Комунікативна компетентність державного службовця

В обраному У обране
Друк
Падафет Юлія, кандидат наук з державного управління
Держслужбовець Лютий, 2019/№ 2
Для того, щоб запалити щонайменшу іскру, треба палати самому. Говорячи про термін «комунікація» і все, що з ним може бути пов’язане, важливо брати до уваги, що, окрім ідей та передачі безцінного досвіду, це ще й обмін настроєм, емоціями, своєрідний ефект зараження. І від того, що ви будете випромінювати, багато у чому залежить і результат сприйняття і, врешті-решт, віддача. А ось відносно інших умов і факторів, які сприяють удосконаленню комунікативної компетентності службовця будь-якого рівня, спробуємо розібратися більш детально.

Із терміном «компетентність» пов’язано доволі багато асоціацій. Але передусім на думку спадають зусилля, які останнім часом доводиться докладати фахівцям державної служби, наче алхімікам, для того, щоб нарешті визначитися з набором складових «магічного еліксиру»: потрібних знань, умінь та навичок, які необхідні працівникові на кожній конкретній посаді.

І як не прикро визнавати, але нерідко стається так, що неодмінно пам’ятаючи про решту, один з «компонентів» все ж таки забуваєш: чи то не вважаючи його принциповим та важливим, чи то просто забуваючи про його існування взагалі. Хоча давно відомим є факт: від 50 до 90 % (!) робочого часу державний службовець витрачає на комунікацію. Тому важко (якщо не неможливо) уявити комплекс вимог, що висуваються до фахівців сфери державного управління, в якому були б відсутні критерії, що визначають якість комунікації.

У зв’язку з цим варто зазначити, що комунікативна компетентність належить до соціальної компетентності і означає сукупність знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного спілкування.

Іншими словами, її ще називають своєрідним емоційним інтелектом. Вона свідчить, чи вміє державний службовець, перш ніж вступити у спілкування, припустимо, з відвідувачем, визначити свої інтереси та співвіднести їх з інтересами партнера, оцінити іншу людину як особистість, вибрати таку техніку та прийоми спілкування, які найбільше підходять саме для цієї ситуації, саме для спілкування з цим партнером.

Неабияке значення має також уміння працівника контролювати хід і результати спілкування, правильно завершуючи його процес. Один працівник відділу по роботі зі зверненнями громадян колись надав дуже слушний коментар, зауваживши, що при неможливості вирішення проблеми, з якою звертається громадянин, однією з найголовніших ознак професіоналізму для нього була і залишається проста істина: вміння спілкуватися з людиною таким чином, щоб вона ніколи не відчувала байдужості та ворожнечі у ставленні навіть за умов негативного результату.

Сучасні дослідники наголошують, що державний службовець, працюючи над розширенням своєї комунікативної компетентності, повинен:

Щоб подивитися повну версію, підпишіться на журнал Ви вже підписалися? Увійти

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити