Відповідаючи на це запитання, звернемо увагу на те, що Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III не встановлено жодних норм, правил чи порядку чергування у вихідні та святкові дні працівниками зазначених органів. Не передбачено й норм щодо надання їм компенсацій за такі чергування. Стаття 19 цього Закону визначає, що вирішення інших питань, пов’язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечується у порядку, передбаченому законом.
Тому при наданні відповіді звернемося до загальних норм, що регулюють трудові відносини.
Отже, на даний час досі є чинною постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.54 р. № 233 (далі — постанова ВЦРПС). Її чинність в Україні підтверджується постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545 у частині, не врегульованій законодавством України.
Відповідно до постанови ВЦРПС чергування працівників після закінчення робочого часу можливе лише у разі настання виняткових випадків і лише за погодженням з профспілковим комітетом (якщо такий створено в установі).
При цьому до чергувань у вихідні та святкові дні не можна допускати залучення працівників частіше ніж один раз на місяць.
Також не можна збільшувати кількість відпрацьованих годин у разі залучення до чергування після закінчення робочого часу. У такому випадку явка на роботу особи, що в цей день залучена до чергування ввечері, переноситься на більш пізній час, відповідно до кількості годин чергування.
Звертаємо увагу, що тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати встановленої для такої установи нормальної тривалості робочого часу.
Постановою ВЦРПС також врегульовано і порядок надання компенсації за роботу у вихідні та святкові дні. У ній зазначено, що особі за чергування у такі дні надається компенсація у вигляді надання в найближчі 10 днів відгулів. Кількість наданих днів відгулів повинна дорівнювати кількості днів, відпрацьованих у вихідні.
Ця думка висвітлена й у листі Міністерства праці та соціальної політики України «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.2010 р. № 89/13/116-10.
У цьому листі також зазначено, що залучення працівників до чергування повинно відбуватися лише за графіком чергування, який затверджується роботодавцем за погодженням із профспілковим комітетом (за наявності такого). Про затвердження прийнятого рішення щодо залучення працівників органу до чергувань видається письмовий наказ. У ньому мають бути визначені не тільки дні чергувань за графіком, а й повинні бути передбачені й дні відпочинку, що надаються працівникам за чергування.
Увага! Як зазначає Мінсоцполітики в указаному листі, оскільки чергування у вихідний чи святковий день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул, то в табелі обліку використання робочого часу години чергування не відображаються.
Відмітимо й таке: якщо в наказі не було визначено день відпочинку працівника за роботу у вихідний чи святковий день, працівник не має права самовільно визначити інший день відпочинку. У п. 24 постанови Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 роз’яснюється, що самовільне використання відгулу надає право власникові на звільнення працівника за вчинення прогулу.
Також вважаємо за потрібне звернути увагу й на те, що чергування у вихідні та святкові дні не слід плутати з таким поняттям, як робота у вихідні дні, тому будьте уважними при ознайомленні з актом, в якому зазначено про те, що ви повинні бути на робочому місці у вихідний чи святковий день.
В обґрунтування наведеного зазначимо, що робота у вихідний день відповідно до ст. 71 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) заборонена. Щодо залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні, то це допускається лише у виняткових випадках, передбачених ч. 2 ст. 71 КЗпП, зокрема:
1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, призвести до загибелі або псування майна;
3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів тощо.
При цьому залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться лише за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Щодо компенсацій, встановлених за роботу у вихідний день, то вони можуть бути різними.
Отже, така компенсація відповідно до ст. 107 КЗпП може бути у вигляді надання іншого дня відпочинку за згодою керівника та працюючого або як оплата у грошовій формі.
Зверніть увагу, що п. 16 постанови Верховного Суду України від 24.12.1999 р. № 13 визначається, що на бажання працівника, який працював у святковий або неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну норму робочого часу. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.
