Чи підтверджується відсутність працівника на роботі довідкою медичної установи

В обраному У обране
Друк
Мацокін Андрій, головний редактор журналу "Держслужбовець"
Держслужбовець Серпень, 2019/№ 8
Без вагомих підстав не прийти на роботу не можна. Це знає кожен працівник. Невихід на роботу без поважних причин загрожує як мінімум поясненням з начальством, як максимум — звільненням «за статтею» за прогул. Давайте ж розберемося, що таке прогул, які причини відсутності на роботі можна вважати поважними і чи можна підтвердити факт неможливості виходу на роботу за станом здоров’я не лікарняним листком, а лише медичною довідкою.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

КЗпП — Кодекс законів про працю України.

Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889.

ПРОГУЛ

Трудові конфлікти виникають переважно в результаті порушення або недотримання працівниками покладених на них трудових обов’язків. Одним із найнесподіваніших сюрпризів для роботодавця є відсутність працівника на роботі без поважних причин. За такий проступок працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани або звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП).

При цьому прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).

Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він є присутнім на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення або впливу.

ПОВАЖНІ ПРИЧИНИ

Трудове законодавство не містить вичерпного переліку причин, що вважаються поважними. Оцінку поважності причини відсутності працівника на роботі в кожному конкретному випадку надає роботодавець, а при виникненні трудового спору — суд.

Причину невиходу на роботу можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунені самим працівником.

Далі, виходячи із судової практики, ми наведемо перелік причин, які в більшості випадків визнаються поважними.

з/п

Причина відсутності на роботі

Коментар

1

Невихід на роботу працівника у зв’язку з незаконним переведенням його на іншу роботу

Переведення допускається тільки за згодою працівника (ст. 32 КЗпП). Виняток — випадки, передбачені ст. 33 КЗпП і чинним законодавством*

* Зокрема, згідно зі ст. 33 КЗпП працівник може бути переведений строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана йому за станом здоров’я, тільки для попередження або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя або нормальні життєві умови людей. При цьому в зазначених випадках заборонено тимчасово переводити на іншу роботу без їх згоди вагітних жінок, жінок, що мають дитину з інвалідністю або дитину віком до 6 років, а також осіб віком до 18 років.

2

У ситуації, коли працівник не виходить на роботу у зв’язку з відмовою від переведення на роботу до іншої місцевості, це розглядається як поважна причина відсутності на роботі і не є прогулом

У цьому випадку звільнення працівника можливе на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП (постанова ВСУ від 20.06.2018 р. у справі № 752/12360/16-ц, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 р. у справі № 752/9930/16-ц)

3

Невихід на роботу у зв’язку з переміщенням працівника з району проведення антитерористичної операції, а також працівника, який, залишаючись у такому районі, не мав можливості виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я

Див. лист Мінсоцполітики від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13

4

Необхідність бути присутнім на судовому засіданні, виклик працівника до правоохоронних органів

Див. постанови ВСУ від 26.09.2018 р. у справі № 373/980/16-ц і від 04.06.2018 р. у справі № 601/148/17

5

Стихійне лихо (повінь, снігопад, пожежа тощо), участь працівника в порятунку людей або майна, аварії на транспорті, нерегулярна робота транспорту

Див. постанову ВСУ від 16.01.2018 р. у справі № 591/2921/16

6

Відмова працівника виконати наказ роботодавця про вихід на роботу до закінчення відпустки

Роботодавець має право достроково відкликати працівника з відпустки тільки з його згоди (ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки)

7

Хвороба працівника або членів його сім’ї, яка може підтверджуватися не лише листками непрацездатності, але й іншими документами, наприклад, довідкою і випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також свідченнями свідків та іншими доказами

Див. постанови ВСУ від 27.06.2018 р. у справі № 799/3487/16-ц, від 31.05.2018 р. у справі № 324/1102/16-ц, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.11.2017 р. у справі № 182/2686/14-ц

8

Невихід на роботу після закінчення строку попередження (два тижні) при розірванні трудового договору за ініціативою працівника

Див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 р. у справі № 487/4063/16-ц

9

Відсторонення працівника від роботи відповідно до ст. 46 КЗпП, зокрема у зв’язку з появою на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп’яніння

Такі обставини не можуть вважатися відсутністю на роботі без поважних причин, тобто прогулом (постанова ВСУ від 18.04.2018 р. у справі № 501/318/16-ц)

10

Перебування під вартою та/або домашнім арештом

Див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.07.2017 р. у справі № 169/1715/15-ц

МЕДДОВІДКА ТА СУД

А тепер відповімо на запитання, чи можна підтвердити факт неможливості виходу на роботу за станом здоров’я не лікарняним листком, а лише медичною довідкою?

В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 31.10.2002 р. у справі про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, зазначений такий правовий висновок: «Суд повинен перевірити доводи працівника про поважність причин відсутності на роботі. При цьому на підтвердження доказів про відсутність на роботі за станом здоров’я суд може взяти до уваги як медичні документи, так і інші докази, в тому числі показання свідків».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 р. та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2018 р., задоволено позов (ОСОБА_2) — фізичної особи, яка працювала на посаді секретаря судових засідань Миронівського районного суду Київської області, до керівника апарату Миронівського районного суду Київської області та Миронівського районного суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зокрема, судом I інстанції, з висновками якого погодились суди II та III ланки, визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2018 р. № 4-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2».

Підставою для винесення вказаного наказу став прогул, який, на думку керівника апарату Миронівського районного суду, допустила позивач, а саме те, що остання була відсутня на робочому місці 24.07.2017 р. без поважних причин, оскільки надала на підтвердження факту неможливості виходу на роботу за станом здоров’я не лікарняного листка, а лише медичну довідку.

Суд I інстанції дійшов висновку про те, що відсутність працівника на роботі за станом здоров’я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи.

Залишаючи без змін рішення суду I інстанції, апеляційний суд дійшов таких висновків: «Наведеними доказами підтверджується той факт, що позивач була відсутня на роботі 24.07.2017 з поважних причин, а саме за станом здоров’я.

Цим самим спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що перебування в стані тимчасової непрацездатності може бути підтвердженим лише листком непрацездатності.

Поважними причинами невиходу на роботу може бути не тільки перебування в стані тимчасової непрацездатності, а і звернення до медичної установи.

У даному випадку таке звернення підтверджене медичною довідкою. Відсутність у такій довідці конкретного часу звернення позивача за медичною допомогою не спростовує її дійсність, враховуючи також і те, що відвідування ОСОБА_2 медичного закладу 24.07.2017 підтверджується іншими доказами в сукупності, що підтверджують поважність причин невиходу позивача на роботу, що, в свою чергу, виключає наявність у спірних правовідносинах прогулу».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою одного з відповідачів.

Отже, для підтвердження факту поважності причин невиходу на роботу працівника за станом здоров’я належним і допустимим доказом може бути не тільки лікарняний листок, а й медична довідка.

Справа № 810/523/18

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 24.07.2017 ОСОБА_2 з поважних причин була відсутня на робочому місці.

За ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарним проступком є прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 66 зазначеного Закону у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Статтею 68 Закону № 889-VIII передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): 1) на державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А»: зауваження — суб’єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень — суб’єктом призначення з урахуванням пропозиції Комісії; 2) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження — суб’єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень — суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з частиною першою статті 69 Закону № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі — дисциплінарна комісія).

Частиною 9 цієї статті передбачено, що дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 889-VIII, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб’єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Згідно з частиною другою статті 77 Закону № 889-VIII, у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани був саме прогул (п. 12 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII).

