Запитання, сформульоване читачем, дозволяє дати однозначну відповідь: керівник територіального підрозділу не підлягає звільненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон України «Про державну службу»), згідно з яким підставою для припинення державної служби є набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави.
Адже в запитанні зазначено, що є «…ухвала суду, якою його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення…», а підставою для припинення державної служби є набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Отже, немає обвинувального вироку, що набрав законної сили, — немає й підстав для припинення служби.
Проте, напевно в даному випадку має місце технічна описка, оскільки згідно з ч. 1 ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Відповідно до ст. 84 Закону України «Про державну службу», набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, є однією з підстав для припинення державної служби у зв’язку із втратою права на державну службу або його обмеженням.
У такому випадку суб’єкт призначення зобов’язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо відповідного державного службовця.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано (апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів). У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ст. 395 КПК України).
Розглядувану нами ситуацію ускладнює наявність судового рішення про звільнення відповідного державного службовця від відбування призначеного покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VIII від 22.12.2016 р., який набрав чинності 07.09.2017 р.
Чи можна в такому випадку не звільняти відповідного державного службовця? Адже відповідно до ч. 3 ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
А згідно з п. 3 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну службу» на державну службу не може вступити особа, яка має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку. Отже, особа в такому випадку має право доступу до державної служби.
Разом з тим, на наш погляд, наявність судового рішення про звільнення відповідного державного службовця від відбування призначеного покарання не змінює (не анулює) юридичного факту наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили, як підстави для припинення державної служби, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу».
Набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину є безумовною, самостійною й достатньою підставою для припинення державної служби.
При цьому, відповідно до вимог частини другої статті 84 Закону України «Про державну службу», наявність вказаної підстави не надає суб’єкту призначення права діяти на власний розсуд, а передбачає імперативний обов’язок — звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею.
