У статті 64 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі — Закон) встановлено загальну підставу для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Водночас, ця стаття не є самостійною нормою (з точки зору правового регулювання), бо конкретні підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності визначені в ст. 65 Закону.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону службовою дисципліною є «неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку».
Службова дисципліна відповідно до ст. 61 Закону забезпечується шляхом:
«1) дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку;
2) формування керівником державної служби у підпорядкованих державних службовців високих професійних якостей, сумлінного ставлення до виконання своїх посадових обов’язків, поваги до прав і свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави, державних символів України;
3) поєднання керівниками усіх рівнів методів переконання, виховання і заохочення із заходами дисциплінарної відповідальності щодо підпорядкованих державних службовців;
4) поєднання повсякденної вимогливості керівників до підпорядкованих державних службовців з постійною турботою про них, виявленням поваги до їхньої честі та гідності, забезпеченням гуманізму та справедливості.»
Обов’язки державного службовця щодо додержання службової дисципліни визначені ст. 62 Закону.
Зверніть увагу: дисциплінарна відповідальність настає виключно за порушення службової дисципліни. Із цього ми робимо висновок, що невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, порушення правил етичної поведінки та всі інші порушення, зазначені у ч. 2 ст. 65 Закону, є саме порушеннями службової дисципліни.
Такий підхід до визначення дисциплінарної відповідальності у статті 64 Закону свідчить про те, що поняття «службова дисципліна» слід тлумачити не лише через визначення п. 10 ч. 1 ст. 2, а й через положення п. 1 ч. 1 ст. 61, ст. 62, 64 і 65 Закону.
Тож аналіз норм ч. 1 ст. 64 дозволяє стверджувати, що в ній йдеться як про посадові обов’язки, які покладаються на державного службовця, так і про певні обов’язки, які покладаються на нього у зв’язку із набуттям статусу державного службовця.
Тому під посадовими обов’язками у ч. 1 ст. 64, скоріше за все, слід розуміти обов’язки державного службовця, визначені Законом (передусім нормами ч. 1 ст. 8), іншими (як правило, спеціальними) законами, положеннями про державний орган, його структурний підрозділ, посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього службового розпорядку.
Посадова інструкція — це документ, в якому визначено безпосередні посадові обов’язки кожного державного службовця. В контексті дисциплінарної відповідальності слід завжди пам’ятати, що посадова інструкція обов’язково має бути затверджена керівником державної служби, а кожний державний службовець — ознайомлений з нею з проставленням підпису.
Під «іншим порушенням службової дисципліни» у ч. 1 ст. 64 слід розуміти такі прояви порушення службової дисципліни, що визначені у ч. 2 ст. 65 Закону як підстава для дисциплінарної відповідальності, проте не згадуються у ч. 1 ст. 64 Закону.
