Строковий трудовий договір: якщо день звільнення — вихідний день

В обраному У обране
Друк
Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці
Держслужбовець Лютий, 2018/№ 2
Коментар до листа Мінсоцполітики від 05.01.2018 р. № 9/0/22-18/134

Стандартна ситуація: працівника прийнято на роботу за строковим трудовим договором. Строк дії договору, припустимо, 2 роки.

Працівник сумлінно працює на благо роботодавця. Та ось строк дії договору добігає кінця, і виявляється, що останній день дії цього договору припадає на суботу (наприклад, на 20.01.2018 р.) — день, що є вихідним і для працівника, і для роботодавця.

Але ж звільнення працівника у зв’язку із закінченням дії строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП повинно відбутися в останній день дії строкового трудового договору! Якщо ж після закінчення дії строкового трудового договору трудові відносини фактично триватимуть і жодна із сторін не буде вимагати їх припинення, дія цього договору вважатиметься продовженою на невизначений строк (ст. 391 КЗпП).

Виходить, якщо працівника не звільнити за п. 2 ст. 36 КЗпП в останній день дії строкового трудового договору, то з наступного дня такий строковий трудовий договір автоматично перетвориться на безстроковий. У такому разі звільнення працівника можливе не за п. 2 ст. 36 КЗпП, а уже на загальних підставах.

До того ж, ст. 47 КЗпП встановлює обов’язок роботодавця провести розрахунок з працівником у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу (в загальному випадку — у день звільнення), і видати йому в день звільнення належно оформлену трудову книжку.

Як же бути? Чи можна звільнити працівника на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП у вихідний для нього день? Коли із працівником необхідно провести остаточний розрахунок, враховуючи припис про проведення остаточного розрахунку в день звільнення?

Відповіді на ці запитання надано юридичним департаментом Мінсоцполітики у листі, що коментується. Озвучимо їх.

На думку «трудового» відомства, якщо останній день дії строкового договору припадає на день, що є вихідним як для працівника, так і для підприємства, то роботодавець має виконати обов’язок, передбачений ст. 47 КЗпП (ознайомити працівника з наказом про звільнення, провести з ним остаточний розрахунок, виплатити всю належні йому від підприємства суми, заповнити та видати належним чином оформлену трудову книжку) в останній робочий день працівника (у нашому випадку — у п’ятницю 19.01.2018 р.).

При цьому днем звільнення відповідно до ч. 2 ст. 2411 КЗпП буде останній день, визначений строковим трудовим договором (у нашому випадку — субота 20.01.2018 р.).

Таким чином, роботодавцю потрібно буде в останній робочий день працівника або напередодні:

1) видати наказ про його звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП, але із зазначенням дати звільнення, обумовленої строком трудового договору. Зауважимо, що для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії не потрібні заява або будь-яке волевиявлення працівника. Згоду на припинення строкового трудового договору після закінчення обумовленого строку підтверджує проставлений у ньому підпис працівника;

2) ознайомити працівника з наказом про звільнення під підпис.

Також в останній робочий день працівника з ним потрібно буде провести остаточний розрахунок (виплатити всі належні суми від роботодавця) і видати належним чином оформлену трудову книжку.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити