Для того, щоб відповісти на це запитання, слід розрізняти осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII (далі — Закон № 1700), а які — є суб’єктами декларування.
Тож коло осіб, на яких поширюється дія Закону № 1700, визначено ст. 3 цього Закону. А для цілей фінансового контролю шляхом подання щорічної декларації суб’єктами декларування є особи, визначені ч. 1 ст. 45. Це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700.
Якщо розшифрувати ці пункти і підпункти в розрізі посад в органах місцевого самоврядування, то побачимо таку картину:
— особи, зазначені у п. 1 — депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, посадові особи місцевого самоврядування;
— особи, зазначені у пп. «а» і «в» п. 2 — посадові особи юридичних осіб публічного права, представники громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експерти відповідної кваліфікації, інші особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
— особи, зазначені у пункті 5 ч. 1 ст. 3 — фізичні особи, які:
отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);
систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, — якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;
є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.
Тепер — більш детально. Кого ми відносимо до депутатів і голів — зрозуміло. Кого ми відносим до посадових осіб місцевого самоврядування? Відповідно до ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.
Відповідно до роз’яснень НАЗК щодо застосування окремих положень Закону № 1700 стосовно заходів фінансового контролю, затверджених Рішенням від 11.08.2016 р. № 3, під «посадовими особами юридичних осіб публічного права» слід розуміти працівників юридичних осіб публічного права, які наділені посадовими повноваженнями здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.
Визначальним при цьому є обсяг функцій (обов’язків) відповідного працівника, вважає НАЗК.
Так, адміністративно-господарські функції (обов’язки) — це обов’язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов’язки) — це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
НАЗК зазначає, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні, виробничі (водій, швачка тощо) або технічні (друкарка, охоронник, оператор котельні тощо) функції, визнаються посадовими особами лише за умови, що разом із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.
При цьому, наполягає НАЗК, у цілях визначення суб’єктів декларування, згідно із Законом № 1700, слід застосовувати вужче тлумачення і вважати службовими, посадовими особами — суб’єктами декларування лише тих працівників, на яких покладено відповідні обов’язки на постійній основі. А тому наявність у посадовій інструкції працівника (спеціаліста, головного спеціаліста тощо) положення про те, що він може виконувати певні додаткові організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки на час відсутності керівника структурного підрозділу не є достатнім для того, щоб вважати такого працівника посадовою чи службовою особою, яка є суб’єктом декларування відповідно до Закону № 1700.
Зверніть увагу! Цей висновок не змінюється навіть в разі фактичного виконання таких обов’язків упродовж звітного періоду. Тобто в разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків на час відсутності керівника підрозділу у звітному періоді у нього не виникає обов’язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за цей період.
Крім цього, у цілях декларування необхідно враховувати п. 23 п. 3 розд. III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798, відповідно до якого дія розділу VII «Фінансовий контроль» Закону №1700 не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері соціального обслуговування населення, соціальної та професійної реабілітації інвалідів і дітей-інвалідів, соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, охорони здоров’я (крім керівників закладів охорони здоров’я центрального, обласного, районного, міського (міст обласного значення, міст Києва та Севастополя) рівня), освіти (крім керівників вищих навчальних закладів та їх заступників), науки (крім президентів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, перших віце-президентів, віце-президентів та головних учених секретарів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, інших членів Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук, обраних загальними зборами Національної академії наук України та національних галузевих академій наук відповідно, керівників науково-дослідних інститутів та інших наукових установ), культури, мистецтв, відновлення та збереження національної пам’яті, фізичної культури, спорту, національно-патріотичного виховання.
Cтосовно осіб, зазначених у пункті 5 ч. 1 ст. 3, ще законодавці «ламають списи», тому у цій консультації про них говорити не будемо.
Залишаються особи, які входять до складу конкурсних комісій.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що проведення конкурсу при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Враховуючи те, що чинний Закон «Про державну службу» та відповідні нормативні документи на посадових осіб ОМС не розповсюджуються, ОМС при проведенні конкурсу мають керуватися Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 169 (ср. ). Для проведення конкурсу розпорядженням голови утворюється конкурсна комісія. До складу комісії можуть включатися керівники відділів, управлінь ради, працівники кадрової і юридичної служб, інші працівники.
Інспектор з кадрів належить до професійної групи «Фахівці». Як правило, за посадовою інструкцією він здійснює облік особистого складу установи, підрозділів і веде встановлену документацію щодо кадрів. Оформляє прийом, переведення і звільнення працівників відповідно до законодавства, формує і веде особисті справи працівників, вносить зміни, пов’язані з трудовою діяльністю. Тобто його діяльність не пов’язана з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями.
Але якщо він розпорядженням голови увійшов до складу конкурсної комісії, то відповідно до вимог Закону № 1700 має подавати щорічну декларацію.
