Звільнити працівника під час перебування його на лікарняному жоден роботодавець не має права.
Водночас, свою відсутність на роботі через хворобу працівник повинен підтвердити документом.
Якщо частина періоду анульована у листку непрацездатності хворого, то роботодавець може наполягати на звільненні за прогул у зв’язку з невиходом працівника на роботу.
На що потрібно звернути увагу у такому випадку.
1. Причина анулювання листка непрацездатності хворого. Згідно з ч. 3.5 ст. 3 Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, у графі «Відмітки про порушення режиму:» зазначається дата порушення режиму, що засвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму вказуються у графі «Примітка:» з обов’язковим записом у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.
Згідно з ч 4.1 ст. 4 Інструкції «причиною може бути порушення хворим призначеного режиму лікування (наприклад, несвоєчасна явка на прийом до лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування; вихід на роботу без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров’я; виїзд на лікування в іншому закладі охорони здоров’я без відмітки про дозвіл виїзду; відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК та ін.)».
Зазначена інформація засвідчується також записом у медичній карті амбулаторного хворого.
2. Медична інформація про стан здоров’я пацієнта, діагноз, прогноз і лікування є конфіденційною інформацією і не можуть бути розкриті для третіх осіб.
Тож причина невиходу на роботу у зв’язку з хворобою може бути поважною та не може вважатися прогулом, тому звільнення працівника за цією підставою буде незаконним.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889 (далі — Закон)підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарним проступком, зокрема, є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У Законі передбачені такі види дисциплінарних стягнень:
— зауваження;
— догана;
— попередження про неповну службову відповідність;
— звільнення з посади державної служби.
Статтею 66 Закону передбачено, що у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, зокрема прогулу, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. У разі вчинення систематично (повторно протягом року) цього дисциплінарного проступку — звільнення з посади державної служби (ч. 5 ст. 66 Закону).
Слід пам’ятати, що згідно з частиною другою ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, втрачають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Отже, якщо в листку непрацездатності є відмітка про порушення застрахованою особою режиму, встановленого лікарем, то допомога по тимчасовій непрацездатності не надається з дня допущення порушення і на строк, який визначає комісія із соціального страхування підприємства.
