Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі — Закон № 1700) обмеження щодо роботи близьких осіб (ст. 27 Закону № 1700) не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, але поширюється на інших посадових осіб місцевого самоврядування.
Близькими особами для цілей зазначеного Закону є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним вище (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта.
Тобто, відповідно до Закону № 1700 зазначені особи не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. Особи, які претендують на зайняття посад, зобов’язані повідомити керівництво органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
Водночас, ст. 27 має і певні виключення щодо такого обмеження.
Так, положення абзаців першого та другого цієї частини не поширюються, зокрема, на:
— близьких осіб, які прямо підпорядковані один одному у зв’язку з набуттям одним з них статусу виборної особи;
— осіб, які працюють у сільських населених пунктах (крім тих, що є районними центрами), а також гірських населених пунктах.
Статтею 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
Відповідно до Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 12.03.81 р. № 1654-X, «до міських населених пунктів належать міста республіканського, обласного, районного підпорядкування і селища міського типу, до сільських — села і селища незалежно від їх адміністративної підпорядкованості».
Тож, якщо населений пункт є саме сільським (селом або селищем), то обмеження щодо спільної роботи на близьких осіб не поширюється.
У контексті наведених винятків слід зауважити, що незважаючи на те, що вказані у них суб’єкти не підпадають під дію обмеження, це не означає, що на них не поширюються загальні вимоги щодо врегулювання конфлікту інтересів:
— потенційного — наявності в особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
— реального — суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
З урахуванням ситуації, зазначеної у запитанні, потенційний конфлікт інтересів у близьких осіб існуватиме завжди, оскільки у сфері службових/представницьких повноважень є приватний інтерес, здатний вплинути на об’єктивність чи неупередженість рішення, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відтак, вказаним особам варто вживати заходів, передбачених Законом для його врегулювання. При цьому до них залежно від конкретної ситуації може бути застосований будь-який із передбачених Законом (ст. 29 – 34) захід врегулювання конфлікту інтересів:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняттям рішень;
3) обмеження доступу особи до певної інформації;
4) перегляд обсягу службових повноважень особи;
5) переведення особи на іншу посаду;
6) звільнення особи.
У разі ж, якщо конфлікт інтересів не може бути врегульований в один із зазначених способів, врегулювання ситуації прямого підпорядкування має бути здійснено на підставі частини першої статті 34 Закону № 1700 шляхом переведення на іншу посади особи, в діях якої наявний конфлікт інтересів
У разі відсутності згоди такої особи на переведення на іншу посаду до неї застосовується такий захід врегулювання конфлікту інтересів, як звільнення.
