Одним із необхідних та обґрунтованих заходів із запобігання і протидії корупції в діяльності юридичної особи є розроблення та затвердження антикорупційної програми.
В обов’язковому порядку антикорупційна програма затверджується керівниками:
державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень;
юридичних осіб, які є учасниками попередньої кваліфікації, учасниками процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг), робіт дорівнює або перевищує 20 мільйонів гривень.
Частиною п’ятою статті 62 Закону № 1700* передбачено, що в юридичних особах, зазначених у частині другій цієї статті Закону, для реалізації антикорупційної програми призначається особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми (далі — Уповноважений), правовий статус якої визначається цим Законом.
* Закон України «Щодо запобігання корупції» від 14.10.2014 р. № 1700-VII.
Згідно зі статтею 64 Закону № 1700 уповноважений є посадовою особою юридичної особи, що призначається відповідно до законодавства про працю керівником юридичної особи або її учасниками (засновниками) у порядку, передбаченому ухваленою антикорупційною програмою.
Роз’яснюючи цю норму, НАЗК звертає увагу, що антикорупційне законодавство визначає саме призначення особи на посаду Уповноваженого відповідно до законодавства про працю, а не покладання виконання обов’язків (визначення) на одного з працівників юридичної особи.**
А ще нагадує про те, що законодавство про працю складається з КЗпП*** та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (частина перша статті 4 КЗпП).
*** Кодекс законів про працю України.
Стаття 21 КЗпП, яка регулює питання укладення трудових договорів, визначає, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Водночас згідно з нормами Закону № 1700 несумісною з діяльністю Уповноваженого є робота на посадах, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, а також будь-яка інша діяльність, яка створює реальний чи потенційний конфлікт інтересів із діяльністю юридичної особи.
Крім того, слід зазначити, що розірвання трудового договору з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників) з особою, яка працює на посаді Уповноваженого, може бути здійснено за умови надання згоди Національним агентством.
Таким чином, НАЗК надає згоду на звільнення особи з посади Уповноваженого за сукупності таких двох умов:
— особа працює на відповідній посаді в будь-якій юридичній особі, визначеній у частині другій статті 62 Закону;
— розірвання трудового договору з особою здійснюватиметься з ініціативи керівника юридичної особи або її засновників (учасників).
При цьому письмове інформування НАЗК про звільнення особи з посади Уповноваженого, передбачене частиною шостою статті 64 Закону, здійснюється керівником юридичної особи незалежно від підстав такого звільнення.
