Про діяльність інспекторів праці та взаємодію держорганів у нових умовах

Попереднє рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року скасували та прийняли нову постанову, якою цей адміністративний позов задовольнили. Чи варто нині говорити про остаточну перемогу ТОВ «Бізнес Лігал Сервіс Груп» та інших осіб, які подали апеляцію до Шостого апеляційного адмінсуду, адже цю апеляційну скаргу задоволено?

Напевно, ще рано ставити крапку. Адже в постанові Шостого апеляційного адмінсуду від 14.05.2019 р. зазначено, що ця постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. До того ж, згідно зі ст. 375 КАС суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Як прокоментувала Ольга Кокоша, начальник управління юридичного забезпечення Держпраці України, ними вже (раніше, ніж передбачено 30 днів) подано і надіслано до Верховного Суду України касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адмінсуду Києва. За словами Ольги Миколаївни, оскаржується в повній мірі рішення суду, який визнає недійсним усю постанову КМУ № 295. На переконання правника, цей суд не дослідив у повній мірі усі необхідні обставини справи. Отож, інспекційні відвідування роботодавців територіальним органами Держпраці проводитимуться і надалі. Адже це передбачено нормами міжнародного права, зокрема Конвенціями МОП № 81 і № 129, а також Законом «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877. В цілому ж, на думку моєї співрозмовниці, це продовження теми матиме неабиякий резонанс в українському суспільстві. Водночас будемо сподіватися, що незабаром з’явиться ухвала суду про призначення розгляду справи.

ІНСПЕКТОРИ ПРАЦІ — ТЕЖ ПІД ЗАХИСТОМ

Для початку варто детальніше почитати зміст діючого колективного договору органу місцевого самоврядування, де інспектор праці виконує свої функції. Також додаткові соціально-трудові гарантії визначені для тих інспекторів праці, які віднесені до відповідних соціальних категорій. Наприклад, згідно зі ст. 184 КЗпП України визначено гарантії при прийнятті на роботу і заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей.

Так, забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.

Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Додатково слід звернути увагу на норми ст. 42 КЗпП України. Йдеться про переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Так, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається 10 основним категоріям: сімейним працівникам за наявності двох і більше утриманців; особам, в сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу. Іншими категоріями з переважним правом залишення на роботі є: працівники, які дістали у цій установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особи з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівники з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівники, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Водночас перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Одразу зауважимо, що нині не йдеться про тотальну реорганізацію в роботі інспекторів праці ОМС. Втім, такі звернення можуть направити до галузевої профспілки, Держпраці України, головного управління Держпраці області як «звичайні» інспектори праці, так і ті, які віднесені до відповідних соціально вразливих категорій. Тому про всяк випадок варто звернути увагу на ст. 32 КЗпП України, у якій йдеться про переведення на іншу роботу, зміну істотних умов праці.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Також варто звернути увагу на норми ст. 44 КЗпП України, якою передбачено виплату вихідної допомоги. Це може мати місце у таких випадках: зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), або якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. У цьому випадку (п. 6 ст. 36 Кодексу) підставою для розірвання трудового договору буде відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці. Суттєвий нюанс: в обох згаданих випадках розірвання трудового договору (п. 1 ст. 40, п. 6 ст. 36 КЗпП України) передбачено здійснення виплати вихідної допомоги працівникові у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

ІНСПЕКЦІЇ ПРАЦІ, ПЕРЕДБАЧЕНІ КОНВЕНЦІЯМИ МОП

Які норми Конвенції МОП № 81 про інспекцію праці у промисловості і торгівлі детальніше врегульовують діяльність інспекторів праці в Україні? Якими є завдання системи інспекції праці?

«Конвенція Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (ратифіковано Законом № 1985-IV від 08.09.2004 р.) передбачає певні дії держави, які стосуються системи інспекції праці. Так, ст. 2 Конвенції визначено, що система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов’язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи. Національне законодавство може звільняти від застосування цієї Конвенції підприємства гірничої промисловості і транспорту або частини цих підприємств. Завданнями системи інспекції праці (ст. 3) є: a) забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як, наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров’я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм; b) забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм; c) доведення до відома компетентного органу інформації про недоліки або зловживання, які не підпадають під дію існуючих правових норм.

Будь-які інші обов’язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов’язки або якимось чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх відносинах з роботодавцями та працівниками.

А тепер про найцікавіші норми міжнародного права, визначені у 12-й статті Конвенції № 81, що стосуються прав інспекторів праці. Отже, інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. До речі, Конвенцією надаються інспекторам праці такі повноваження: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов’язувати вивішувати об’яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов’язків. Відповідно до ст. 18 Конвенції № 81 відповідні санкції за порушення правових норм, виконання яких повинні забезпечувати інспектори праці, та за перешкоджання інспекторам праці у виконанні їхніх обов’язків повинні передбачатися національним законодавством та ефективно застосовуватися.

Окремо у Конвенції № 81 є Розділ II «Інспекція праці в торгівлі». Відповідно до ст. 22, 23 кожний член Міжнародної організації праці, для якого цей розділ Конвенції є чинним, повинен забезпечувати систему інспекції праці на торговельних підприємствах. Система інспекції праці на торговельних підприємствах застосовується до тих підприємств, щодо яких інспектори праці повинні забезпечити застосування правових норм, які стосуються умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.

Які норми Конвенції МОП № 129 про інспекцію праці у сільському господарстві детальніше врегульовують діяльність інспекторів праці в Україні? Якими є завдання системи інспекції праці?

Відповідно до ч. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції № 129 завданнями системи інспекції праці у сільському господарстві є: забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як, наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, щотижневого відпочинку і відпустки, безпеки праці, охорони здоров’я, використання праці жінок, дітей і підлітків, та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм; забезпечення роботодавців і працівників технічною інформацією та консультацією щодо найбільш ефективних засобів дотримання правових норм; доведення до відома компетентного органу інформації про недоліки або зловживання, які не підпадають під дію існуючих правових норм, і подання йому пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Компетентний орган вживає відповідних заходів для того, щоб сприяти співпраці між працівниками інспекції праці та роботодавцями і працівниками або їхніми організаціями, де такі є.

Відповідно до ст. 14 Конвенції № 129 слід вживати заходів для гарантування того, щоб кількість інспекторів праці у сільському господарстві була достатньою для забезпечення ефективного здійснення функцій інспекційної служби і визначалася з належним урахуванням наступних аспектів: важливості обов’язків, які повинні виконувати інспектори, зокрема таких, як кількість, тип, розмір і розташування сільськогосподарських підприємств, які підлягають інспекції; чисельність та категорії осіб, які працюють на таких підприємствах, кількість та складність правових норм, застосування яких слід забезпечити; матеріальних засобів, наданих у розпорядження інспекторів; практичних умов, за яких мають проходити інспекційні відвідування, для того, щоб вони були ефективними.

Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають такі права: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Зокрема, конкретизовано наступні права і повноваження інспекторів праці: наодинці або в присутності свідків опитувати роботодавця, персонал підприємства чи будь-яку особу, яка працює на підприємстві, з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати у порядку, передбаченому національним законодавством, надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписане національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам і знімати з них копії або робити з них витяги; вилучати або брати з собою для аналізу зразки продуктів, матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про такі дії з цією метою. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, а також працівникам або їхнім представникам, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов’язків.

Якою є позиція громадськості стосовно нових функцій інспекторів праці ОМС, ОТГ в плані проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань? Чи доцільно було від самого початку підготовки проекту постанови КМУ № 295 та подальшого запровадження нових правових норм покладати, як раніше, цю функцію держконтролю та держнагляду за додержанням трудового законодавства роботодавцями лише на державних інспекторів праці управлінь Держпраці областей?

Коротко наведу відповідь Асоціації міст України, яка раніше брала активну участь у доопрацюванні постанови КМУ № 295. Асоціація — це добровільне неприбуткове об’єднання міських рад, яке створене з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, узгодження дій органів місцевого самоврядування міського рівня щодо захисту прав та інтересів територіальних громад міст, сприяння їх соціально-економічному та культурному розвитку. На переконання Асоціації, органи місцевого самоврядування об’єктивно здатні найефективніше боротися із тіньовою зайнятістю. Оскільки саме на місцях краще знають, які суб’єкти господарювання порушують закон у сфері праці та зайнятості; саме на місцях найбільше зацікавлені у детінізації праці з метою отримання місцевими бюджетами відповідної частки податку на доходи фізичних осіб. Деякі пропозиції та зауваження стосовно проекту постанови КМУ № 295 Асоціація робила, але щодо діючої урядової постанови № 295 у 2018-му і 2019-му роках пропозиції та зауваження не надавалися.

