Е-декларування: нюанси дотримання законодавчих норм

ВИДИ ДЕКЛАРАЦІЙ

Уже згадувана нами ст. 45 Закону № 1700 містить загальні норми щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тож староста як посадова особа місцевого самоврядування є суб’єктом декларування й подає (може подавати) такі види декларацій:

Слід зазначити, що Законом № 1700 передбачено ще один вид декларування: подання декларації особою, яка претендує на зайняття відповідної посади. У рамках цієї статті вказаний вид декларування розглядатися не буде

ХТО ПОДАЄ ЩОРІЧНУ ДЕКЛАРАЦІЮ ВПЕРШЕ

З урахуванням змін, внесених до Закону № 1700 Законом № 1975, до числа суб’єктів декларування за 2017 рік уперше потрапляють деякі категорії осіб:

— особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку;

— особи, які входять до складу конкурсних комісій, утворених відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», громадських рад, рад громадського контролю, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм;

— фізичні особи, які:

отримують кошти, майно в рамках реалізації в Україні програм (проектів) технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції (як безпосередньо, так і через третіх осіб або будь-яким іншим способом, передбаченим відповідною програмою (проектом);

систематично, протягом року, виконують роботи, надають послуги щодо імплементації стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингу антикорупційної політики в Україні, підготовки пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, — якщо фінансування (оплата) таких робіт, послуг здійснюється безпосередньо або через третіх осіб за рахунок технічної або іншої, в тому числі безповоротної, допомоги у сфері запобігання, протидії корупції;

є керівниками або входять до складу вищого органу управління, інших органів управління громадських об’єднань, інших непідприємницьких товариств, що здійснюють діяльність, пов’язану із запобіганням, протидією корупції, імплементацією стандартів у сфері антикорупційної політики, моніторингом антикорупційної політики в Україні, підготовкою пропозицій з питань формування, реалізації такої політики, та/або беруть участь, залучаються до здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, протидією корупції.

Згідно з Прикінцевими положеннями Закону № 1975 особи, яких цим Законом віднесено до суб’єктів декларування, подають першу декларацію у 2018 рік за період з дня набрання чинності Законом № 1975 — з 30 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

НОРМИ ЩОДО ПОДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

За загальним правилом інформація у декларації зазначається станом на останній день звітного періоду.

Тому інформація у «щорічній» декларації і декларації особи, що припинила діяльність, зазначається станом на 31 грудня звітного року. У декларації особи, що припиняє діяльність, — станом на день, що передує дню подання декларації. Це стосується також інформації про членів сім’ї суб’єкта декларування, зареєстрованого місця проживання та місця фактичного проживання. Інформація у декларації подається незалежно від того, перебуває об’єкт декларування на території України чи за її межами.

Місце проживання. У декларації необхідно зазначити «місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб’єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію. НАЗК передбачає, що суб’єкт декларування може вказати абонентську поштову скриньку як поштову адресу, на яку Національним агентством може бути надіслано йому кореспонденцію.

Водночас звертаємо увагу, що для обрання такого способу отримання кореспонденції в електронній формі декларації слід:

Інформація щодо члена сім’ї. Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 членами сім’ї суб’єкта декларування вважаються:

Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних ознак для цілей декларування не вважаються членами сім’ї суб’єкта декларування.

Тож для цілей декларування, щоб особа вважалася членом сім’ї суб’єкта декларування, вона повинна проживати спільно із суб’єктом декларування станом на останній день звітного періоду (незалежно від тривалості такого проживання), а також одночасно бути пов’язаною спільним побутом та взаємними правами і обов’язками із суб’єктом декларування. Це не стосується дружини/чоловіка суб’єкта декларування, які є членами сім’ї незалежно від наявності зазначених ознак, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, але взаємні права і обов’язки яких не мають характеру сімейних.

НАЗК у своєму роз’ясненні звертає увагу на те, що в декларацію включається інформація про членів сім’ї станом на останній день звітного періоду. Наприклад, зазначає НАЗК, якщо протягом звітного періоду — незалежно від тривалості — особа спільно проживала із суб’єктом декларування, була пов’язана з ним спільним побутом та мала взаємні права та обов’язки, але таке спільне проживання було припинено станом на останній день звітного періоду, то особа не вважається членом сім’ї суб’єкта декларування й інформація про неї в декларації не відображається.