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, з метою визначення наявності чи відсутності прогулу позивача у спірних правовідносинах необхідним є з’ясування поважності причин відсутності ОСОБА_4 на роботі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24 липня 2017 року ОСОБА_2 відвідала Миронівську амбулаторію ЗПСМ з приводу захворювання, що підтверджується довідкою комунального закладу «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 24.07.2017 № 133. Діагноз: ВСД по кардинальному типу (том 1, а. с. 98).

Цією довідкою, яка була надана позивачем відповідачам після виходу на роботу, підтверджуються причини невиходу ОСОБА_2 на роботу 24.07.2017.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 (п. 1.2 Інструкції № 455).

Пунктом 2.19 Інструкції № 455 встановлено, що особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов’язковим зазначенням часу проведеної консультації.

26 липня 2017 року Миронівським районним судом Київської області додано запит до КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 25.07.2017 № 01-14/39/17, з проханням у зв’язку із необхідністю правильного відображення в табелі робочого часу Миронівського районного суду Київської області відомостей щодо причини відсутності на робочому місці у період часу з 08 год. 30 хв. по 17 год. 30 хв. 24.07.2017 ОСОБА_2 зазначити про те, чи зверталася до Миронівської амбулаторії ЗПСМ за допомогою ОСОБА_2, якщо так, то коли, чи видавався їй лист непрацездатності, якщо ні — то по якій причині. Крім того, в листі наявне прохання повідомити, чи перебувала ОСОБА_2 у період часу з 08 год. 30 хв. по 17 год. 30 хв. 24.07.2017 в стані непрацездатності (том 1, а. с. 98, зворотний бік).

Листом від 26.07.2017 № 363 КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» повідомив, що ОСОБА_2 відповідно до реєстрації в журналі амбулаторного прийому зверталася за допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_5 24.07.2017. За результатами огляду встановлено діагноз ВСД по кардинальному типу, СНо. Рекомендовано до обстеження (ЕКГ, консультація лікаря- кардіолога) з подальшим амбулаторним лікуванням. На час огляду непрацездатна (том 1, а. с. 105).

06 жовтня 2017 року Миронівським районним судом Київської області повторно направлено запит до КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» з проханням надати інформацію на питання, поставлені в запиті в Миронівського районного суду Київської області від 25.07.2017 № 04-14/39/17 (том 1, а. с. 105, зворотний бік).

У відповідь на запит КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» листом від 11.10.2017 № 484 повідомив, що реєстрація годин та хвилин прийому хворих в амбулаторній картці та в журналі прийому не велася, що буде враховано в подальшій роботі. З приводу необхідності отримання листка непрацездатності хвора не повідомляла (том 1, а. с. 107).

Окрім того, в матеріалах справи наявний лист КЗ «Миронівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 07.11.2017 № 534 на запит ОСОБА_2, в якому зазначено, що ОСОБА_2, відповідно до реєстрації в журналі амбулаторного прийому, зверталася за медичною допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_5 24.07.2017. Фіксація часу під час до обстеження на плівці ЕКГ 13 год. 54 хв. (том 1, а. с. 115, зворотний бік).

Наведеними доказами підтверджується той факт, що позивач була відсутня на роботі 24.07.2017 з поважних причин, а саме за станом здоров’я.

Цим самим спростовуються посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що перебування в стані тимчасової непрацездатності може бути підтвердженим лише листком непрацездатності.

Поважними причинами невиходу на роботу може бути не тільки перебування в стані тимчасової непрацездатності, а і звернення до медичної установи.

У даному випадку таке звернення підтверджене медичною довідкою.

Відсутність у такій довідці конкретного часу звернення позивача за медичною допомогою не спростовує її дійсність, враховуючи також і те, що відвідування ОСОБА_2 медичного закладу 24.07.2017 підтверджується іншими доказами в сукупності, що підтверджують поважність причин невиходу позивача на роботу, що, в свою чергу, виключає наявність у спірних правовідносинах прогулу.

З огляду на викладене, наказ Миронівського районного суду Київської області від 17.01.2018 № 4-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2» є протиправним та підлягає скасуванню.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити