ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
Закон «Про місцеве самоврядування» — Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.
Постанова, Порядок № 823 — постанова КМУ «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21 серпня 2019 року № 823.
ОСКАРЖЕННЯ ПРИПИСУ АБО ВИМОГИ ІНСПЕКТОРА ПРАЦІ
Тепер поміркуємо над найцікавішим — над застосуванням заходів впливу у зв’язку з порушенням законодавства про працю, оскарженням припису або вимоги інспектора праці. Тут інспекторам варто бути готовими до різних «супротивів» з боку незадоволених роботодавців, при цьому варто враховувати і їхні зобов’язання, і процесуальні права на оскарження. Отже, коли інспектор праці вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до відповідальності?
Виноситься припис та вживаються заходи після розгляду зауважень об’єкта відвідування. Відповідно до п. 27 Порядку № 823 в разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об’єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Чи вплине виконання припису роботодавцем на те, що інспектором праці не буде його притягнуто до відповідальності?
Тут є два суттєві нюанси, і притягнення (або не притягнення) об’єкта відвідування до відповідальності залежатиме не лише від вчасного виконання припису, а ще й від самого порушення. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об’єкта відвідування до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 823). Заходи із притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 823).
У який строк можуть бути оскаржені припис або вимога інспектора праці? Якими можуть бути результати розгляду скарги?
Відповідно до п. 30 Порядку № 823 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у 10-денний та одноденний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці.
У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до Голови або заступника Голови Держпраці.
Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги інспектора праці. Скарга розглядається у 30-денний строк з дня, що настає за днем її надходження, якщо інше не встановлено законом. На час розгляду скарги проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. За результатами розгляду скарг приписи, вимоги інспектора праці можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.
Яким чином інспекторам праці можна обрати собі в роботі не пошук «карально-штрафних» механізмів як самоціль, а конструктивний підхід взаємодії із роботодавцями, що створюватиме необхідні передумови для дотримання трудового законодавства у повсякденній діяльності та у найближчій перспективі?
Є цікава альтернатива як для роботодавців, так і для інспекторів праці. Відповідно до п. 31 Порядку № 823 за письмовою заявою роботодавця інспектори праці можуть проводити аналіз стану додержання законодавства про працю та надавати рекомендації щодо його застосування. За результатами проведеного аналізу складається довідка про стан додержання законодавства про працю.
Відповідно до п. 32 Порядку № 823, з метою запобігання порушенням законодавства про працю роботодавці можуть ініціювати проведення інспекторами праці регулярних інформаційно-роз’яснювальних кампаній щодо найбільш ефективних способів додержання норм законодавства про працю, захисту і поновлення трудових прав працівників.
При цьому п. 33 Порядку № 823 надає інспектору праці відповідні повноваження і практичні можливості. Так, інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи додержання законодавства про працю, моніторингу стану його додержання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.
ШТРАФИ
Які нововведення постанови КМУ № 823 торкнулися аспектів накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення? Якими суб’єктами і на підставі чого накладаються штрафи?
У Порядку № 509, пункти 2 — 4 викладено в новій редакції. Так, відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім — сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим — шостим цього пункту).
Штрафи накладаються на підставі 5 наступних фактичних обставин:
1) рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
2) акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв’язку з невиконанням вимог припису;
3) акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
4) акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
5) акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Якими визначено процедуру і строки накладення штрафу?
Відповідно до п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому — сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених вище, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб’єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п’ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Як мають вирішуватися питання щодо наявності чи відсутності підстав для накладення штрафу?
Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому — сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Така постанова складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий — надсилається протягом трьох днів з дня складення суб’єкту господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб’єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв’язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка. Інша річ — у разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб’єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку № 509 (ср. ).
В які терміни сплачуються штрафи за вчинене порушення законодавства про працю та в який спосіб може бути оскаржена постанова про накладення штрафу?
Штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб’єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. (п. 9, п. 10 Порядку № 509).
Ким стягуються штрафи, не сплачені у добровільному порядку? Хто має вести облік розглянутих справ про вчинене порушення законодавства про працю та облік добровільно сплачених штрафів?
Відповідно до п. 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються такими держорганами: у судовому порядку — регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п’ятою і шостою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення»); у судовому порядку — територіальними органами Держпраці, виконавчими органами міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону); органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
ПРО ЗМІСТ ПОРУШЕННЯ ТА «АРИФМЕТИКУ» ШТРАФІВ
У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону «Про зайнятість населення», з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
У разі застосування роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця: на умовах трудового або іншого договору без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства, стягується штраф за кожну особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення; на інших умовах, ніж ті, що передбачені зазначеним дозволом, або іншим роботодавцем, стягується штраф за кожну особу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
У разі неподання або порушення роботодавцем установленого порядку подання даних, передбачених абзацом третім пункту 4 частини третьої статті 50 цього Закону, стягується штраф у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення. (Ці штрафи у судовому порядку стягуються регіональними центрами зайнятості на підставі ч. 2, ч. 5, ч. 6 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення»).
У разі провадження суб’єктом господарювання діяльності з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії або наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без отримання відповідного дозволу стягується штраф у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
У разі неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, відповідно до цього Закону відомостей про працевлаштованих ним осіб стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.
