Сторінка антикорупціонера: погляд із середини на деякі актуальні питання. Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів

Нагадаємо читачам, що поняття «конфлікт інтересів» умовно можна розкласти на такі складові – «приватний інтерес», «службові чи представницькі повноваження» та яким чином ці поняття співвідносяться між собою для окремої особи.

Приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Службові/представницькі повноваження. Як правило, коло службових повноважень визначається в посадових інструкціях, трудових договорах, іноді — в дорученнях тощо. Слід пам’ятати, що інструкції та інші організаційно-розпорядчі документи визначають лише безпосередні повноваження конкретного посадовця, в той час як законом або іншим нормативно-правовим актом може додатково визначатися коло як безпосередніх, так і загальнослужбових повноважень, які повинні братися до уваги при розгляді питання про наявність чи відсутність конфлікту інтересів. Перелік представницьких повноважень розкривається, як правило, у відповідних законах, що визначають правовий статус наділених ними осіб.

На відміну від попереднього антикорупційного Закону 2011 року, в якому надавалось загальне визначення конфлікту інтересів, Закон № 1700 виділяє два його види: реальний і потенційний конфлікт інтересів.

Потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Як зазначається у ст. 29 Закону № 1700, врегулювання конфлікту інтересів може здійснюватися як самостійно, так і зовнішньо.

Особа може самостійно вжити заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

Стаття 28 вимагає повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі — НАЗК чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

НАЗК рекомендує повідомляти письмово і пропонує у своїх рекомендаціях таку форму повідомлення:

Як свідчить усталена практика, у більшості випадків для врегулювання конфлікту інтересів застосовується або усунення особи від виконання завдання або зовнішній контроль за виконанням особою відповідного завдання.

Перший шлях, тобто усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Другий — застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання здійснюється у разі, якщо інші шляхи врегулювання конфлікту інтересів (усунення особи від виконання завдання, обмеження її доступу до інформації, перегляд її повноважень) є неможливими та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

Слід зазначити, що НАЗК у Методичних рекомендаціях зазначає, що цей шлях врегулювання може бути використаний у разі, якщо конфлікт інтересів має постійний або тимчасовий характер.

Оскільки, як зазначалося вище, врегулювання конфлікту інтересів шляхом застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання є поширеним, зупинимося більш детально на практичних аспектах його застосування. Відразу зауважимо, що наведені міркування з цього приводу є виключно думкою та баченням авторів статті з урахуванням певної практики, що склалася.

Норми щодо здійснення повноважень під зовнішнім контролем визначені ст. 33 Закону № 1700, де зазначається, зокрема, що зовнішній контроль здійснюється в таких формах:

1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;

2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;

3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

Як зазначається у частині третій ст. 28 Закону № 1700, безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи конфлікту інтересів, приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу. У цьому контексті слід звернути увагу наших читачів на словосполучення «приймає рішення» та «повідомляє відповідну особу».

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що рішення про застосування форми зовнішнього контролю приймається виключно керівником органу, підприємства, установи, організації.

Можна припустити, що у поняття «рішення» законодавцем вкладається саме поняття «управлінське рішення», як результат вибору суб’єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації. Тоді такими рішеннями з боку керівника можуть бути, наприклад, вказівки, доручення, резолюції, накази, розпорядження тощо.

Досить часто керівники, отримавши повідомлення про конфлікт інтересів від підпорядкованих осіб, запитують себе, у якій формі має бути прийнято рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів. На жаль, Закон, Методичні рекомендації не дають чіткої відповіді на це запитання. Спробуємо розібратися та запропонувати можливі підходи.

Нагадаємо, що у частині третій ст. 33 Закону № 1700 законодавцем визначено основні вимоги до змісту рішення. Так, у рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов’язки особи у зв’язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень.

Вищенаведене наводить на думку, що найбільш оптимальною та ефективною формою прийнятого керівником рішення щодо застосування зовнішнього контролю має бути наказ або розпорядження, оскільки це одна з основних форм управлінського рішення, яке має чітку процедуру підготовки та реєстрації.

Змоделюємо ситуацію.

Від працівника Х до керівника надійшло повідомлення про конфлікт інтересів. Для прийняття рішення керівник має два робочі дні з дня отримання повідомлення (наприклад, повідомлення керівником отримано 3 квітня, у середу, а 5 квітня, у п’ятницю, керівник має прийняти рішення).

Формою прийнятого рішення для керівника, як зазначалося вище, може бути наказ орієнтовно такого змісту:

Продовжуючи тему конфлікту інтересів, не можна не навести деякі приклади ситуацій, розміщених на офіційному веб-сайті НАЗК, із недотримання вимог запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

1. НАЗК внесено припис Голові правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву стосовно директора Одеського регіонального управління Держмолодьжитла. Встановлено, що керівник регіонального управління мав потенційний конфлікт інтересів, зумовлений особистою майновою зацікавленістю при виконанні договору оренди його власного автотранспортного засобу установою, директором якої він є.

2. Внесено припис голові Луганської ОДА — керівнику обласної військово-цивільної адміністрації стосовно начальника управління розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області ОДА, який після передачі в управління належних йому корпоративних прав не надав НАЗК нотаріально засвідчену копію укладеного договору, що є порушенням вимог частини п’ятої статті 36 Закону.

3. НАЗК внесло припис Міністру інфраструктури України стосовно в. о. директора державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ».

Встановлено, що керівник цього підприємства, перебуваючи на посадах директора, а потім в. о. директора держпідприємства, мав потенційний конфлікт інтересів, зумовлений особистою майновою зацікавленістю при виконанні договорів про надання послуг з використання цим підприємством його власного автомобільного транспорту.

Незмінний обсяг службових повноважень керівника підприємства, безперервне користування підприємством послугами з використання автотранспорту цього керівника (упродовж трьох років) вказують на тривалий характер такого конфлікту інтересів.

Крім того, встановлено, що в. о. директора державного підприємства не повідомляв про наявність конфлікту інтересів, зумовленого особистою майновою зацікавленістю, керівництво Мінінфраструктури.

4. НАЗК внесено припис Соледарському міському голові стосовно посадовця відповідної міської ради у зв’язку з порушенням вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Так, встановлено, що посадовець, будучи посадовою особою органів місцевого самоврядування та суб’єктом, на якого поширюється дія Закону, не передав належні йому корпоративні права в управління іншій особі протягом 30 днів з моменту призначення на відповідну посаду у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті. Такими діями посадовець порушив вимоги частини першої статті 36 Закону щодо запобігання конфлікту інтересів.

5. НАЗК направило до суду протоколи про адміністративне правопорушення стосовно міського голови міста Комарно Городоцького району Львівської області. Протоколи складено з порушенням вимог Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Встановлено, що міський голова м. Комарно видав розпорядження «Про преміювання працівників Комарнівської міської ради», яким, серед інших працівників міської ради, преміював і себе за листопад 2016 року, що спричинило виникнення реального конфлікту інтересів.

Таких прикладів можна наводити ще досить багато. Наприкінці доцільно нагадати нашим читачам про відповідальність за невжиття заходів щодо запобігання та неврегулювання конфлікту інтересів (правопорушення, пов’язане з корупцією).

Так, відповідно до статті 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів —

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів —

тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, —

тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

З урахуванням актуальності теми врегулювання конфлікту інтересів автори статті пропонують практику врегулювання на місцях та проблемні запитання направляти на електронну адресу редакції: ds@id.factor/ua/.