Призначення на посаду адміністратора ЦНАП, утвореного МДА

На перший погляд запитання доволі просте, і відповідь на нього донедавна можна було знайти в частині 2 ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI від 6 вересня 2012 року (далі — Закон № 5203), згідно з якою адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади особою, яка очолює орган (керівником органу), що прийняв рішення про утворення відповідного центру надання адміністративних послуг.

Коли йдеться про центр надання адміністративних послуг при місцевій державній адміністрації, то такою особою є голова місцевої державної адміністрації. Такий висновок можна зробити, аналізуючи ч. 2 ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV (далі — Закон № 586), згідно з якою голови місцевих державних адміністрацій визначають структуру місцевих державних адміністрацій, а також ст. 12 Закону № 5203, де встановлено, що центр надання адміністративних послуг — це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Центри надання адміністративних послуг утворюються при:

Положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі — Закон № 889) щодо призначення на посаду адміністратора центру надання адміністративних послуг повністю узгоджувалися із Законом № 5203.

Відповідно до ст. 17 Закону № 889 голова місцевої державної адміністрації здійснював повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях і мав право призначати громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В», і звільняти з таких посад.

Проте існуючий порядок зазнав кардинальних змін у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проходження державної служби» № 2190-VIII від 9 листопада 2017 року (далі — Закон № 2190), яким було внесені зміни до Закону № 889.

Законом № 2190 було встановлено, що дія Закону № 889 не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, а частину першу статті 17 доповнено пунктом 3¹, в якому закріплено норму, відповідно до якої повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях здійснюють:

— керівник апарату — в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

— керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права — у такому підрозділі.

Таким чином, було суттєво звужено повноваження голів місцевих державних адміністрацій, а повноваження керівника державної служби у місцевих державних адміністраціях закріплено за керівником апарату, а в підрозділі зі статусом юридичної особи публічного права — за керівником такого структурного підрозділу.

З прийняттям Закону № 2190 повноваження щодо призначення громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій «Б» і «В», звільнення їх з таких посад мають здійснювати: в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права) — керівник апарату, а в підрозділі зі статусом юридичної особи публічного права — керівник такого структурного підрозділу.

Отже, виникла правова колізія (змістовно-темпоральна колізія): згідно із Законом України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI від 6 вересня 2012 року адміністратор призначається на посаду та звільняється з посади головою місцевої державної адміністрації, а згідно з чинною редакцією Закону України «Про державну службу» — керівником апарату місцевої державної адміністрації, а в підрозділі зі статусом юридичної особи публічного права — керівником такого структурного підрозділу.

Подолання правових колізій (суперечностей між нормами, які регулюють одні відносини) у більшості випадків здійснюється шляхом використання вироблених теорією права колізійних принципів, зокрема: 1) «наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього», тому має застосовуватися норма права, прийнята пізніше; 2) «спеціальний закон скасовує дію загального», в такому випадку перевага (пріоритет) надається не загальній нормі, а спеціальній, яка регулює певний вид відносин.

Враховуючи, що Закон № 5203 прийнятий 06.09.2012 р., а зміни до Закону № 889 — 09.11.2017 р., то, керуючись першим принципом (темпоральним), для подолання правових колізій слід застосовувати норми Закону № 889 (ср. ).

Значно складнішою є проблема подолання змістовних колізій та визначення співвідношення спеціальної та загальної норми.

Закон № 5203 є спеціальним актом у сфері надання адміністративних послуг, а Закон № 889 — спеціальним актом, який регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 5203 адміністратор є посадовою особою органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, тобто посадовою особою місцевої державної адміністрації, правовідносини щодо призначення і звільнення адміністратора мають регулюватися Законом № 889, який щодо регулювання цих відносин є спеціальним актом.

Аналіз норм Закону № 586 свідчить, що структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій можуть утворюватися без статусу юридичної особи публічного права або можуть утворюватися зі статусом юридичних осіб публічного права.