Антикорупційний калейдоскоп: дещо про спецперевірку, конфлікт інтересів та розгляд повідомлень викривачів

Яременко Олена, незалежний експерт, Яременко Сергій, магістр державного управління
Держслужбовець Серпень, 2020/№ 8
В обраному У обране
Друк
На дворі серпень, літо вийшло на фінішну пряму, щоб передати естафету наступній порі року — осені. Ми раді вітати наших читачів. Літній період практично не сповільнив антикорупційні процеси, що відбуваються в країні, серед яких активна робота Національного агентства з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) над проєктом Антикорупційної стратегії на 2020 — 2024 роки, а також над Концепцією навчання працівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції. У сьогоднішній статті ми зупинимося на таких питаннях: спеціальна перевірка як один із превентивних антикорупційних заходів, конфлікт інтересів та специфіка розгляду повідомлень викривачів.

ДОКУМЕНТИ СТАТТІ

Закон № 1700 Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.

Закон № 1682 Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 р. № 1682-VII.

СПЕЦПЕРЕВІРКА: РЕТРОСПЕКТИВА

У сучасному українському антикорупційному законодавстві історія проведення спеціальної перевірки починається з Указу Президента України від 19 листопада 2001 року № 1098 (втратив чинність на підставі Указу Президента від 25.01.2012 р. № 33/2012), яким запроваджувалась обов’язкова спеціальна перевірка відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, та було затверджено Порядок проведення обов’язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців.

На той час обов’язкова спеціальна перевірка проводилася стосовно відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців, призначення на які здійснює Президент України або Кабінет Міністрів України. Встановлювалося, що перевірка проводиться за наявності письмової згоди на це кандидата на зайняття посади. У разі відсутності такої згоди перевірка не провадиться і питання про призначення даної особи на відповідну посаду не розглядається.

Перевірка здійснювалась за дорученням Глави Адміністрації Президента України або Державного секретаря Кабінету Міністрів України Головним управлінням державної служби України (наразі — Національне агентство з питань державної служби) за участю Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України.

Для перевірки встановлювався місячний строк. При цьому за наявності особливих обставин Начальник Головдержслужби України за погодженням з посадовою особою, яка дала доручення на проведення перевірки, може продовжити цей строк не більш як на п’ятнадцять днів.

Слід звернути увагу, що перевірці підлягали усього три позиції:

— достовірність даних, повідомлених кандидатом на зайняття посади про себе під час розгляду питання щодо прийняття його на державну службу або просування по службі;

— додержання кандидатом на зайняття посади вимог, установлених законодавством про державну службу та боротьбу з корупцією, невиконання яких перешкоджає прийняттю та перебуванню на державній службі;

— достовірність зазначених у деклараціях даних про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан кандидата на зайняття посади щодо себе та членів своєї сім’ї.

Про результати перевірки Головдержслужба України інформувала посадову особу, яка дала доручення про проведення перевірки. У кандидата, у разі його незгоди із результатами перевірки, було право викласти зауваження (пояснення) у письмовій формі або звернутися безпосередньо до тих державних органів, які проводили перевірку.

Згодом норма щодо проведення спеціальної перевірки була закріплена на законодавчому рівні — у статті 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (втратив чинність на підставі Закону № 1700).

Так, по-перше, розширювалося коло посад, стосовно претендентів на заняття яких встановлювалась вимога щодо проведення спеціальної перевірки.

По-друге, збільшувався перелік відомостей, які підлягали перевірці, зокрема, для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендувала на зайняття посади, подавала до відповідного органу: 1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; 2) автобіографію; 3) копію документа, який посвідчує особу; 4) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону; 5) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені; 6) медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я України; 7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних); 8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).

По-третє, до органів, які проводили перевірку, додалися Міністерство охорони здоров’я та Міністерство юстиції.

По-четверте, вдвічі зменшувався строк проведення такої перевірки. Спеціальна перевірка проводилася за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, у строк, що не перевищує п’ятнадцяти календарних днів з дня надання згоди на її проведення.

Стаття 11 зазначеного Закону встановлювала, що порядок проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України. Такий Порядок було затверджено Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012.

Доцільно зауважити, що на початку реалізації у 2012 році вимог цього Закону щодо проведення спецперевірки таку перевірку проводили стосовно державних службовців усіх категорій, у тому числі і стосовно тих, які призначалися у державні органі у порядку переведення, що значно збільшило навантаження на державні органи, які були залучені до проведення спецперевірки, і це у свою чергу спричиняло масове недотримання строків її проведення. Пізніше, з урахуванням ситуації, що склалася, були внесені зміни до зазначеного Порядку, якими визначалися випадки, у яких спеціальна перевірка не проводиться.

Останнім законодавчим актом, яким продовжено розпочату ще у 2001 році процедуру спеціальної перевірки, є Закон № 1700, у якому питанню проведення спецперевірки відведено три статті — 56, 57 та 58. Зупинимося на ньому більш детально.

СПЕЦПЕРЕВІРКА: СЬОГОДЕННЯ

Як зазначається у статті 56 Закону № 1700, стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Зокрема, до цього переліку належать держслужбовці категорій «А» та «Б», а також керівники державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності та їх заступники, призначення яких здійснюється державними органами.

Водночас передбачено п’ять випадків, у яких спецперевірка не проводиться:

1) щодо кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, старост;

2) щодо громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов’язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;

3) щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;

4) щодо претендентів, які перебувають на посадах в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, що припиняються, та призначаються в порядку переведення на роботу до інших органів, до яких переходять повноваження та функції органів, що припиняються;

5) щодо осіб при розгляді питання про включення їх до списку народних засідателів або присяжних.

Перелік відомостей, які підлягають спецперевірці, зокрема, доповнено відомостями щодо наявності в особи корпоративних прав, відношення особи до військового обов’язку та поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону № 1682.

Строк проведення спецперевірки не повинен перевищувати двадцять п’ять календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки.

Порядок проведення спеціальної перевірки та форма згоди на проведення спеціальної перевірки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 затверджено відповідний Порядок.

Згідно з пунктом 9 Порядку до проведення спецперевірки залучаються як мінімум десять державних органів:

ДСА — щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності

МВС — щодо наявності судимості, її зняття, погашення

Мін’юст і НКЦПФР — щодо наявності в особи корпоративних прав

Мін’юст — щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про претендента на посаду

НАЗК — щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, відомостей про претендента на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік

МОЗ, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації — щодо відомостей про стан здоров’я претендента на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров’я)

МОН, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу — щодо освіти, наявності у претендента на посаду наукового ступеня, вченого звання

СБУ — щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов’язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов’язаних СБУ)

Міноборони — щодо відношення особи до виконання військового обов’язку (стосовно військовослужбовців Збройних Сил), військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя — щодо відношення особи до виконання військового обов’язку (крім випадків персонально-якісного обліку військовозобов’язаних СБУ, Служби зовнішньої розвідки)

Служба зовнішньої розвідки — щодо відношення особи до виконання військового обов’язку (у разі перебування військовозобов’язаного на персонально-якісному обліку в Службі зовнішньої розвідки)

Претендент на посаду, щодо якого за результатами спеціальної перевірки встановлено обставини, які є підставою для відмови у призначенні (обранні) на посаду, вважається таким, що не пройшов спеціальної перевірки. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду за результатами спеціальної перевірки може бути оскаржено до суду.

Порядком передбачено чіткі строки опрацювання результатів спецперевірки.

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ

Автори статті не могли не зупинитися на темі конфлікту інтересів. Наводимо деякі приклади ситуацій, розміщених на офіційному вебсайті НАЗК, із недотримання вимог запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Як зазначається у повідомленні НАЗК від 9 липня 2020 року, у червні НАЗК виявило 18 порушень вимог закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 1727 КУпАП). Серед посадовців, які вчинили правопорушення: 5 народних депутатів, колишній голова Конституційного Суду України, голова Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА), начальник обласного управління Укртрансбезпеки, голова та начальник відділу районних державних адміністрацій.

Ось п’ять найбільш поширених порушень, стосовно яких НАЗК склало протоколи останнім часом:

1. Використання права на депутатське звернення у власних інтересах.

Питання, яких стосувалися депутатські звернення:

— роз’яснення порядку заповнення своєї декларації;

— отримання інформації щодо розслідування кримінальних проваджень стосовно себе;

— внесення змін до відкритого реєстру національних публічних діячів (депутатське звернення адресувалось громадській організації «Центр протидії корупції», але надійшло на адресу НАЗК).

2. Участь голови колегіального органу в розгляді рішення стосовно себе самого.

Колишній голова КСУ не повідомив у визначеному законодавством порядку про реальний конфлікт інтересів, що виник у зв’язку з необхідністю розгляду висновку Постійної комісії з питань регламенту та етики КСУ стосовно вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, грубого та систематичного нехтування своїми обов’язками.

3. Зарахування родича на посаду помічника народного депутата.

Народний депутат вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів. Він звернувся до керівника Апарату Верховної Ради України з поданням про зарахування свого родича на посаду помічника-консультанта народного депутата.

4. Дисциплінарне провадження стосовно підлеглого-викривача.

Колишній голова АРМА ухвалив рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Він ініціював дисциплінарне провадження стосовно працівника органу, який за декілька днів до цього повідомив правоохоронні органи про вірогідне вчинення цим керівником посадового злочину.

5. Участь посадовця у рішенні стосовно підприємства, власником якого є він сам.

Начальник Управління Укртрансбезпеки у Харківській області діяв в умовах конфлікту інтересів, коли взяв участь в ухваленні рішення конкурсним комітетом щодо визначення перевізника на приміських автобусних маршрутах.

Претендентом на отримання тендеру було підприємство, власниками якого є сам начальник та його батько.

ПОВІДОМЛЕННЯ ВИКРИВАЧІВ

22 липня 2020 року на офіційному вебсайті НАЗК розміщено інформацію для державних органів щодо їх дій у разі отримання повідомлень викривачів.

Інформацію про можливі факти корупційних правопорушень викривачі можуть подавати до державних органів чи органів місцевого самоврядування спеціальними каналами. Щоб такі повідомлення були опрацьовані якомога швидше та коректніше, вони повинні:

містити фактичні дані: про обставини правопорушення, місце та час його вчинення та особу, яка його вчинила,

бути достовірними,

містити інформацію, яку викривач отримав під час своєї трудової, професійної, господарської, громадської, наукової діяльності

Такі повідомлення викривачів можуть бути як анонімними, так і з зазначенням авторства.

Анонімне повідомлення викривача розглядають:

якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи чи містить фактичні дані, які можуть бути перевірені;

протягом 15 днів (може бути продовжено до 30 днів) з отримання повідомлення

У разі підтвердження вказаної інформації керівник відповідного органу, якого стосується повідомлення, усуває правопорушення, його наслідки та забезпечує притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також інформує спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, а саме: Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Національну поліцію, Державне бюро розслідувань тощо.

Повідомлення із зазначенням авторства розглядають:

якщо воно містить фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного правопорушення, і вони можуть бути перевірені;

строки та порядок перевірки:

якщо повідомлення не належить до компетенції органу, до якого воно надійшло, — заявника повідомляють про це у 3-денний строк із роз’ясненням щодо компетенції органів або юридичних осіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації;

якщо повідомлення надійшло до органу, до компетенції якого належить його розгляд, то попередня перевірка проводиться протягом 10 робочих днів з отримання

За результатами перевірки може бути призначене внутрішнє розслідування тривалістю 30 днів (може бути подовжено до 45 днів), матеріали передані до органів, які проводять досудове розслідування, або ж провадження може бути закрите.

Автори статті сподіваються, що наведена інформація буде корисною для наших читачів. Бажаємо вам добра, миру, благополуччя та злагоди!

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити всього за 10 грн
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд