Основними нормативно-правовими документами, якими регламентується порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) та Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
Однак ст. 4 Закону № 504 передбачено, що законодавством можуть установлюватись інші види відпусток залежно від галузевої належності. Так, тривалість відпусток державних службовців визначена Законом України «Про державну службу» від від 10.12.2015 № 889-VIII. Відповідно до ст. 57-59 цього Закону державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів. За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів. Порядок надання додаткових відпусток визначений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 р. № 270.
Важливо! Додаткова відпустка конкретної тривалості надається державним службовцям після досягнення відповідного стажу державної служби.
У перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п’ять років, додаткова відпустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.
Звертаємо увагу, що додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до Закону № 504.
Відповідно до ст. 1821 КЗпП та ст. 19 Закону № 504 додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається таким категоріям працюючих осіб:
— жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
— жінці, яка має дитину-інваліда;
— жінці, яка усиновила дитину;
— одинокій матері;
— батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
— особі, яка взяла дитину під опіку;
— одному із прийомних батьків.
Тривалість щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, становить 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
У листі Мінпраці від 21.07.2010 р. № 215/13/ 116-10 зазначено, що правомірним слід вважати кожну підставу, визначену ч. 1 ст. 1821 КЗпП та ч. 1 ст. 19 Закону № 504, окремою підставою для надання щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Отже, у випадку, наведеному у запитанні, працівник має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 17 календарних днів, оскільки поєднуються дві підстави: «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «жінка, яка має дитинуінваліда».
Разом з тим ст. 10 Закону № 504 передбачено, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів.
Слід підкреслити, що таке обмеження стосується саме основної та додаткової відпусток. У той час як додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, належить до соціальних видів відпусток. Саме тому у підрахунку обмеження щодо тривалості відпустки соціальна відпустка на дітей не береться до уваги.
Отже, у випадку, наведеному у запитанні, державний службовець має право на відпустку загальної тривалості 62 календарних дні.
