Поділ щорічної відпустки на частини: що врахувати

В обраному У обране
Друк
Мирний Іван, експерт з питань трудового права
Держслужбовець Червень, 2018/№ 6
Працівник бажає використати щорічну відпустку частинами. Немає роботодавця, який би не стикався з такою ситуацією. Що слід врахувати? Про це і поговоримо далі.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон № 504/96 Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Про поділ на частини щорічної відпустки йдеться в ч. 1 ст. 12 Закону № 504/96: «Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів».

Міністерство соціальної політики України у листі від 05.07.2013 р. № 290/13/116-13 коментує норми з поділу відпусток так:

<…>

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки необов’язково повинна бути першою її частиною.

Згідно зі ст. 8 Конвенції Міжнародної організації праці № 132 «Про оплачувані відпустки», ратифікованої Україною Законом від 29.05.2001 р. № 2481-III, розбивка щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути дозволена компетентним органом або іншим відповідним органом у кожній країні. Якщо інше не передбачено в угоді, що стосується роботодавця і зацікавленої особи, яка працює за наймом, і за умови, що тривалість роботи такої особи дає їй право на це, одна із таких частин відпустки складається принаймні з двох безперервних робочих тижнів.

Отже, основна безперервна частина відпустки тривалістю не менше 14 календарних днів є однією з частин щорічної відпустки, яку може бути надано працівнику на його прохання. При цьому ця частина відпустки не обов’язково повинна бути першою, другою чи іншою її частиною.

Нормою статті 12 Закону України «Про відпустки» передбачено можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. Не буде також порушенням, якщо працівник використає частину щорічної відпустки в наступному робочому році в терміни, визначені Законом України «Про відпустки».

Норма щодо поділу відпустки на частини поширюється лише на щорічну основну відпустку та щорічні додаткові відпустки.

Якщо мова йде про соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, передбачену статтею 19 Закону України «Про відпустки», то, на відміну від щорічної відпустки, поділу на частини вона не підлягає.

Однак працівниця, яка має право на соціальну відпустку за двома підставами, може використати зазначену відпустку, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 календарних днів, а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 календарних днів.

Соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця (частина перша статті 181 КЗпП України).

Отже, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка чи інша зазначена особа може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.

<…>

Розберемо норму поділу «по кісточках» з урахуванням роз’яснень, наведених у листі, що коментується.

Остаточне рішення про поділ щорічної відпустки приймає роботодавець.

Підкреслимо: у нормі, яка регламентує «порційне» надання щорічної відпустки, йдеться про можливість її поділу на частини за бажанням працівника. Тобто за бажанням працівника роботодавець може, але не зобов’язаний, поділити на частини щорічну відпустку.

Тож, якщо працівник звернувся до роботодавця з проханням використати щорічну відпустку частинами, у роботодавця є три варіанти, як реагувати на таке бажання працівника. Так, роботодавець може:

— поділити на частини щорічну відпустку так, як того бажає працівник;

— запропонувати свій варіант поділу на частини щорічної відпустки;

— не погодитися на використання щорічної відпустки частинами, тобто наполягати на використанні цієї відпустки одноразово повної тривалості.

Здебільшого працівник і роботодавець погоджують рішення про поділ на частини щорічної відпустки ще на етапі складання графіку відпусток.

Неподільна частина щорічної відпустки — не менше 14 календарних днів. У разі поділу щорічної відпустки одна з її частин повинна бути не менше 14 календарних днів. Тобто не обов’язково, щоб одна із частин щорічної відпустки становила рівно 14 календарних днів. Така неподільна частина може бути і більше ніж 14 календарних днів, але не менше.

Наприклад, при загальній тривалості щорічної основної відпустки в 24 календарних дні працівник може поділити цю відпустку на 16 і 8 календарних днів або ж на 20 і 4 календарних дні. Варіантів безліч!

Зазначимо ще один момент. Так, працівник і роботодавець дійшли згоди про тривалість неподільної частини щорічної відпустки (14 або більше календарних днів). Тоді частину щорічної відпустки, яка залишається (наприклад, 10, 8 або 4 календарних дні), працівник за бажанням також може подробити і навіть використовувати хоч по одному календарному дню. Тобто цей залишок теж підлягає поділу. Але на таке дроблення також має бути згода роботодавця.

Неподільна частина щорічної відпустки не обов’язково має бути використана першою. Норма про поділ на частини щорічної відпустки не містить вимоги про те, що неподільна частина щорічної відпустки (14 і більше календарних днів) має бути використана першою, другою або іншою. Що мається на увазі?

Працівник, який має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні, може за бажанням поділити її таким чином: використати 5 календарних днів, згодом — ще 5 календарних днів, а вже потім — 14 календарних днів. Або ж інший варіант: спочатку використати 4 календарні дні щорічної основної відпустки, потім — 16 календарних днів, а згодом — ще 4 календарні дні.

Інший приклад: працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні і щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів. Зауважимо, що щорічна основна відпустка і щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день належать до виду щорічних відпусток (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 504/96). Тож норма про поділ на частини щорічної відпустки стосується і щорічної основної відпустки, і щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

У такому разі можна запропонувати такий варіант поділу на частини щорічної відпустки: працівник може скористатися 10 календарними днями щорічної основної відпустки, потім — 7 календарними днями щорічної основної відпустки, а згодом — одночасно 7 календарними днями щорічної основної відпустки і 7 календарними днями щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. Саме одночасне використання 7 календарних днів щорічної основної відпустки і 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день й дозволяють виконати вимогу про те, що неподільна частина щорічної відпустки має становити не менше 14 календарних днів.

Міксувати частини щорічних відпусток для використання (при узгодженні між працівником і роботодавцем) можна по-різному. Головне, щоб у підсумку одна із частин щорічної відпустки становила не менше 14 календарних днів.

Вимога про строк використання залишку щорічної відпустки. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ч. 2 ст. 12 Закону № 504/96).

Норма про поділ щорічної відпустки на частини застосовується до кожного робочого року окремо. За кожний робочий рік працівнику, що виконує свої обов’язки, належить щорічна відпустка певної тривалості. Так от, вимога про поділ на частини щорічної відпустки (неподільна частина — не менше 14 календарних днів) застосовується до надання щорічної відпустки за кожний робочий рік окремо.

Наприклад, якщо працівник використає 7 календарних днів щорічної відпустки за минулий робочий рік і 7 календарних днів за поточний робочий рік (загалом 14 календарних днів), то не можна вважати, що вимога про поділ на частини щорічної відпустки виконана.

Частина щорічної відпустки може починатися з будь-якого робочого або вихідного дня. Щорічна відпустка розраховується в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону № 504/96). Крім того, на законодавчому рівні не визначено, що щорічна відпустка має розпочинатися виключно з робочого дня.

Отже, перший день щорічної відпустки (її частини) може припадати на робочий день або ж на вихідний день.

Умова про поділ щорічної відпустки на частини відноситься тільки до виду щорічних відпусток. Умови про поділ відпустки на частини (у тому числі вимога про неподільну частину тривалістю не менше 14 календарних днів) стосується виключно щорічних (основної, додаткових) відпусток.

Отже, зазначені правила поділу не застосовуються до інших видів відпусток. У листі, що коментується, це підтверджено на прикладі соцвідпустки на дітей (ст. 19 Закону № 504/96) і відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років (ч. 1 ст. 18 Закону № 504/96).

Так, оскільки соцвідпустка на дітей віднесена до виду соціальних відпусток (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 504/96), то вона не підлягає поділу на частини. Тобто працівник, який має право на соцвідпустку на дітей за однією підставою, має відразу скористатися належними 10 календарними днями цієї відпустки. Мінсоцполітики допускає можливість використання соцвідпустки на дітей частинами лише в тому випадку, коли працівник має право на цю відпустку за двома або більше підставами. У цьому разі її тривалість становить 17 календарних днів, і працівник може скористатися спочатку 10 календарними днями цієї відпустки, а потім — 7 календарними днями.

Відпустка для догляду за дитиною до 3 років також вважається соціальною відпусткою (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 504/96). Тож на надання відпустки для догляду за дитиною до 3 років також не поширюються правила поділу щорічної відпустки на частини. При цьому законодавча база не містить додаткових вимог до поділу на частини відпустки для догляду за дитиною до 3 років. Тому вважається: жінка до досягнення її дитиною 3 років може в будь-який час перервати відпустку для догляду за цією дитиною до 3 років і вийти на роботу, а потім знову оформити цю відпустку. Підкреслимо, що такі маніпуляції (переривання відпустки для догляду за дитиною до 3 років виходом на роботу) працівниця може здійснювати необмежену кількість разів до досягнення дитиною 3 років.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити