ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700.
Закон № 2145 — Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII.
Закон № 1556 — Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII.
ОБМЕЖЕННЯ
Перш за все давайте згадаємо, які є обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700 (далі — Закон № 1700) визначено: «особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України».
Отже, заборона займатися іншою оплачуваною діяльністю не поширюється на:
— медичну, інструкторську та суддівську із спорту практику;
— а також наукову, викладацьку і творчу діяльність.
Тепер, для того щоб зрозуміти, що входить до викладацької діяльності, звернемося до нового освітянського Закону.
Крім того, нагадаємо: п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 р. № 43, визначено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Водночас не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до Положення № 43, зокрема:
педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та навчальних закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
проведення консультацій науковими працівниками науково-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів удосконалення лікарів, головними спеціалістами органів охорони здоров’я в лікувально-профілактичних установах в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати);
робота за договорами провідних наукових, науково-педагогічних і практичних працівників по короткостроковому навчанню кадрів на підприємствах і в організаціях (допускається в робочий час з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати).
Крім того, залежно від характеру робіт у цей час (основний робочий чи за його межами) може здійснюватися: робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а також вищих навчальних закладів, прирівняних до них по оплаті праці працівників, концертмейстерів і акомпаніаторів навчальних закладів з підготовки працівників мистецтв та музичних відділень (факультетів) інших вищих навчальних закладів, у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.
ВИКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Відповідно до ст. 1 Закону № 2145 «викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору».
Зверніть увагу. З урахуванням цього визначення можна сказати що викладацька діяльність це — дії, певні заходи або система заходів, які мають специфічні форми, перелік яких не є вичерпним, по відношенню до осіб, які здобувають освіту за для досягнення визначеної мети.
Здобувачами освіти, відповідно до ст. 1 Закону № 2145, є — вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.
Стаття 8 Закону № 2145 визначає, що особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.
Формальна освіта — це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою
Неформальна освіта — це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій
Інформальна освіта (самоосвіта) — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям
Стаття 52 Закону 2145 визначає категорії учасників освітнього процесу:
здобувачі освіти;
педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники;
батьки здобувачів освіти;
фізичні особи, які провадять освітню діяльність;
інші особи, передбачені спеціальними законами* та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.
* Спеціальні закони — закони України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту». — Прим. ред.
Тепер давайте визначимося з тим, що є освітнім процесом, освітньою діяльністю і хто є суб’єктами освітньої діяльності.
Cтаття 1 Закону № 2145 дає такі визначення:
освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей;
освітня діяльність — діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;
суб’єкт освітньої діяльності — фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.
Зверніть увагу, що «педагогічна діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей».
Отже, з урахуванням визначень Закону № 2145 можна сказати, що викладацька діяльність має більш широке визначення, ніж педагогічна і є складовою освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу. Метою освітнього процесу є розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
ПРО ВИЩУ ОСВІТУ
Стаття 1 Закону № 1556 дає такі визначення:
вища освіта — сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти
компетентність — динамічна комбінація знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти
результати навчання — знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів
Стаття 47 Закону № 1556 визначає, що освітній процес — це інтелектуальна, творча діяльність у сфері вищої освіти і науки, що провадиться у закладі вищої освіти (науковій установі) через систему науково-методичних і педагогічних заходів та спрямована на передачу, засвоєння, примноження і використання знань, умінь та інших компетентностей у осіб, які навчаються, а також на формування гармонійно розвиненої особистості.
1. Освітній процес, відповідно до ст. 58 Закону № 1556, у закладах вищої освіти здійснюється за такими формами:
1) навчальні заняття;
2) самостійна робота;
3) практична підготовка;
4) контрольні заходи.
Заклад вищої освіти також має право встановлювати інші форми освітнього процесу та види навчальних занять.
Стаття 52 Закону № 1556 встановлює певні категорії учасників освітнього процесу.
Так, учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є:
— наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники;
— здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти;
— фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах;
— інші працівники закладів вищої освіти.
До освітнього процесу можуть також залучатися роботодавці.
