Податкова соціальна пільга — законна економія (закінчення)

ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

«Звичайна» податкова пільга стосується всіх, незалежно від статусу, наявності та кількості дітей. Відповідно до ст. 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 грн. Сьогодні розмір заробітної плати, що дає право на податкову соціальну пільгу, становить 2470 грн.

Тепер пропоную зосередитися на податкових соціальних пільгах, визначених для батьків двох та більше дітей віком до 18 років.

Якщо ваша родина поповнилася і тепер ви є батьками двох чи більше дітей віком до 18 років, то настав час одному з працюючих батьків оформити податкову пільгу у розрахунку на кожну таку дитину (п.п. 169.1.2 ПКУ). Для цього необхідно, окрім заповненої заяви, надати до бухгалтерії копії свідоцтв про народження кожної дитини (це передбачено пп. 2 і 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1227).

Який граничний розмір заробітної плати дає право оформити податкову пільгу?

Зверніть увагу: граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків, у розрахунку на двох дітей не повинен перевищувати 4940 грн. (2470 грн. х 2). Для одного з працюючих батьків трьох дітей граничний розмір зарплати для оформлення пільги становить 7410 грн. (тобто 2470 грн. х 3). Для працюючих батьків чотирьох та більше дітей можна аналогічно 2470 грн. помножити на відповідну кількість дітей, щоб уточнити гранично допустимий розмір доходу для отримання пільги. Йдеться про розмір заробітної плати «до нарахування», а не остаточно «до виплати» (після здійснення бухгалтерією необхідних відрахувань).

Оскільки скористатися підвищеним кратно кількості дітей доходом при реалізації права на податкову соціальну пільгу може тільки один із батьків, фахівці Державної фіскальної служби рекомендують у заяві про застосування цієї пільги зазначити, що чоловік (дружина) платника податку не отримує податкову соціальну пільгу у збільшеному розмірі кратно кількості дітей.

Суттєвий нюанс. Якщо в родині працюють обидва дорослі батьки, то кожен із них має право оформити окрему податкову соціальну пільгу різного виду та розміру. Тож кожна працююча особа (у тому числі сумісник), яка отримує «до нарахування» (не «до виплати») не більше 2470 грн., може оформити в одному обраному місці роботи «звичайну» податкову пільгу на підставі п.п.169.1.1 ст. 169 ПКУ.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Якщо в родині працюють обидва батьки (не має значення, чи це держслужбовець, чи просто працівник державного органу), то обидва можуть оформити податкову пільгу, але різних видів. Один із батьків, у якого в родині є 2 чи більше дітей віком до 18 років, може цілком спокійно оформити податкову пільгу в розрахунку на кожну дитину на підставі п.п. 169.1.2 ст. 169 ПКУ. Тоді другий із подружжя може оформити «звичайну» податкову пільгу за своїм місцем роботи, у тому числі й за сумісництвом. Тут йдеться про пільгу у звичайному розмірі (п.п.169.1.1 ст. 169 ПКУ). У такому разі обидва працюючі батьки, які мають дітей віком до 18 років, зможуть скористатися правом на податкову соціальну пільгу, хоча й різних видів та розмірів.

Як вигідніше обрати вид податкової пільги? За практичний орієнтир слід брати рівень доходу працівника. Тобто один з батьків із більшим розміром заробітної плати зможе оформити цю пільгу із розрахунку на кожну дитину. Наприклад, один з батьків, що виховує двох дітей віком до 18 років, може оформити на себе податкову пільгу із розрахунку на кожну дитину. За умови, що граничний розмір доходу «до нарахування» не перевищує 4940 грн. (тобто 2470 грн. х 2). А один із батьків, що виховує трьох дітей, зможе скористатися правом на цю соціальну пільгу за умови, що розмір доходу «до нарахування» не перевищує 7410 грн. Тоді другий з батьків зможе оформити «звичайну» податкову пільгу, передбачену п.п.169.1.1 ст. 169 ПКУ. При цьому розмір доходу не повинен перевищувати суму 2470 грн. «до нарахування». При цьому другий із подружжя може оформити «звичайну» податкову пільгу як за основними місцем роботи, так і за сумісництвом.

ЯКІ ДОКУМЕНТИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ СТАТУС?

Для різних соціальних груп, що перебувають на службі в державних органах, органах місцевого самоврядування або виконують там функції з обслуговування та мають право на оформлення податкової пільги в більшому розмірі, ніж передбачено п.п. 169.1.1 ст. 169 ПКУ, слід бути готовими надати до бухгалтерії за місцем роботи необхідні підтверджуючі документи. Так, п. 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги визначено таке. Для застосування пільги з підстав, передбачених у пп. 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, крім заяви про застосування пільги, подаються різні документи.

Усього визначено 13 соціальних груп. Розглянемо кожну з них окремо.

1. Одинока матір, батько, вдова, вдівець або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років — надають такі документи: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини у Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник). Якщо із заявою звертається вдова або вдівець, то слід надати копію свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про смерть; також усім зазначеним категоріям слід надати копію паспорта. Для отримання податкової пільги одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної п.п. «а» п.п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

2. Платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 18 років, надає: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну. Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, то треба надати копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування. Для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років, слід надати пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи. Якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років, то надається медичний висновок, виданий закладами МОЗ в установленому порядку.

3. Платник податку, який має двох чи більше дітей віком до 18 років, надає такі документи: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну. Якщо із заявою звертається опікун або піклувальник, то слід надати копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування.

4. Особи, віднесені законом до 1-ї або 2-ї категорії осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надають копію посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка:

громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка; учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації; громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 році із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), категорії 2 серії Б. Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають її копію.

5. Інваліди I або II групи, у тому числі інваліди з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена п.п. «б» п.п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, надають копію пенсійного посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи.

6. Особи, яким присуджено довічну стипендію як громадянам, що зазнали переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів, надають копію акта Президента України про призначення зазначеної стипендії.

7. Учасники бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», крім осіб, визначених у п.п. «б» п.п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, мають надати копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни.

8. Герої України, герої Радянського Союзу, герої Соціалістичної праці або повні кавалери ордена Слави чи Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», надають копію орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної праці або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння відповідного звання, нагородження цими орденами та медалями.

9. Учасники бойових дій під час Другої світової війни або особи, які у той час працювали в тилу, та інваліди I і II групи з числа учасників бойових дій у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надають: копію посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи; документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни.

10. Колишні в’язні концтаборів або особи, визнані репресованими чи реабілітованими, мають надати довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою.

11. Колишні в’язні місць примусового утримання під час Другої світової війни надають копію посвідчення жертви нацистських переслідувань.

12. Особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, надають копію посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.

13. Особи, які перебували на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, РФ) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року, надають документи, які містять необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

ПОДАТКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ: ПРАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Оскільки практичне застосування податкового законодавства нерідко може створювати питання в тих чи інших ситуаціях, зацікавленим працівникам можна порадити скористатися своїм правом на звернення та отримання консультації. Закон «Про звернення громадян» дає практичну можливість письмово звернутися до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС області. Це можна також зробити, направивши на відповідну електронну адресу своє електронне звернення, у документі має бути сканована копія або фотокопія особистого підпису та виконані усі вимоги до звернення, що описані у ст. 5 цього Закону.

Отримати податкову консультацію можуть і державні органи (як юридичні особи), тобто органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (проект такого звернення із конкретними запитаннями до органів держаної фіскальної служби, серед інших посадових осіб, можуть підготувати юристи та працівники служби управління персоналом, тобто кадровики державного органу). Це може стати у пригоді особливо тоді, коли виникла ситуація неоднозначного тлумачення окремих норм податкового законодавства. Чим можуть бути корисні отримані індивідуальні податкові консультації? Про це докладніше поговоримо згодом.

На допомогу платникам податків практично корисною є глава 3 «Податкові консультації» ПКУ, якою передбачено право людини (як фізичної особи) та право роботодавця (організації як юридичної особи) отримати усну чи письмову податкову консультацію.

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом.

Як же правильно скласти звернення для отримання індивідуальної податкової консультації?

Звернення платників податків для отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи), податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, у чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян» (простіше кажучи, у разі неприйняття до розгляду звернення як для надання податкової консультації заявнику буде надана письмова відповідь як на звернення. Хоча й у назві тексту документа-відповіді не буде назви «податкова консультація», заявники (фізичні чи юридичні особи) мають отримати відповіді на поставлені запитання).

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

У чому практично виражений правовий статус та зміст такої податкової консультації?

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ ця індивідуальна податкова консультація має суто індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПКУ за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов’язково повинна містити назву «податкова консультація», реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

В якій саме формі (усній чи письмовій) платник податку зможе отримати консультацію? Це залежатиме від того, який саме податковий орган її надаватиме.

Відповідно до п. 52.4 ст. 52 ПКУ індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі — контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі — контролюючими органами в м. Києві, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Який державний орган у системі фіскальної служби надаватиме заявникам (фізичним або юридичним особам) письмову індивідуальну податкову консультацію?

Відповідно до п. 52.5 ст. 52 ПКУ контролюючий орган у м. Києві, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації. Це робиться для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляється платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ (ср. ).

Який передбачено алгоритм міжвідомчих дій у системі ДФС, що стосується індивідуальних податкових консультацій для фізичних чи юридичних осіб?

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:

про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується; про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Водночас законодавство і практика не обмежуються надсиланням заявникам (організаціям та фізичним особам) письмових індивідуальних податкових консультацій з тих чи інших питань.

Цікавим практичним аспектом для державних органів (юридичних осіб) та їх працівників (фізичних осіб) є узагальнюючі податкові консультації. Яким чином податкові консультації після індивідуальних можуть стати узагальнюючими за своїм статусом і практичним змістом?

Відповідно до п. 52.6 ст. 52 ПКУ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, проводить періодичне узагальнення індивідуальних податкових консультацій, а також аналізує обставини, що свідчать про неоднозначність окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом надання узагальнюючих податкових консультацій, які затверджуються наказом цього органу.

Узагальнюючі податкові консультації підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, протягом п’яти календарних днів з дня їх надання.

Які є наслідки застосування податкових консультацій для організації (державного органу як юридичної особи, зокрема податкового агента та/або його посадової особи) та платника податків як фізичної особи?

Необхідну практичну відповідь на це питання знайдемо у ст. 53 ПКУ. Так, відповідно до п. 53.1 ПКУ ст. 53 не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому в письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що в подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

Тут ще варто звернути увагу юристів, кадровиків та інших посадових осіб держорганів на ситуацію виникнення колізій (правових суперечностей) між наявними податковими консультаціями фіскальної служби.

У разі, коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

З іншого боку, у п. 53.1 ст. 53 ПКУ є досить неоднозначна норма, яка може спонукати юристів, кадровиків та інших посадових осіб держоргану або самих платників податку як фізичних осіб готуватися до оскарження індивідуальних чи узагальнюючих податкових консультацій. Процитую: «Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом». Ці алгоритми дій для оскаржень детально описані в п. 53.2 ст. 53 ПКУ. Так, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов’язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

КУДИ ЗВЕРНУТИСЯ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ?

Певною мірою, прості, на перший погляд, ситуації із наданням та оформленням бухгалтерією держоргану податкової соцпільги працівнику можуть бути неоднозначні. Окрім доцільності звернень для отримання письмових податкових консультацій, самі працівники теж можуть здійснити певні практичні дії. У разі відмови з боку бухгалтерії чи роботодавця оформити податкову соціальну пільгу працівник може законно оскаржити такі дії (бездіяльність). Куди тоді звернутися?

Передусім за принципом субординації варто усно чи письмово звернутися до керівника державного органу або органу місцевого самоврядування, де людина безпосередньо працює чи перебуває на службі. Ще є можливість звернутися до профспілки.

Статтею 19 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено право профспілок, їх об’єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок. Так, профспілки, їх об’єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок у державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об’єднаннями громадян. У питаннях колективних інтересів працівників профспілки їх об’єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках. У питаннях індивідуальних прав та інтересів своїх членів профспілки здійснюють представництво та захист у порядку, передбаченому законодавством та статутами.

Незалежно від того, чи є працівник членом профспілкової організації в конкретному державному органі чи органі місцевого самоврядування, проблема ненадання податкової пільги, скажімо через вимогу надати зайві документи, не передбачені законодавством, може мати як індивідуальний, так і колективний характер. Скажімо, якщо на запит профспілки від роботодавця буде отримано інформацію про певну кількість працівників, які мають право на оформлення різних видів податкових пільг, то питання вже матиме масовий колективний характер.

Можлива й інша ситуація — коли через відмову в оформленні податкової пільги працівник отримуватиме менший розмір оплати (буде меншою зарплата через логічно більший розмір податків). Заявник може звернутися до комісії з трудових спорів. Тоді на підставі ст. 26 Закону профспілки, їх об’єднання мають право представляти інтереси працівників в органах, що розглядають індивідуальні трудові спори. Також відповідно до ст. 28 Закону профспілки, їх об’єднання мають право одержувати безоплатно інформацію від роботодавців або їх об’єднань, державних органів та органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються трудових і соціально-економічних прав та законних інтересів своїх членів, а також інформацію про результати господарської діяльності підприємств, установ або організацій. Зазначена інформація має бути надана не пізніше п’ятиденного терміну.

Окремі статті Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» присвячені діяльності первинних профорганізацій. Це стосується і захисту працівників у питанні надання податкової пільги в держорганах. Так, на підставі ст. 37 Закону профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профорганізації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, — через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Відповідно до ст. 38 Закону виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації (серед іншого) бере участь у вирішенні соціально-економічних питань, визначенні та затвердженні переліку і порядку надання працівникам соціальних пільг.

Окремо законодавчо визначені гарантії діяльності профспілок. На підставі ст. 40 Закону члени виборних органів профспілок, об’єднань профспілок, а також повноважні представники цих органів мають право: безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підприємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок; вимагати і одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально-економічних прав працівників; безпосередньо звертатися з профспілкових питань усно або письмово до роботодавця, посадових осіб.

Насамкінець декілька слів про вирішення спірних ситуацій на основі соціального діалогу, як передбачено профільним Законом «Про соціальний діалог в Україні». Відповідно до ст. 1 Закону соціальний діалог — це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Відповідно до ст. 3 Закону соціальний діалог здійснюється на принципах: законності та верховенства права; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов’язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов’язковості розгляду пропозицій сторін; відкритості та гласності; обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей; відповідальності за виконання прийнятих зобов’язань тощо.

На підставі ст. 4 Закону соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі. До сторін соціального діалогу на локальному рівні належать: сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності — вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

Тож сподіватимемося, що у разі виникнення таких ситуацій питання оформлення податкової пільги вирішуватиметься виважено, за участю уповноважених посадових осіб держорганів та профспілок і з дотриманням принципів соціального діалогу, передбачених Законом.