Зверніть увагу! Закон № 1700 не передбачає обов’язку суб’єкта декларування звертатися до суду для встановлення факту спільного проживання.

У разі відмови члена сім’ї суб’єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації, суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про об’єкти декларування стосовно такого члена сім’ї.

Водночас, зверніть увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 1700 НАЗК проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім’ї суб’єкта декларування у випадку, якщо член сім’ї суб’єкта декларування відмовився надати будь-які відомості для заповнення декларації.

Доходи. Доходи та видатки суб’єкта декларування відображаються у грошовій одиниці України. Доходи/видатки, одержані/здійснені в іноземній валюті, з метою відображення у декларації перераховуються в грошовій одиниці України за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання доходів/здійснення видатків. У декларації зазначається держава, в якій їх було отримано/здійснено.

У декларації зазначаються доходи суб’єкта декларування та членів його сім’ї, які були отримані або нараховані протягом звітного періоду (п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700). При цьому доходи включають:

— заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом;

— гонорари та інші виплати згідно з цивільно-правовими договорами;

— дохід від підприємницької або незалежної професійної діяльності;

— дохід від надання майна в оренду (користування);

— дивіденди;

— проценти;

— роялті;

— страхові виплати;

— виграші (призи) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора;

— призи (виграші) у грошовій формі, одержані за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях;

— благодійну допомогу;

— пенсію;

— спадщину;

— доходи від відчуження цінних паперів чи корпоративних прав;

— подарунки;

— інші доходи.

Під заробітною платою для цілей декларації розуміється як основна заробітна плата, так і будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, надбавки тощо), які виплачуються (надаються) суб’єкту декларування або члену його сім’ї у зв’язку з відносинами трудового найму, крім коштів для покриття витрат на відрядження, які у цілях декларування доходом не вважаються (див. далі окреме роз’яснення з цього приводу).

Зверніть увагу! Доходи декларуються незалежно від їх розміру. Винятком є доходи у вигляді подарунків. Подарунки у формі грошових коштів зазначаються в декларації, якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) сукупно протягом року, перевищує 5 прожиткових мінімумів (ПМ), встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року*. Подарунок у формі іншій, ніж грошові кошти (наприклад, рухоме майно, транспортні засоби, нерухомість тощо), зазначається, якщо вартість одного подарунка перевищує 5 ПМ, установлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

* Статтею 7 Закону України від 21.12.16 р. № 1801 «Про державний бюджет на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року — 1600 грн.

Об’єкти нерухомості. У декларації зазначаються:

З приводу набуття прав на майно і визначення його вартості НАЗК у роз’ясненні зазначає: «Якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї не пам’ятає точну дату набуття прав на майно і при цьому правовстановлюючі документи відсутні, а встановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, суб’єкт декларування може зазначити такою датою перше число відповідного місяця або 1 січня відповідного року.

Закон не вимагає від суб’єкта декларування проводити оцінку майна з метою заповнення декларації. У випадку, коли правовстановлюючі документи відсутні, а оцінка майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначати «Не відомо» (обрати відповідну помітку у зазначеному полі).

Якщо із правовстановлюючих документів встановити вартість майна у грошовій одиниці України — гривні неможливо, а оцінка такого майна не проводилась чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненні відповідного поля декларації про вартість майна слід позначити «Не відомо».

Цінне рухоме майно. Під таким майном розуміються будь-які матеріальні об’єкти (речі, крім транспортних засобів), які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, антикваріат, твори мистецтва, меблі тощо). При цьому в розділі декларації «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» не зазначається таке майно: цінні папери, корпоративні права, готівкові кошти, кошти на рахунках в банку чи інших фінансових установах, дорогоцінні (банківські) метали, подарунки у вигляді грошових коштів. Ці об’єкти відображаються в інших, відповідних, розділах декларації. Якщо рухоме майно є одночасно подарунком, то воно декларується як у розділі «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» (у разі перевищення встановленого порога декларування), так і в розділі «Доходи, у тому числі подарунки».

Відомості про цінну рухому річ повинні бути зазначені в декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом № 1700 поріг декларування, а саме 100 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Щодо транспортних засобів. Для цілей декларування під транспортними засобами розуміється широкий спектр засобів, які не обмежуються автотранспортними засобами, а включає й інші самохідні машини і механізми, а саме: легкові та вантажні автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли усіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, сільськогосподарська техніка, водні та повітряні судна.

На відміну від іншого цінного рухомого майна, відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості на дату їх набуття у власність, володіння або користування. Витрати на митне оформлення чи реєстрацію транспортного засобу в його вартість не включаються. Водночас якщо відповідний видаток на митне оформлення чи реєстрацію перевищує встановлений поріг декларування (50 ПМ) і був здійснений суб’єктом декларування у звітному періоді, то він повинен бути відображений у розділі декларації «Видатки та правочини».

Активи. Фінансові зобов’язання. Правочини. Під нематеріальними активами в п. 6 ч. 1ст. 46 Закону № 1700 розуміються у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті (патент на винахід, корисну модель, ноу-хау, промисловий зразок, права на топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, торгову марку чи комерційне найменування, авторське право тощо), ліцензії на право користування об’єктами інтелектуальної власності, а також, зазначає НАЗК у роз’ясненні, право на використання надр чи інших природних ресурсів тощо.

Грошові активи — готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи, сукупна вартість яких не перевищує 50 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;

У декларації відображаються фінансові зобов’язання суб’єкта декларування та членів його сім’ї, які є дійсними станом на останній день звітного періоду (п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700). Під фінансовими зобов’язаннями у цілях декларування розуміються:

— отримані кредити, позики;

— інші кошти, які були позичені суб’єкту декларування або члену його сім’ї іншими особами, зокрема поворотна безвідсоткова фінансова допомога, отримана і не повернена у звітному періоді суб’єктом декларування або членом його сім’ї;

— зобов’язання за договором лізингу;

— зобов’язання за договором страхування;

— зобов’язання за договором недержавного пенсійного забезпечення;

— несплачені податкові зобов’язання;

— інші зобов’язання (у декларації необхідно зазначити, які саме).

Водночас такі відомості зазначаються лише у разі, якщо розмір зобов’язання перевищує 50 ПМ, установлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року. У разі якщо розмір зобов’язання не перевищує 50 ПМ, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, зазначається лише загальний розмір такого фінансового зобов’язання.

Інформація про вартість нерухомого майна не зазначається, якщо вона не відома суб’єкту декларування і не повинна була стати відома внаслідок вчинення відповідного правочину.

Вартість майна, майнових прав, активів, інших об’єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначається у випадку, якщо вона відома суб’єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.

Відомості щодо фінансових сум (кількості грошей) округлюються до гривні.

КОНТРОЛЬ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Статтею 48 Закону № 1700 передбачено, що НАЗК стосовно декларацій, поданих суб’єктами декларування, здійснює такі види контролю:

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації затверджено Рішенням НАЗК від 10.02.2017 р. № 56.

Державні органи, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до Закону № 1700 декларації та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку.

НАЗК перевіряє факт подання відповідно до цього Закону декларацій особами, зазначеними у пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1700 (ср. ).

Якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, НАЗК письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію. Одночасно НАЗК письмово повідомляє про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, вищому органу управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства про факт неподання декларації відповідним суб’єктом декларування.

Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Адміністративна відповідальність передбачена ст. 172⁶ КпАП за подання завідомо недостовірних відомостей, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 ПМ.

Статтею 366¹ Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 ПМ.

У разі подання завідомо недостовірних відомостей, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менше 100 ПМ, до суб’єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність.

Якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб’єкту декларування членом його сім’ї, то відповідальність може настати лише в тому разі, коли суб’єкт декларування усвідомлював недостовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації.

І наостанок…

Ще один нюанс, що стосується декларування. Частина 4 ст. 45 Закону № 1700 передбачає, що суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію протягом семи днів (зауважуємо, календарних) після подання декларації. І така можливість декларанту надається, на жаль, один раз! Зверніть увагу, що більшість інформації, необхідної вам для заповнення декларації, міститься у відкритих державних реєстрах.

Тож просимо вас відповідально поставитись до змісту інформації, яку ви зазначаєте у декларації, обов’язково перевірте інформацію, що відображена у вашій декларації, після її подання та розміщення в Реєстрі.