Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Зазначена відпустка є соціальною і надається в обов’язковому порядку за заявою працівника один раз на календарний рік незалежно від відпрацьованого часу.
Тому у випадках, наведених у листі, коли працівниця з початку року перебувала у щорічній відпустці або відпустці без збереження заробітної плати і відразу має намір скористатися зазначеною соціальною відпусткою, не вбачається підстав для відмови в її наданні.
В той же час якщо жінка, наприклад, перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і не виконувала трудові обов’язки жодного дня, права на додаткову соціальну відпустку за відповідні роки вона не має.
Мінсоцполітики України інформує та надає у межах своїх повноважень роз’яснення (підпункт 103 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 423). Роз’яснення та листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони носять рекомендаційно-інформаційний характер.
Директор Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенко
