Теми статей
Обрати теми

Щорічна додаткова відпустка за «ненормованість» при неповному робочому дні

Белєвцова Людмила, експерт з питань оплати праці, l.belevtsova@id.factor.ua
У зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основ ну роботу поза межами робочого часу. Чи може йому бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі?

Працівникам з ненормованим робочим днем належить щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів (ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР, далі — Закон № 504/96). Список професій і посад, за якими працівники мають право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день, визначають у колективному договорі (як правило, у додатку до колективного договору).

Крім того, у колективному договорі або трудовому договорі необхідно вказати конкретну тривалість цієї відпустки в межах максимально допустимої (тобто від 1 до 7 календарних днів), належну працівнику за посадою або професією, за якою встановлений ненормований робочий день. При визначенні конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день враховують зайнятість працівника певної посади або професії в умовах ненормованості.

Про надання щорічної додаткової відпустки «за ненормованість» також йдеться в Рекомендаціях щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7). У п. 2 цих Рекомендацій вказано: «Ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем».

Раніше на підставі вказаного пункту «трудове» Міністерство роз’яснювало: працівники, які працюють на умовах неповного робочого дня, не мають права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день (листи Мінпраці від 07.05.2002 р. № 010-430, від 05.06.2008 р. № 5305/0/14-08/06, від 03.09.2009 р. № 246/13/116-09).

Але останнім часом позиція Мінсоцполітики з цього приводу змінилася (див. лист від 22.07.2015 р. № 431/13/133-15).

Зараз Мінсоцполітики допускає, що працівникам з неповним робочим днем може бути надана щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день на умовах, визначених у колективному договорі. Наведемо витяг із листа Міністерства від 10.10.2017 р. № 2536/0/101-17/284.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Список професій і посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретної тривалості відпустки у межах її семиденної тривалості, тобто від 1 до 7 днів включно, затверджується на підприємстві як додаток до колективного договору.

Міністерством праці та соціальної політики України розроблено і наказом від 10.10.1997 № 7 (зі змінами від 05.02.1998 № 18) затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації).

Згідно з пунктом 2 Рекомендацій ненормований робочий день не рекомендується застосовувати для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Пунктом 5 Рекомендацій також визначено, що ненормований робочий день може застосовуватися в першу чергу для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі. При роботі з неповним робочим днем його тривалість чітко визначена (певна кількість годин на день).

На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв’язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу (пункт 4 Рекомендацій).

У разі, коли працівник систематично залучається до роботи понад встановлену тривалість робочого часу, перепрацьовані години можна кваліфікувати як надурочні, що підлягатимуть подвійній оплаті праці за статтею 106 Кодексу законів про працю України.

Слід зазначити, що підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, та відповідно встановлює тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день по кожному виду робіт, професій, посад, ураховуючи періодичність виконання робіт понад встановлену тривалість робочого часу, коло обов’язків і обсяг виконаних робіт.

У випадку, якщо у зв’язку із специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу поза межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день і відповідно щорічну додаткову відпустку на умовах, визначених у колективному договорі.

Крім того, рекомендації Мінсоцполітики не реєструються в Міністерстві юстиції України в установленому порядку, а тому не є нормативно-правовими актами, вони носять рекомендаційно-інформаційний характер. Чинне законодавство на сьогодні не містить заборони застосування ненормованого робочого дня для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Слід зауважити, що Мінсоцполітики України інформує та надає у межах своїх повноважень роз’яснення (підпункт 103 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423). Роз’яснення та листи Мінсоцполітики носять рекомендаційно-інформаційний характер

У своїй аргументації на користь такого висновку Мінсоцполітики «б’є» на те, що Рекомендації № 7 не мають статусу нормативно-правового акта, оскільки не зареєстровані в Мін’юсті. Тому, на думку «трудового» Міністерства, Рекомендації № 7 носять суто рекомендаційно-інформаційний характер. У такому підході Мінсоцполітики підтримує і Мін’юст у листі від 09.01.2013 р. № 44435/10.6.

Отже, в установі самостійно вирішують, застосовувати чи ні рекомендацію про заборону на установлення ненормованого робочого дня для працівників, які працюють в умовах неповного робочого дня. Від обраного підходу й залежить, надаватимуть чи ні працівникам з неповним робочим днем щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. У колективному договорі фіксують рішення про надання чи ненадання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня.

Якщо у вашій установі вирішили, що працівники з неповним робочим днем мають право на щорічну додаткову відпустку за «ненормованість», пам’ятайте про такий нюанс. Річ у тім, що до стажу для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день зараховують, зокрема, час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96).