З метою визначення результатів навчання на певному рівні вищої освіти проводиться атестація здобувачів вищої освіти.
Атестація — це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об’єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію*, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи)
* Зверніть увагу, що «Положення про порядок створення та організацію роботи державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України», затверджене наказом Міністерства освіти від 24.05.2013 р. № 584, втратило чинність на підставі наказу Міністерства освіти і науки від 09.11.2015 р. № 1152.
Педагогічну діяльність, як ми вже з’ясували, здійснюють педагогічні і науково-педагогічні працівники. Їх перелік визначено Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963. Це, зокрема, такі посади:
а) педагогічних працівників: вчитель, викладач всіх спеціальностей, старший викладач вищого навчального закладу І і II рівнів акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах та ін.;
б) науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації: керівник (ректор, президент тощо), керівник філіалу, завідувач кафедри — професор, професор, доцент, старший викладач, викладач, асистент, викладач-стажист, провідний концертмейстер, концертмейстер, декан, заступник декана, вчений секретар, завідувач: докторантури, аспірантури, ординатури, інтернатури, підготовчого відділення тощо.
ПІДСУМКИ
Як ми вже зазначали, викладацька діяльність має більш широке визначення, ніж педагогічна, і є складовою освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу. Метою освітнього процесу є розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Відповідно до ст. 5 Закону № 1556 «здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти; здобувачі вищої освіти — особи, які навчаються у вищому навчальному закладі на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації».
Відповідно до ст. 50 Закону № 1556 освітній процес у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:
1) навчальні заняття;
2) самостійна робота;
3) практична підготовка;
4) контрольні заходи.
Тому прийняття екзамену можна розглядати як контрольний захід освітнього процесу.
Результати навчання і компетентності визначають за результатами контрольних заходів, у нашому випадку — атестації.
Стаття 6 цього Закону визначає, що атестація здійснюється екзаменаційною комісією, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою вищого навчального закладу (наукової установи).
У Положенні про ДЕК навчального закладу, як правило, зазначено те, що: «завданнями державних комісій є: комплексна перевірка й оцінка теоретичної та практичної фахової підготовки студентів-випускників відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; прийняття рішення про присвоєння випускникам відповідної кваліфікації та щодо видачі диплома (диплома з відзнакою з урахуванням рекомендації випускової(их) кафедри (кафедр), предметної (циклової) комісії); розробка пропозицій щодо подальшого поліпшення якості підготовки фахівців з відповідного напряму підготовки (спеціальності)».
З урахуванням зазначеного вище та на підставі норм чинної законодавчої бази, на думку редакції, можна стверджувати, що робота екзаменаційної комісії — складова освітньої діяльності і частина освітнього процесу, а тому є формою викладацької діяльності.
СПРАВИ СУДОВІ
Стосовно участі державного службовця у роботі екзаменаційних комісій для проведення атестації здобувачів вищої освіти (далі — ЕК) позиція судів, на жаль, неоднозначна. Нагадаємо про неї витягами із судових рішень окремих судів.
Рубіжанський міський суд Луганської області — справа від 07.07.2016 р. №425/1977/16‑п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, яка, працюючи директором Рубіжанського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, займалася іншою оплачуваною діяльністю, а саме: на підставі наказу в. о. директора Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму була головою Державної кваліфікаційної комісії.
Суд доходить висновку, що згідно з абзацом 5 пункту 3.2.2 рішення Конституційного Суду України у справі № 1-27/2010 від 06.10.2010 р. (№ 21-рп/2010) викладацька діяльність є видом інтелектуальної і творчої діяльності, що спрямована на одержання, поширення, використання нових знань, фахових навичок, їх практичне застосування.
Відповідно до витягу з постанови Першого заступника Голови Верховного Суду України від 21 березня 2008 року викладацька діяльність це процес надання знань, формування вмінь і навичок з різних напрямів освіти, розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, фізичних якостей відповідно до задатків та запитів особи учнів, студентів, стажерів, аспірантів, ад’юнктів, докторантів тощо; підвищення їх виробничої кваліфікації, забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, спеціальної практичної підготовки і перепідготовки. Вона може включати у себе навчально-виховну, наукову, дослідницьку, пошукову, експериментальну роботу з різних проблем науки, техніки, мистецтва.
Також судом взято до уваги Положення про порядок створення та організації роботи державної екзаменаційної комісії у вищих навчальних закладах України, затверджене Міносвіти і науки України 24.05.2013 р. № 584, яке діяло на час перебування ОСОБА_2 на посаді голови Державної кваліфікаційної комісії, у якому, зокрема, наводяться функції голови комісії, які за своїм характером належать до організаційно-розпорядчих.
Постановою Уряду від 14.06.2000 р. № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, в якому посада голови державної кваліфікаційної комісії не значиться (так само як і участь в такій комісії).
Згідно з п. 12 ч. 1 Закону України «Про вищу освіту» кваліфікація — офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.
На підставі викладеного, оскільки робота ОСОБА_2 пов’язана саме з прийняттям іспитів, оцінюванням (відповідно до завдань державних комісій, Закону України «Про вищу освіту»), то, на думку суду, ця робота беззаперечно стосується навчального процесу, але не стосується саме викладацької (або педагогічної) діяльності.
Тобто суд вважає, що робота ОСОБА_2 в Державній кваліфікаційній комісії не є викладацькою діяльністю, а тому погоджується щодо порушення останньою вимог Закону України «Про запобігання корупції», а саме п. 1 ч. 1 ст. 25 про обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Аналогічне рішення було при розгляді справи суддею Рубіжанського міського суду Луганської області у справі № 425/883/16-п від 08.04.2016 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, який, працюючи головним спеціалістом — економістом відділу статистики у місті Рубіжне Головного управління статистики у Луганській області, на підставі наказу в. о. директора Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму був призначений головою двох державних кваліфікаційних комісій.
Аргументи суду аналогічні попередній справі, тому суд вважає, що робота ОСОБА_2 пов’язана саме з прийняттям іспитів, оцінюванням (відповідно до завдань державних комісій, Закону України «Про вищу освіту»), що беззаперечно стосується навчального процесу, але не стосується саме викладацької (або педагогічної) діяльності.
Тобто суд вважає, що робота ОСОБА_2 в державних кваліфікаційних комісіях не є викладацькою діяльністю, а тому погоджується щодо порушення останнім вимог Закону України «Про запобігання корупції», а саме п. 1 ч. 1 ст. 25 про обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 постановив залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП залишити без змін.
Водночас, у рамках дії нових законів «Про освіту» і «Про вищу освіту» є й ряд позитивних судових рішень. Зокрема:
Зарічний районний суд м. Суми — справа № 591/1458/17 від 06 квітня 2017 року щодо ОСОБА_1, яка є суддею Господарського суду Сумської області.
На період з 14 квітня по 28 червня 2015 року на підставі наказу в. о. ректора ВНЗ «Українська академія банківської справи НБУ» ОСОБА_3 від 10.04.2015 року № 96 він був зарахований на умовах погодинної оплати праці головою державної екзаменаційної комісії із напряму підготовки 6.030401 «Правознавство» для прийому державних екзаменів та захисту випускних і дипломних робіт у студентів вказаного закладу.
Суд відмічає, що, згідно з п. 1.2 Положення про екзаменаційну комісію відповідного вузу екзаменаційна комісія створюється з метою проведення атестації студентів. Атестація — це встановлення відповідності засвоєних студентами рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти (стаття 6 ЗУ «Про вищу освіту»). Тобто, державна атестація є продовженням навчального процесу, його складовою частиною.
Робота голови екзаменаційної комісії фіксується у картці персонального обліку виконання навчальної роботи на умовах погодинної оплати у 2014-2015 навчальному році, а також табелю оплати навчальної роботи із погодинного фонду у червні 2015 року; оплата за працю головою ЕК проводилась як за педагогічну діяльність: ОСОБА_1 отримував як викладач згідно з Інструкцією про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, що затверджена наказом Міністерства освіти України № 90 від 02.04.1993 р.
На підставі викладеного суддя вважає, що дії ОСОБА_1 є цілком законними та не суперечать вимогам чинного законодавства, тому вважає за необхідне закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 ч. 1 КУпАП.