По-перше, ця постанова апеляційного адмінсуду стосується тільки постанови КМУ № 295. По-друге, касаційну скаргу вже подали правники Держпраці України. Тому постанова Шостого апеляційного адмінсуду від 14.05.2019 р. може бути переглянута або скасована Верховним Судом України. По-третє. Продовжує діяти постанова КМУ від 17 липня 2013 р. № 509 (із змінами) «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення». Цей Порядок визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою — сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками. Отже, беззаперечно, Держпраці продовжує накладати штрафи за порушення законодавства про працю і зайнятість населення. Уповноважені особи ОМС також не виключені з тексту постанови КМУ № 509. Втім, якщо маєте сумніви чи запитання, можна письмово звернутися до Мінсоцполітики, Держпраці України, головного управління Держпраці області для отримання офіційних письмових роз’яснень з приводу можливості накладення штрафів уповноваженими особами ОМС до моменту остаточного розгляду касаційної скарги Держпраці України Верховним Судом України.

ПРО ВЗАЄМОДІЮ З ДФС, ПФУ: ПРАКТИКА ОБМІНУ ІНФОРМАЦІЄЮ

Для цього інспекторам праці місцевих рад треба підготувати листи із проханням надати необхідну інформацію. Такою інформацією на територіальному рівні володіють органи Державної фіскальної служби України та органи Пенсійного фонду України.

Як має здійснюватися обмін інформацією між різними держорганами, коли є ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю?

Навіть перебуваючи на посадах інспекторів праці у віддалених від обласних центрів населених пунктах, найголовнішими першими кроками є налагодження «естафети» взаємодії. Для цього слід скористатися постановою Правління Пенсійного фонду України «Про Порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю» від 29.05.2017 р. № 11-1. Цей Порядок № 11-1 відповідно до статті 17 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає механізм інформаційної взаємодії про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю, між суб’єктами інформаційного обміну з метою забезпечення реалізації їх повноважень. Такі суб’єкти діють на центральному та територіальному рівні.

Ось три суб’єкти інформаційного обміну, що здійснюється відповідно до цього Порядку, на центральному рівні. Це Пенсійний фонд України, що формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює заходи щодо надання інформації з нього відповідно до Закону. Наступним суб’єктом є Державна служба України з питань праці, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Третім суб’єктом є Державна фіскальна служба України, що забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до Закону.

Безпосередньо на територіальному рівні взаємодіють органи Пенсійного фонду України та органи Державної фіскальної служби України.

Порядок обміну інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушень законодавства про працю містить розділ ІІІ «Вимоги щодо організації інформаційного обміну на територіальному рівні». Так, інформація, що надається відповідно до цього Порядку, має містити наступні складові: відомості про виявлені факти порушень законодавства про оплату праці за результатами перевірок страхувальників: назву місяця, за який надається інформація; назву страхувальника (найменування юридичної особи (відокремленого підрозділу) або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи — підприємця), за результатами перевірки якого виявлено факти допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту); код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); кількість виявлених фактів.

Наступна необхідна інформація — це відомості про узгоджені суми донарахованого єдиного внеску, у тому числі по страхувальниках, які порушили вимоги відповідного законодавства, за результатами перевірок у розрізі страхувальників вона має містити такі дані: назву місяця, за який надається інформація; назву страхувальника (найменування юридичної особи (відокремленого підрозділу) або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи — підприємця); код за ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); узгоджену у звітному місяці суму донарахованого єдиного внеску.

Також цим Порядком визначено чіткі строки: інформація надається щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до розділу V Порядку № 11-1 «Дані, що надаються суб’єктами інформаційного обміну на територіальному рівні» територіальними органами Державної фіскальної служби України надається інформація органам Пенсійного фонду України про виявлені в ході перевірок факти допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у розрізі страхувальників. Також податківцями надається інформація про узгоджені суми донарахованого єдиного внеску, у тому числі по страхувальниках, які порушили вимоги частини п’ятої статті 8 Закону, за результатами перевірок у розрізі страхувальників.

Обмін інформацією між суб’єктами інформаційного обміну на територіальному рівні здійснюється у паперовому вигляді (подається безпосередньо представником суб’єкта інформаційних відносин чи надсилається поштою з повідомленням про вручення) з можливістю направлення електронних копій документів засобами телекомунікаційного зв’язку. Суб’єкти інформаційного обміну є відповідальними за своєчасне та в повному обсязі надання достовірної інформації.