Як застосовувати таку вимогу? Якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня та тривалість його робочого дня становить половину і більше від нормальної тривалості робочого дня, установленої за його посадою, то він має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Якщо ж працівник з неповним робочим днем працює менше половини від нормальної тривалості робочого дня, установленої для його посади, то право на щорічну додаткову відпустку за «ненормованість» у нього не виникає.

Приклад 1. В установі нормальна тривалість робочого дня за посадою бухгалтера становить 8 годин. Працівнику з неповним робочим днем, для якого тривалість робочого дня становить 4 і більше годин, може бути надана щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день.

Якщо працівник працює на умовах неповного робочого дня і тривалість його робочого дня становить менше 4 годин, то він не має право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день.

Підіб’ємо підсумок з вищезазначеного. Наразі Мінсоцполітики дотримується думки, що в установі можуть на власний розсуд приймати рішення про надання або ненадання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня. Це рішення прописують у колективному договорі. Причому претендувати на таку відпустку мають змогу лише ті працівники з неповним робочим днем, для яких тривалість робочого дня становить половину і більше від нормальної тривалості робочого дня за посадою такого працівника.

А тепер про недоліки такого підходу Мінсоцполітики. Ймовірніше за все, контролюючі органи при перевірці спиратимуться на Рекомендації № 7 як на єдиний «посібник» для надання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день. А в п. 2 цих Рекомендацій вказано, що ненормований робочий день не може застосовуватися до працівників з неповним робочим днем. Тому якщо в колективному договорі все ж таки вказаний пункт про надання щорічної додаткової відпустки за «ненормованість» працівникам з неповним робочим днем, у вас на руках мають бути «залізні» аргументи на користь такого висновку.

Поговоримо про ще одну ситуацію, яка безпосередньо пов’язана з підходом Мінсоцполітики і поширена серед бюджетних установ.

Приклад 2. В установі працівник працює бухгалтером за основним місцем роботи з понеділка по п’ятницю 8 годин щоденно та за посадою інспектора з кадрів за сумісництвом — з понеділка по п’ятницю 2 години щоденно (за посадою за сумісництвом нормальна тривалість робочого дня становить 8 годин). У колективному договорі посада бухгалтера та інспектора з кадрів вказана у Списку посад з ненормованим робочим днем, а також прописано, що працівники з неповним робочим днем мають право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день. Чи має цей працівник право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день?

Перш за все, слід нагадати, що при роботі за сумісництвом укладається окремий трудовий договір. Тобто в наведеному випадку між установою і працівником укладено два трудові договори — один про роботу за основним місцем роботі, другий — про роботу за сумісництвом.

При цьому робота за сумісництвом завжди виконується у вільний від основної роботи час. А тривалість роботи за сумісництвом для працівників бюджетних установ не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пп. 1 і 2 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245, далі — постанова № 245).

Оскільки йдеться про два окремі трудові договори, то для наведеної ситуації необхідно визначити окремо право працівника на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день за основним місцем роботи і окремо право на таку відпустку за сумісництвом.

У разі коли працівник після закінчення роботи за основною посадою (посадою бухгалтера) відразу починає виконання роботи за сумісництвом (посадою інспектора з кадрів) в одній установі (тобто в нього немає можливості періодично працювати понад установлену тривалість робочого часу за основною посадою), то не вбачається підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основним місцем роботи. Відповідно він не має права і на отримання щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день.

Водночас, якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник може періодично виконувати основну роботу (за посадою бухгалтера) поза межами робочого часу, а потім виконувати роботу за сумісництвом (за посадою інспектора з кадрів) чи навпаки, йому можуть бути встановлені ненормований робочий день і відповідно щорічна додаткова відпустка «за ненормованість» на умовах, визначених у колективному договорі.

А от за сумісництвом у працівника право на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день не виникає. Причина: у цьому випадку не виконується вимога п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 504/96. Справа в тому, що тривалість робочого дня працівника складає 2 години на день, що становить менше 4 годин щоденно, тобто менше половини від нормальної тривалості робочого дня, установленого за посадою інспектора з кадрів (8 год : 2 = 4 год). Якщо б за посадою інспектора з кадрів працівник працював 4 години, то йому можна було б надавати щорічну додаткову відпустку за «ненормованість» за умови, що колективний договір містить пункт про надання такої відпустки працівникам з неповним робочим днем.

Про «сучасну» позицію Мінсоцполітики щодо зв’язку неповного робочого дня і права на щорічну додаткову відпустку за ненормований робочий день з’ясували! Сподіваємося, що наші приклади допоможуть вам у роботі, а наші застереження ви не оминете увагою.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі