ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Закон № 1700 — Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Порядок — Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства від 10.02.2017 р. № 566.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
НП — Національна поліція України.
НАЗК — Національне агентство з питань запобігання корупції.
НПК — Науково-практичний коментар.
КОРОТКО ПРО СУТЬ СПРАВИ
До Апеляційного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно Особи 1(далі — Особа 1, правопорушниця).
Матеріалами справи встановлено, що органом НП складено протокол № 105 про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відносно Особи 1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1726 КпАП.
Одразу нагадаємо, що відповідно до зазначеної вище норми неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни в майновому стані тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Коротко зазначимо, що Особа 1, перебуваючи на посаді керівника апарату _______ районного суду Одеської області, тобто будучи суб’єктом декларування, порушила ч. 2 ст. 52 Закону № 1700. Тобто правопорушник не повідомив НАЗК про суттєві зміни у майновому стані, а саме про заробітну плату за грудень 2016 року в розмірі 91755,30 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Зі свого боку Особа 1:
— заперечувала проти підстав, викладених у письмових поясненнях;
— у судовому засіданні свою вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що не мала наміру приховувати свої доходи за грудень 2016 року;
— свої доходи вона зазначила в декларації за 2016 рік.
Отже, Особа 1 вважає, що в її діях відсутній умисел у вчиненні зазначеного порушення.
Також Особа 1 зазначила, що до суми, нарахованої за грудень 2016 року, входить заробітна плата за вересень — листопад 2016 року. Тому Особа 1 просила суд закрити справу про адміністративне правопорушення у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Далі розглянемо та проаналізуємо рішення суду з цього питання, а також звернемо вашу увагу на норми законодавства, на які спирався суд, та яке рішення зрештою він прийняв.
РІШЕННЯ СУДУ
Отже, судом було встановлено, що Особа 1 є суб’єктом декларування. Їй нараховано заробітну плату за грудень 2016 року в розмірі 91755,30 грн., але фактично вона отримала 73863,01 грн., що знову-таки перевищує 50 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня 2016 року.
При цьому правопорушниця не повідомила у 10-денний строк НАЗК з моменту отримання доходу про суттєві зміни в майновому стані. Нагадаємо, що цю обставину Особа 1 заперечує.
Суд наголошує, що згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних злочинним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 10 КпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила:
1) усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності;
2) передбачала її шкідливі наслідки;
3) бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Положеннями ст. 245 КпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є:
| своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи; |
| вирішення її в точній відповідності із законом; |
| забезпечення виконання винесеної постанови; |
| виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; |
| запобігання правопорушенням; |
| виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності |
Відповідно до ст. 251 КпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює:
наявність чи відсутність адміністративного правопорушення;
винність цієї особи в його вчиненні;
інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати:
| чи було вчинено адміністративне правопорушення; |
| чи винна ця особа в його вчиненні; |
| чи підлягає вона адміністративній відповідальності; |
| чи є обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність; |
| чи заподіяно майнову шкоду; |
| чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; |
| інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи |
Йдемо далі. Вимогами ч. 2 ст. 52 Закону № 1700 визначено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у 10-денний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство.
Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.
Згідно з абз. 15 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 суб’єкти декларування — особи, зазначені у п. 1, пп. «а» і «в» п. 2, пп.4 і 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію та виконувати інші вимоги фінансового і контролю відповідно до Закону № 1700.
Відповідно до вимог абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700 корупційне правопорушення — діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Суд зазначає: щоб вважати, що відповідні дії мали ознаки відповідного адміністративного правопорушення, необхідно виходити, крім того, із вимог ст. 9 КпАП.
Згідно із зазначеною нормою адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Разом із тим суд звертає увагу на таке: суб’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1726 КпАП, визначається лише умисною формою вини, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Важливо! Суд звертає увагу, що при розгляді цієї категорії справ обов’язково має встановлюватись умисний характер вчиненого діяння, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи чи інтересу третіх осіб, яким суб’єкт правопорушення мав керуватись при вчиненні відповідного проступку.
Разом із тим, з урахуванням положень ст. 1 Закону № 1700, сутність порушення фінансового контролю полягає в тому, що особа, яка за законом зобов’язана задекларувати свої доходи, своєчасно подати декларацію та повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, прагне уникнути цього і таким чином досягти певної мети.
А тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, повинен довести наявність у діях особи умислу за несвоєчасне подання такого повідомлення.
У поданій до 01.04.2017 р. щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік Особою 1 було зазначено заробітну плату, отриману за основним місцем роботи, яка включала, зокрема, й заробітну плату за грудень 2016 року.
При цьому, на момент заповнення цієї декларації, перевірка щодо можливого скоєння адміністративного правопорушення ще не проводилась, а відтак Особа 1 не могла знати про таку перевірку. Проте все ж таки повністю відобразила свій дохід у щорічній декларації, що також вказує на відсутність у неї будь-якої протиправної мети та умислу на приховування інформації про отриману заробітну плату.
Отже, суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що Особа 1, не подавши повідомлення про суттєві зміни майнового стану до 07.01.2017 р., мала умисел у частині порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес.
Прокурором у судовому засіданні не надано жодних доказів на підтвердження умислу Особою 1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1726 КпАП.
Тобто надані суду матеріали та докази підтверджують відсутність у Особи 1 умислу на вчинення зазначеного адміністративного правопорушення, а тому відсутня суб’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.
Також суд звертає увагу, що ключовою метою декларування доходів та майна публічних посадових осіб є безумовне запобігання незаконному збагаченню або врегулювання конфлікту інтересів. Незаконне збагачення передбачає значне збільшення активів державної посадової особи, що перевищує її законні доходи, які вона не може раціонально обґрунтувати.
Обставини, встановлені під час судового розгляду, свідчать, що доводи НП є помилковими та такими, що не узгоджуються з положеннями законодавства України. Відповідно в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутня об’єктивна сторона правопорушення.
Крім того, у цьому випадку не можна вважати отримання заробітної плати від держави активом, який можна використати як незаконне збагачення.
Зазначений офіційний дохід керівника апарату щорічно декларується у встановленому законом порядку та є публічною інформацією для об’єктивного фінансового контролю з боку не тільки контролюючих органів, а й суспільства.
У зв’язку з викладеним суд взяв до уваги позицію Особи 1 про відсутність у неї умислу на вчинення правопорушення: Особа 1 задекларувала зазначений дохід, отриманий нею офіційно з державного бюджету, в щорічній декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік.
На підтвердження зазначеного вище зазначимо, що згідно з пп. 1 та 4 розд. «Загальні положення» Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом НП від 07.11.2015 р. № 81, покладення на Департамент обов’язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.
Крім того, відповідно до п. 1 Порядку виключно НАЗК здійснює контроль та повну перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 48 та 50 Закону № 1700 (ср. ).
Згідно з пп. 2 — 5 розд. II Порядку НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій.
Відповідно до пп.1 та 2 п. 2 розд. II Порядку Національне агентство здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій на підставі:
1) повідомлень, що надходять від державних органів, органів влади АРК, ОМС, а також юридичних осіб публічного права, які у встановленому Національним агентством порядку відповідно до ст. 49 Закону № 1700 перевіряють факт подання декларацій суб’єктами декларування, які в них працюють (працювали);
2) інформації, що надходить до Національного агентства від осіб, які надають допомогу щодо запобігання і протидії корупції (викривачів), стосовно можливого факту неподання або несвоєчасного подання декларації суб’єктом декларування.
У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у пп. 1 та 2 п. 2 розд. II Порядку цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб’єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб’єкта декларування та спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
Департамент захисту економіки НП не належить до суб’єктів, які наділені правом перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суб’єктів декларування. Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов’язана зі здійсненням такої функції.
Посадовці НП відповідно до п. 4 розд. II Порядку мають право виключно у випадку встановлення факту неподання декларації або неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб’єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Водночас усі обов’язкові дії в частині проведення перевірки, у тому числі після встановлення, що суб’єкт декларування несвоєчасно подав декларацію чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно працівники НАЗК.
На підставі викладеного суд доходить такого висновку: досудова перевірка по справі проведена неуповноваженим органом, що дає підстави визнати недопустимими всі докази по справі та є підставою для закриття провадження по справі.
Більше того, з матеріалів справи видно, що листом НП від 07.08.2017 р. з ______ районного суду Одеської області було запитано інформацію та пояснення щодо неповідомлення Особою 1 НАЗК про суттєві зміни в майновому стані після отримання у грудні 2016 року заробітної плати.
Тобто принаймні 07.08.2017 р. органу, уповноваженому на складання протоколу за ст. 1726 КпАП, було відомо про факт неподання Особою 1 відповідного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані за вказаних обставин. Та не пізніше цього часу почався перебіг строку накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 3 ст. 38 КпАП.
У свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією у відношенні Особи 1, був складений лише 22.01.2018 р., тобто після спливу тримісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 38 КпАП.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочатим, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Суд зазначає, що за таких обставин уповноважений НП не мав права розпочинати провадження у справі та складати протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією № 105 від 22.01.2018 р., оскільки на момент його складання закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією № 105 від 22.01.2018 р. у відношенні Особи 1, був складений уповноваженою особою з істотним порушенням вимог КпАП, суд визнає цей доказ недопустимим.
Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що дії Особи 1 не містять ознак дій, пов’язаних з корупцією, крім того, не доведено наявність умислу на вчинення правопорушення, а відповідно відсутні об’єктивна та суб’єктивна сторони складу корупційного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1726 КпАП, отже, відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо права прокурора оскаржити постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, суд наголошує на такому.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, прокурор до цього кола суб’єктів не входить.
НАСАМКІНЕЦЬ
Хочемо зазначити, що відповідні висновки суду, які є у рішенні, ви зможете використовувати на свій захист у випадку виникнення подібної ситуації. Поготів, що суд дає правову оцінку діяльності як НАЗК, так і органам НП. У свою чергу, ми неодноразово наголошували у статтях про відсутність повноважень в органів НП щодо здійснення перевірки декларацій. Тому при виникненні у вас схожої ситуації ви зможете апелювати до цього рішення, нормативно-правової бази та висновків суду.
