних функціональних стилях, зокрема в офіційно-діловому. Мовна компетентність державного службовця включає знання про функціонування і системну організацію української мови на рівнях лексики, граматики, фонетики і фонології, орфографії, орфоепії, пунктуації |
Вимоги щодо рівня мовної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби
(Додаток 1 до Порядку атестації)
| Знання: функцій державної мови; історії становлення української мови як державної; лексичного складу і граматичної будови української мови; значення власне українських і запозичених слів; фонетичної будови української мови, орфоепічних норм, закономірностей звукових змін (чергування звуків, подовження приголосних, спрощення в групах приголосних); правил орфографії та пунктуації; стильової диференціації мови; типів словників української мови та їх призначення |
| Володіння: загальновживаною лексикою і фаховою термінологією; навичками побудови словосполучень і речень; усним і писемним літературним мовленням; засобами милозвучності української мови |
| Уміння: вживати апостроф і м’який знак в українських та іншомовних словах; відмінювати загальні і власні назви (імена, прізвища, географічні назви, назви установ тощо); використовувати відмінкові форми іменників; відмінювати прикметники; вживати вищий і найвищий ступені порівняння; утворювати присвійні прикметники; відмінювати займенники; відмінювати числівники; поєднувати числівники з іменниками; використовувати особові форми дієслів у різних часових та способових формах; вживати прийменники у/в; з/із/зі/зо; над/наді тощо; вживати сполучники сурядності та підрядності, а також сполучні слова для побудови складних речень; писати складні слова разом, окремо і через дефіс; утворювати і використовувати складноскорочені слова (абревіатури) |
| Застосування: формул вітання, прощання, вибачення, подяки тощо; словників української мови (орфографічного, тлумачного, іншомовних слів, перекладних словників тощо); українських відповідників до поширених конструкцій російської мови, зокрема з прийменниками «в», «из-за», «около», «по», «при», «у»; з активними дієприкметниками теперішнього часу; із стійкими сполученнями тощо; розділових знаків у простому і складному реченнях; розділових знаків для виокремлення звертань, однорідних членів речення, відокремлених означень, додатків, обставин, вставних і вставлених слів, словосполучень, речень; розділових знаків для оформлення прямої та непрямої мови |
| Розрізнення: понять «українська мова» і «українська літературна мова»; української літературної мови і діалекту; антонімів, синонімів, омонімів, паронімів; однозначних та багатозначних слів; слів у прямому і переносному значенні |
Комунікативна компетентність державного службовця. Комунікативна компетентність державного службовця, як визначає Стандарт, має ґрунтуватися на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів і дозволяє посадовій особі реалізовувати її функціональні обов’язки, зокрема:
— створювати тексти різних жанрів усного і писемного мовлення (зокрема офіційно-ділового стилю);
— уміти аналізувати й реферувати тексти різних жанрів, готувати на основі опрацьованих текстів аналітичні огляди, довідки, висновки тощо;
— опрацьовувати відповідно до виробничої потреби тексти документів, які перебувають у службовому обігу;
— здійснювати монологічне та діалогічне (полілогічне) мовлення фахового спрямування (доповідь, звіт, промова, дискусія);
— дотримуватися норм української літературної мови в офіційному спілкуванні (в організації офіційних заходів, у корпоративному й адміністративному спілкуванні тощо);
— спілкуватися українською мовою на засадах соціальної та міжособистісної етики, моделюючи комунікативну поведінку відповідно до стратегій і ситуацій у роботі з конфліктними групами (правопорушниками, особами з особливими потребами);
— обирати й застосовувати різні комунікативні стратегії для досягнення позитивного результату.
Додаток 2 до Порядку атестації дає комунікативній компетентності таке нормативне визначення:
| Комунікативна компетентність — здатність особи застосовувати знання мови в різних ситуаціях спілкування. Державний службовець повинен володіти комунікативною компетентністю, яка ґрунтується на знанні структури, норм і функцій української мови у сфері ділового спілкування, а також особливостей мовного оформлення його основних жанрів, що дає змогу посадовій особі ефективно виконувати свої службові обов’язки |
Вимоги щодо рівня комунікативної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби
(Додаток 2 до Порядку атестації)
| Знання: норм української літературної мови в офіційному спілкуванні; структури та основних мовних характеристик жанрів офіційно-ділового стилю |
| Володіння: лексикою і фразеологією офіційно-ділового стилю; комунікативними навичками у сфері офіційно-ділового спілкування |
| Уміння: спілкуватися (в усній і письмовій формах) у фаховій діяльності |
| Застосування: стилістичних норм мови з використанням відповідних мовних засобів усіх рівнів в офіційно-діловому стилі; специфічних лексико-фразеологічних засобів у діловому спілкуванні (номенклатури, професіоналізмів, штампів, кліше, стандартів тощо); формули ввічливості; мовних засобів висловлення подяки, вибачення, згоди/незгоди, підтримки, схвалення, сумніву, занепокоєння, заперечення, попередження тощо; мовних засобів формулювання думки, зокрема тези, антитези, мети, завдань, висновків тощо, у тому числі в текстах публічних виступів |
| Розрізнення: стилів української ділової мови, їх особливостей; жанрів ділової мови за критерієм функціонального призначення; канцелярського підстилю: організаційних документів (положення, статут, інструкція, правила), розпорядчих, довідково-інформаційних текстів (довідка, лист, записка, акт, звіт, оголошення, протокол, подання, план роботи), кадрової та особової документації; нормативного підстилю (конституція, закон, кодекс, постанова, розпорядження, указ тощо); дипломатичного підстилю — документів у сфері внутрішньовідомчої діяльності та міжнародних відносин (нота, меморандум, декларація, заява, відозва тощо) |
Отже, шановні керівники державних органів і працівники служб персоналу, зверніть увагу на те, що Стандарт і Порядок визначають, що серед інших професійних компетентностей державні службовці мають володіти мовною і комунікативною компетентностями! Механізм, як визначити їх наявність і ступінь володіння, нам пропонує Порядок атестації.
ПОРЯДОК АТЕСТАЦІЇ
Порядок визначає, що атестація — це оцінювання рівня вільного володіння державною мовою особами, які претендують на зайняття посади державної служби.
Проводить атестацію уповноважений вищий навчальний заклад, який відповідно до ліцензії здійснює підготовку здобувачів вищої освіти в галузі знань «Публічне управління та адміністрування».
Атестаційна сесія — період, протягом якого атестаційна комісія уповноваженого вищого навчального закладу визначає рівень вільного володіння державною мовою учасників атестації.
Інформація про уповноважені вищі навчальні заклади оприлюднюється на їх офіційних веб-сайтах, а також на офіційних веб-сайтах НАДС та МОН.
Суб’єктами та об’єктами атестації є атестаційні комісії та учасники атестації.
Атестаційні комісії. Для організації та проведення атестації уповноважений вищий навчальний заклад утворює атестаційну комісію. Формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії здійснює керівник уповноваженого вищого навчального закладу. Атестаційна комісія проводить свою роботу у строки, визначені графіком атестаційних сесій, що за пропозицією голови атестаційної комісії затверджується керівником уповноваженого вищого навчального закладу.
Атестаційна комісія утворюється у складі голови та трьох членів комісії з числа осіб, які мають освіту за спеціалізацією «Українська мова та література» спеціальності «Філологія». Щонайменше один із членів атестаційної комісії повинен мати науковий ступінь не нижче доктора філософії.
Персональний склад атестаційної комісії затверджується наказом керівника уповноваженого вищого навчального закладу.
Засідання атестаційної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її членів. Атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів присутніх на її засіданні членів. За однакової кількості голосів вирішальний голос має голова атестаційної комісії.
Під час засідання атестаційної комісії ведеться протокол. Протоколи засідань атестаційної комісії, відомості про результати атестації та матеріали атестації зберігаються в уповноваженому вищому навчальному закладі протягом трьох років.
Під час проведення атестації, крім учасників атестації, голови, членів та секретаря атестаційної комісії, за рішенням керівника уповноваженого навчального закладу можуть бути присутні представники громадських об’єднань, що провадять свою діяльність згідно із Законом України «Про громадські об’єднання».
Важливо! Голова та члени атестаційної комісії у разі виникнення конфлікту інтересів та обставин, що викликають сумнів у їх безсторонності, повинні бути відведені від розгляду відповідного питання. У разі наявності таких обставин голова та члени атестаційної комісії можуть заявити про самовідвід.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований і здійснений до початку розгляду відповідного питання. Рішення про відвід (самовідвід) приймається на засіданні атестаційної комісії більшістю голосів її членів, які беруть участь у ньому. Член комісії, щодо якого приймається рішення про відвід (самовідвід), не бере участі в голосуванні.
Учасники атестації. Учасник атестації має право на:
1) доступ до інформації про:
— строки та порядок проведення атестації;
— час і місце проведення атестації;
— порядок визначення, спосіб та час оголошення результатів атестації;
2) ввічливе та неупереджене ставлення до себе з боку осіб, відповідальних за організацію та проведення атестації;
3) ознайомлення із своєю роботою, виконаною у письмовій формі під час проходження атестації; отримання після оголошення результатів атестації у письмовій формі засвідченої копії такої роботи.
Учасник атестації зобов’язаний:
— ознайомитися з порядком проведення атестації, дотримуватися його;
— своєчасно прибути до визначеного місця проведення атестації з документом, що посвідчує його особу та підтверджує громадянство України;
— ввічливо ставитися до інших учасників атестації;
— виконувати вказівки та вимоги голови, членів та секретаря атестаційної комісії щодо процедури проходження атестації;
— після закінчення часу, відведеного для виконання завдань у письмовій формі, повернути матеріали атестації;
— виконувати завдання у письмовій формі на робочому місці, визначеному атестаційною комісією;
— виконувати та оформляти завдання у письмовій формі згідно з вимогами, зазначеними в зошиті із завданнями.
Учаснику атестації забороняється:
мати при собі або на робочому місці, визначеному атестаційною комісією, протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, засоби зв’язку, пристрої зчитування, обробки, збереження та відтворення інформації, а також окремі елементи, які можуть бути складовими частинами відповідних технічних засобів чи пристроїв, друковані або рукописні матеріали, інші засоби, предмети, прилади, що не передбачені цим Порядком (крім випадків, коли використання додаткових електронних приладів становить розумне пристосування для особи, яка має інвалідність);
протягом часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі:
— заважати іншим учасникам атестації виконувати завдання;
— спілкуватися у будь-якій формі з іншим учасником атестації під час виконання завдань;
— списувати відповіді на завдання в іншого учасника атестації;
— виносити за межі аудиторії зошити із завданнями, їх окремі аркуші, бланки відповідей;
псувати майно уповноваженого вищого навчального закладу, в приміщенні якого проводиться атестація, чи майно осіб, які проходять атестацію.
Важливо! У разі порушення однієї або кількох вимог, передбачених пунктами 17 та 18 цього Порядку, учасник атестації відсторонюється від подальшого проходження атестації, про що складається відповідний акт, який підписується присутніми членами атестаційної комісії.
| Увага! Якщо учасник атестації працює або навчається в уповноваженому вищому навчальному закладі, яким утворена атестаційна комісія, він проходить атестацію в іншому уповноваженому вищому навчальному закладі. |
Організація та проведення атестації. Атестація проводиться у три етапи:
| приймання заяв від осіб, які претендують на зайняття посади державної служби, щодо проходження атестації | |
| проходження атестації у письмовій та усній формі | письмове завдання з використанням технологій тестування; письмовий переказ тексту з фахових питань |
| ділова розмова за визначеним сценарієм; повідомлення-презентація на встановлену атестаційною комісією тему | |
| визначення результатів атестації та інформування учасників атестації про них | |
Організація. Учасник атестації повинен прибути для проходження атестації у день, час та в місце, визначені атестаційною комісією, і мати при собі документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
До проходження атестації допускаються особи, присутність яких зафіксована секретарем атестаційної комісії перед початком такої атестації за списком осіб, які подали заяви щодо проходження атестації.
Перед початком виконання тестових завдань секретар атестаційної комісії ознайомлює учасників атестації із загальним порядком їх складення. Кожний учасник атестації забезпечується зошитом із завданнями та бланком відповідей.
Під час виконання тестових завдань учасник атестації проставляє позначку на бланку відповідей у клітинці, яка відповідає, на його думку, правильному варіанту відповіді.
Учасник атестації протягом усього часу, відведеного для виконання завдань у письмовій та усній формі, має право відмовитися виконувати такі завдання.
Інформація про відмову учасника атестації виконувати завдання у письмовій та/або усній формі фіксується у відповідній відомості про результати атестації.
Учасник атестації, який відмовився виконувати завдання у письмовій та/або усній формі, визнається за рішенням атестаційної комісії таким, що не пройшов атестацію, а виконані ним завдання не оцінюються.
Після закінчення часу, відведеного для виконання тестових завдань та переказу, голова атестаційної комісії оголошує про його закінчення, після чого учасники атестації зобов’язані припинити роботу над ними і здати їх секретареві атестаційної комісії.
Заповнені бланки відповідей надаються секретарем членам атестаційної комісії для оцінювання після закінчення атестації в усній формі.
Порядок. Завдання у письмовій та усній формі розробляються відповідно до вимог до рівня мовної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби (додаток 1), та комунікативної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади державної служби (додаток 2), науково-педагогічними працівниками уповноваженого вищого навчального закладу з обов’язковим залученням фахівців, які мають науковий ступінь не нижче доктора філософії в галузі знань «Публічне управління та адміністрування».
Завдання у письмовій та усній формі розробляються з урахуванням примірних тестових завдань, текстів для переказу з тем і сценаріїв для проведення атестації в усній формі, розміщених як зразок на офіційному веб-сайті НАДС.**
** Зразки тестових завдань, тем та сценаріїв для проведення співбесіди — за посиланням: http://nads.gov.ua/page/zrazky-testovyh-zavdan-tem-ta-scenariyiv-dlya-provedennya-spivbesidy
Тож визначення рівня вільного володіння українською мовою як державною відбувається у формі екзамену, який складається з усної та письмової частин.
Структура екзамену. Екзамен складається з 2-х частин — усного та письмового блоків — і триває 120 хвилин.
У письмовій частині екзамену оцінюються вміння й навички претендента орієнтуватися у фаховому тексті; стисло перефразовувати зміст речень, лаконічно формулювати тези, визначати суть і основний зміст документа; перевіряється обсяг лексичного запасу та знання фахової термінології, граматичних, орфографічних і пунктуаційних норм української мови, уміння будувати синтаксичні конструкції і визначати їхню відповідність різним комунікативним ситуаціям.
Тестові завдання та варіанти відповідей на них повинні бути сформульовані однозначно. Кожне тестове запитання має три варіанти відповіді, серед яких правильним є лише один. Кількість тестових завдань становить 25.
Тривалість виконання завдань у письмовій формі (тестове завдання та переказ) становить 60 хвилин. Учасник атестації має право здати зошит із завданнями та заповнений бланк відповідей до закінчення відведеного часу.
Мета і завдання усної частини екзамену — виявити вміння і навички вільного володіння українською мовою у сфері усного спілкування на соціокультурні, економічні, політико-правові, організаційно-ділові та інші теми, здатність підготувати усне повідомлення-презентацію на одну з тем, близьких до сфери діяльності державного службовця.
Атестація в усній формі розпочинається не раніше ніж через 60 хвилин і не пізніше ніж через 120 хвилин після закінчення атестації в письмовій формі.
Тривалість атестації в усній формі для кожного її учасника становить до 45 хвилин, з яких 20 хвилин відводиться на ділову розмову за визначеним сценарієм (у тому числі 5 хвилин на підготовку) та не більше ніж 25 хвилин — на повідомлення-презентацію (у тому числі 15 хвилин на підготовку).
Критерії оцінювання.
| За результатами виконання тестових завдань виставляються такі бали: 2 бали — учасникам атестації, які відповіли правильно на 21 тестове завдання і більше; 1 бал — учасникам атестації, які відповіли правильно на 16–20 тестових завдань; 0 балів — учасникам атестації, які відповіли правильно на 15 і менше тестових завдань. Увага! Відсутність позначки у клітинках, які відповідають варіантам відповіді, або наявність кількох позначок одночасно оцінюються як неправильний варіант відповіді. У разі отримання учасником атестації 0 балів, він вважається таким, що не пройшов атестацію |
| За результатами оцінювання атестації в усній формі виставляються такі бали: 2 бали — учасникам атестації, які виявили глибокі навички та знання, повною мірою відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби; 1 бал — учасникам атестації, які виявили навички та знання в обсязі, достатньому для подальшої роботи, та здебільшого відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби; 0 балів — учасникам атестації, які не виявили навичок та знань в обсязі, достатньому для подальшої роботи і не відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби. Середній бал за кожне виконане завдання визначається як середнє арифметичне суми балів, виставлених індивідуально членами атестаційної комісії. У разі отримання учасником атестації середнього балу 0,5 або нижче він вважається таким, що не пройшов атестацію. |
| Під час оцінювання переказу враховуються орфографічна та пунктуаційна грамотність, словниковий запас, логічність, вичерпність та зв’язність викладу. За результатами оцінювання переказу виставляються такі бали: 2 бали — учасникам атестації, які виявили глибокі навички та знання, повною мірою відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби; 1 бал — учасникам атестації, які виявили навички та знання в обсязі, достатньому для подальшої роботи та здебільшого відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби; 0 балів — учасникам атестації, які не виявили навичок та знань в обсязі, достатньому для подальшої роботи і не відповідають вимогам щодо рівня мовної та комунікативної компетентностей осіб, які претендують на зайняття посади державної служби. У разі отримання учасником атестації середнього балу 0,5 або нижче він вважається таким, що не пройшов атестацію |
Атестаційна комісія проводить оцінювання кожного учасника атестації, результати якого фіксуються у відповідній відомості. Середній бал за кожне виконане завдання визначається як середнє арифметичне суми балів, виставлених індивідуально членами атестаційної комісії.
Підсумок. За результатами атестації в письмовій та усній формі атестаційна комісія приймає рішення про видачу учаснику, який успішно пройшов атестацію, посвідчення щодо вільного володіння державною мовою (далі — посвідчення) за формою згідно з додатком 3 до Порядку атестації.
Учасники, які успішно пройшли атестацію, отримуватимуть посвідчення щодо вільного володіння державною мовою.
Важливо! Посвідчення діятиме безстроково.
Учасникам, які не пройшли атестацію, вручається або надсилається за їх заявою лист за підписами голови та секретаря атестаційної комісії, в якому повідомляються результати атестації.
У разі втрати або пошкодження посвідчення учасник, який успішно пройшов атестацію, та особа, зазначена у п. 56 цього Порядку, можуть звернутися із заявою до відповідного уповноваженого вищого навчального закладу для отримання його дубліката.
ПРИЄМНИЙ ВИНЯТОК
Порядок атестації (п. 56) визначає, що не потрібно проходити саму процедуру підтвердження вільного володіння державною мовою особам, які мають такі документи:
| документи державного зразка про загальну середню освіту, видані до 2000 року, з оцінкою «5» за вивчення української мови |
| документи державного зразка про загальну середню освіту, видані після 2000 року, з балом про підсумкову державну атестацію з української мови не менше 10 |
| диплом молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою «відмінно» за вивчення української мови |
| диплом бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями «українська мова та література»; «українська мова та література і іноземна мова»; «філологія» |
Але зверніть увагу! Зазначеним особам також потрібно отримати відповідне посвідчення.
Тож тим, хто має один із зазначених документів, можна звернутися до уповноваженого вищого навчального закладу із заявою про видачу посвідчення на безоплатній основі. До заяви необхідно буде додати копії документа про відповідний рівень освіти та усіх необхідних до нього додатків.
