Дисциплінарне провадження та судові справи

<…>

Частиною 4 ст. 5 Закону «Про державну службу» передбачено, що особливості правового регулювання держслужби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду контролює ефективність діяльності апарату суду. Частиною 1 ст. 68 Закону «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення. Відповідно до ч. 5 ст. 155 Закону «Про судоустрій і статус суддів» керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення.

Відповідно до роз’яснень Національного агентства України з питань державної служби від 09.02.2017 № 24-р/з «Щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно державного службовця», питання ініціювання дисциплінарного провадження віднесено до повноважень суб’єкта призначення, про що приймається відповідне рішення. З моменту прийняття суб’єктом призначення рішення про ініціювання дисциплінарного провадження таке провадження вважається розпочатим. Тобто, голова райсуду Київської області, відповідно до норми ст. 24 Закону «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним суб’єкт контролю за ефективністю діяльності апарату суду та його звернення до керівника апарату суду, як до суб’єкта, який відповідно до спеціальної норми ст. 155 Закону «Про судоустрій і статус суддів» має право накладати дисциплінарні стягнення на працівників апарату суду є можливим. Так, голова райсуду Київської області звернувся із листами до Керівника апарату райсуду, у яких зазначив конкретні порушення секретарем суду ОСОБА_3 вимог законодавства. У відповідності до ст. 68 Закону «Про державну службу» для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, з метою об’єктивності та неупередженості прийняття рішення про можливе притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, Керівником апарату суду ініційовано перед Дисциплінарною комісією дисциплінарне провадження по зазначеним в листах голови суду фактам про порушення.

<…>

Норма ч. 1 ст. 68 Закону «Про державну службу» не містить такого поняття як «рішення» або «рішення про ініціювання дисциплінарного провадження». Ця норма визначає суб’єкта, який має право ініціювати дисциплінарне провадження, але в ній не визначено способу такого ініціювання.

<…>

<…>

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з’явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 26 жовтня 2017 року № 31-с за неналежне виконання своїх посадових обов’язків, наказів та доручень керівника, позивачу — начальнику Управління захисту прав споживачів оголошено догану. Позивач, не погоджуючись із цим наказом, звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність прийняття наказу щодо оголошення догани та відсутності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Адже Дисциплінарною комісією не доведено ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем. Дисциплінарне провадження стосовно держслужбовця проведено з порушенням вимог частини дев’ятої статті 69, статей 73 та 74 Закону «Про Державну службу» (далі — Закон № 889-VIII).

<…>

З таким висновком погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 64 Закону № 889-VIII визначено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни держслужбовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні держслужбовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889-VIII).

У разі допущення держслужбовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому держслужбовцю може бути оголошено догану. У разі допущення держслужбовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 Закону, суб’єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого держслужбовця про неповну службову відповідність. Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

<…>

Згідно частин першої та другої статті 74 Закону № 889-VIII, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини держслужбовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності держслужбовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини держслужбовця. Вчинення ним діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону «Про державну службу», з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ під час проведення службового розслідування формує дисциплінарну справу для збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини другої статті 73 Закону № 889-VIII дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику держслужбовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують держслужбовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку; пояснення держслужбовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення безпосереднього керівника держслужбовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з держслужбовця знімають звинувачення; висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); висновок про наявність чи відсутність у діях держслужбовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

В порушення вказаних норм відповідачем (держорганом) не надано копію матеріалів дисциплінарної справи стосовно позивача, а з протоколів засідань від 04, 09 та 17 жовтня 2017 року Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ не вбачається, що вказані засідання проводились стосовно дисциплінарного розслідування за неналежне виконання позивачем посадових обов’язків, наказів та доручень керівника. Також позивач не був обізнаний про те, що стосовно нього проводиться дисциплінарне розслідування, так як з протоколів не вбачається, що держслужбовець був присутній на засіданнях Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ. Виходячи зі змісту статей 64 — 67, 73 та 74 Закону № 889-VIII, дисциплінарна справа повинна містити висновок про наявність чи відсутність у діях держслужбовця дисциплінарного проступку та підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, у якому дисциплінарною комісією в повному обсязі мають бути зафіксовані факти, причини та умови, що призвели до вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку; оцінка його дій або бездіяльності; факти невиконання або неналежного виконання ним посадових обов’язків тощо. Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення (ч. 3 ст. 73 Закону).

Отже, Законом визначено чітку послідовність дій дисциплінарної комісії, зокрема в частині формування дисциплінарної справи, її розгляду і підготовки подальшого подання суб’єкту призначення, що не було зроблено відповідачем. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В порушення вимог ст. 73 Закону № 889-VIII та всупереч приписам ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано доказів того, що дисциплінарна справа відносно позивача була сформована дисциплінарною комісією; доказів відкриття дисциплінарного провадження із зазначенням дати і місця її формування, підстави для відкриття дисциплінарного провадження, інформаційної довідки з викладенням обставин щодо вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку. Також немає висновку про наявність чи відсутність у діях держслужбовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, опису матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача (держслужбовця) безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідачем (держорганом) не доведено правомірності прийнятого ним рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Зважаючи на природу та підстави даного спору, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, — колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного наказу відповідача від 26 жовтня 2017 року № 31-с про оголошення догани.