* Назва матеріалу редакційна. — Прим. ред.
<…>
07.02.2018 року до суду з Апеляційного суду Одеської області після визначення підсудності надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.01.2018 р. о/у відділу УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України ОСОБА_3 складено протокол № 105 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відносно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, в якому зазначено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді керівника апарату N-ського районного суду Одеської області, тобто будучи державним службовцем, в порушення ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомила Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) про суттєві зміни у майновому стані, а саме заробітну плату за грудень 2016 року у розмірі 91755,30 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів (мінімальних заробітних плат у старій редакції, яка була чинна у 2016 р.), встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Притягувана ОСОБА_2 проти притягнення її до адміністративної відповідальності заперечувала з підстав, викладених у письмових поясненнях, та у судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що вона не мала наміру приховувати свої доходи за грудень, свої доходи вона зазначила у декларації за 2016 р., відсутній умисел на вчинення вказаного порушення. Також зазначила, що до отриманої у грудні суми входить заробітна плата за вересень-листопад 2016 р., окрім зарплати за грудень 2016 р. Просила суд закрити справу про адміністративне правопорушення в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що в діях ОСОБА_2, яка не повідомила про суттєві зміни в її майновому стані, вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП. Прокурор пояснив, що для складу даного правопорушення не є необхідним наявність умислу та протиправних наслідків, з огляду на те, що мова йде не про корупційне правопорушення, а про правопорушення, пов’язане з корупцією, яке має формальний склад.
Начальник відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора та наполягав на притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
<…>
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 05.02.2015 р. перебуває на посаді керівника апарату N-ського районного суду Одеської області, займає посаду державного службовця категорії «Б».
Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», посада ОСОБА_2 віднесена до суб’єктів, на яких поширюється дія вказаного Закону.
Згідно з інформацією про нараховану та фактично виплачену заробітну плату з 01.09.2016 р. по 31.12.2016 р. керівника апарату N-ського районного суду Одеської області ОСОБА_1, що надана ТУ ДСА в Одеській області, ОСОБА_1 28.12.2016 р. було нараховано заробітну плату за грудень 2016 р. у розмірі 91755,30 грн., та вона фактично отримала 73863,01 грн., що перевищує 50 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня 2016 р.
При цьому нею не було повідомлено у десятиденний строк з моменту отримання доходу Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у майновому стані, що не заперечується й притягуваною.
<…>
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 172-6 КУпАП неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
<…>
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»:
корупційне правопорушення діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
корупція — використання особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у ч. 1 ст. 3 цього Закону, або її вимога іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;
правопорушення, пов’язане з корупцією — діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
<…>
Таким чином, обов’язковими ознаками, за якими будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави, може визнаватись корупційною, а так само й процедура віднесення тих чи інших діянь названих суб’єктів до категорії корупційних та їх кваліфікації за відповідними нормами глави 13-А КУпАП, в тому числі і за ст. 172-6 ч. 2 КУпАП, є умисна форма вини, використання свого службового становища та мета одержання неправомірної вигоди.
Щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КУпАП.
Згідно з вказаною нормою, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Таким чином, при розгляді даної категорії справ обов’язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявністю відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб’єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.
З урахуванням положень ст. 1 Закону № 1700-VII, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов’язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети. А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність в діях особи умислу на несвоєчасне подання такого повідомлення.
Однак суду не доведено наявності умислу у ОСОБА_5 на несвоєчасне подання такого повідомлення та корисну мету таких дій.
У поданій до 01.04.2017 р. щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 р. (Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; оприлюднено на офіційному веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції) ОСОБА_2 було зазначено заробітну плату, отриману за основним місцем роботи, яка включала, зокрема й заробітну плату за грудень 2016 р.
При цьому, на момент заповнення цієї декларації, перевірка щодо можливого скоєння інкримінуємого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення ще не проводилась, а відтак ОСОБА_2 не могла знати про таку перевірку, але все ж таки повністю відобразила свій дохід у щорічній декларації, що також вказує на відсутність у неї будь-якої протиправної мети та умислу на приховування інформації про отриману заробітну плату.
Повідомлення в порядку ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» шляхом подачі електронної декларації до НАЗК і не повідомлення в порядку ст. 52 цього Закону шляхом подачі окремої інформації до НАЗК про суттєві зміни у майновому стані суб’єкта декларування виключають наявність вини у формі умислу у вчиненні зазначених дій притягуваної, направлених на приховування зазначеного доходу, що був нею офіційно отриманий з державного бюджету, а відтак і виключає наявність суб’єктивної сторони даного правопорушення.
Отже, матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_2, не подавши повідомлення про суттєві зміни майнового стану до 23.59 год. 07.01.2017 року, мала умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес. Прокурором в судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_2 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
Тобто, надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у ОСОБА_2 умислу на вчинення вказаного адміністративного правопорушення, а тому відсутня суб’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.
Також суд звертає увагу, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є, безумовно, запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. У даному випадку незаконне збагачення не у кримінально-правовому аспекті, а як дії посадової особи, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
Обставини, встановлені під час судового розгляду протоколу, свідчать, що доводи оперуповноваженого відділу протидії корупції УОР ДЗЕ Національної поліції України є помилковими та такими, що не узгоджуються з положеннями Податкового та Антикорупційного законодавства. Відповідно в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, відсутня об’єктивна сторона правопорушення. У даному випадку не можна вважати отримання заробітної плати від держави активом, який можна використати як незаконне збагачення. Вказаний офіційний дохід керівника апарату щорічно декларується у встановленому законом порядку та є публічною інформацією для об’єктивного фінансового контролю не тільки з боку контролюючих органів, але й суспільства.
У зв’язку з викладеним, суд вважає можливим взяти до уваги позицію ОСОБА_2 про відсутність в неї умислу на вчинення правопорушення, яке полягало у неповідомленні про зміну майнового стану внаслідок отримання заробітної плати за грудень 2016 р., оскільки вона задекларувала вказаний дохід, отриманий нею офіційно з державного бюджету у щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 р.
Також, крім зазначеного вище, суд приходить до висновку, що у ДЗЕ НП відсутні повноваження на здійснення перевірки декларацій та повідомлень про зміну майнового стану.
З матеріалів провадження вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_2 проводилась виключно працівниками УЗЕ в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України, які відбирали пояснення, робили запити, збирали докази, складали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2.
При цьому в матеріалах провадження відсутні дані щодо проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_2, повідомлення НАЗК про результати такої перевірки ДЗЕ НП України та інше.
Слід зазначити, що згідно з п. 1 та п. 4 Загальних положень «Про Департамент захисту економіки Національної поліції України» покладення на Департамент обов’язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.
Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 3, п. 5 «Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з п. 2 — п. 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб’єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації, НАЗК письмово повідомляє про це суб’єкта декларування та спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Департамент захисту економіки Національної поліції України не відноситься до суб’єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб’єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов’язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці ДЗЕ НП України, відповідно до п. 4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб’єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
В той же час, усі обов’язкові дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб’єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК. Органи ДЗЕ НП України наділені повноваженнями лише на складання протоколів за ст. 172-6 КУпАП.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі, та є підставою для закриття провадження по справі.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що листом ДЗЕ НПУ від 07.08.2017 р. з N-ського районного суду Одеської області було запитано інформацію та пояснення щодо неповідомлення ОСОБА_2 НАЗК про суттєві зміни у майновому стані після отримання у грудні 2016 р. заробітної плати.
Тобто принаймні 07.08.2017 р. органу, уповноваженому на складання протоколу за ст. 172-6 КУпАП, було відомо про факт неподання ОСОБА_2 відповідного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані за вказаних обставин. Та не пізніше цього часу почався перебіг строку накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 3 ст. 38 КУпАП.
В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у відношенні ОСОБА_2 був складений лише 22.01.2018 року, тобто після спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочатим, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
За таких обставин оперуповноважений Управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ НП України не мав права розпочинати провадження у справі та складати протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, № 105 від 22.01.2018 р., оскільки на момент його складання закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 3 ст. 38 КУпАП, а саме минуло більше трьох місяців з моменту виявлення факту неподання ОСОБА_2 повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, № 105 від 22.01.2018 р. у відношенні ОСОБА_2 був складений уповноваженою особою з істотним порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд визнає цей доказ недопустимим.
Інші докази у справі не доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що дії ОСОБА_2 не містять ознак дій, пов’язаних з корупцією, і не доведено наявність умислу на вчинення правопорушення, а відповідно відсутні об’єктивна та суб’єктивна сторони складу корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, отже відсутній склад адміністративного правопорушення.
Щодо права прокурора оскаржити постанову суду в справі про адміністративне правопорушення, суд наголошує на наступному.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Отже, прокурор до цього кола суб’єктів не входить.
За змістом ст. ст. 7, 287 КУпАП прокурор має право на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, а саме коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Стаття 250 КУпАП передбачає право прокурора перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення. Такими заходами примусового характеру, пов’язаними з обмеженням особистої свободи громадян, фактично є лише адміністративний арешт. Однак, за правопорушення, пов’язані з корупцією, він не застосовується.
Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає особливості здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді, йдеться про право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення лише в цивільній, адміністративній і господарській справі. При цьому в ч. 7 ст. 24 Закону чітко зазначено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.
Керуючись ст. ст. 247, 283 285 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
<…>
