У Законі України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі — Закон) визначено, що суб’єктом, уповноваженим ініціювати дисциплінарне провадження та приймати рішення за його результатами, є суб’єкт призначення.
Крім того, ст. 69 Закону передбачено, що за результатами дисциплінарного провадження суб’єкт призначення приймає рішення на підставі подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія).
Дисциплінарна комісія визначає ступінь вини, характер і тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку державного службовця.
Дисциплінарне провадження — процедура, що ініціюється суб’єктом призначення з метою визначення наявності чи відсутності дисциплінарного проступку, ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, здійснюється стосовно державних службовців, які займають посади державної служби усіх категорій.
Зі змісту норм Закону можна визначити такі стадії дисциплінарного провадження:
— ініціювання дисциплінарного провадження;
— формування дисциплінарної справи;
— проведення службового розслідування (за наявності підстав);
— розгляд дисциплінарною комісією дисциплінарної справи державного службовця;
— подання дисциплінарної комісії суб’єкту призначення;
— прийняття рішення суб’єктом призначення;
— накладення дисциплінарного стягнення (закриття дисциплінарного провадження).
Стаття 75 Закону зобов’язує суб’єкта призначення перед накладанням дисциплінарного стягнення отримати від державного службовця письмове пояснення. Ця ж стаття визначає, що саме має бути відображено в цих поясненнях.
У цьому випадку йдеться про пояснення державного службовця, які отримуються від нього саме суб’єктом призначення та саме в разі накладення дисциплінарного стягнення.
Отже, слід розмежовувати пояснення, які може надавати державний службовець дисциплінарній комісії в довільній формі, та пояснення, які він надає суб’єкту призначення після того, як дисциплінарною комісією буде розглянуто дисциплінарну справу, за результатами розгляду якої дисциплінарна комісія направляє суб’єкту призначення подання (пропозиції).
Отримання пояснень фактично має відбуватись двічі. Тобто якщо під час розгляду дисциплінарної справи дисциплінарною комісією отримано пояснення від державного службовця, то вони не можуть в подальшому бути використані як пояснення, які суб’єкт призначення зобов’язаний отримати від державного службовця перед накладенням дисциплінарного стягнення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення вини, а також інші питання, які мають значення у справі.
У поясненні в обов’язковому порядку зазначається таке:
— особа, на ім’я якої подається письмове пояснення (П. І. Б., посада);
— особа, яка подає пояснення;
— найменування документа-«пояснення»;
— дата написання документа;
— підпис особи, яка дає пояснення.
Пояснення, відібране у державного службовця, доцільно реєструвати у службі управління персоналом.
Відмова державного службовця надати пояснення оформляється відповідним актом і не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення. Такий акт складається в довільній формі. Проте факт відмови надати зазначене пояснення має бути підтвердженим не менше як двома іншими державними службовцями.
У різі прийняття суб’єктом призначення рішення про закриття дисциплінарного провадження відібрання пояснень може не проводитися.
