Антикорупційний калейдоскоп: якщо держслужбовець став порушником закону

Довідково. Інститут державної служби в її нинішньому розумінні (зі статусом державних службовців, уповноваженнями цих посадових осіб на здійснення функцій держави, а також отриманням ними заробітної плати з державного бюджету) з’явився 1918 року — за Гетьманату Павла Скоропадського, часів спроб у XX столітті побудови на теренах наших земель незалежної Української Держави. Від приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського 29 квітня 1918 року було запущено активні державотворчі процеси, прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби. Чільне місце тут посідає постанова Ради Міністрів Української Держави про урочисту обітницю урядників і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі від 30 травня 1918 року.

Як професійне свято День державної служби відзначається щорічно згідно з Указом Президента України «Про День державної служби» від 4 квітня 2003 року № 291/2003 23 червня — у День державної служби Організації Об’єднаних Націй. Не є вихідним днем.

В Указі Президента України, зокрема, зазначено, що це професійне свято встановлено, ураховуючи роль державної служби у процесі становлення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН.

У цій статті ж ми розглянемо питання, пов’язані із державною службою, зокрема діями державних органів після визнання державних службовців судом винними у вчиненні корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.

Отже, Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — НАЗК), керуючись пунктом 15 частини першої статті 11 Закону № 1700, надало Роз’яснення, з метою забезпечення однакового застосування положень Закону № 1700 державними органами після визнання державних службовців судом винними у вчиненні корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Роз’яснення мають рекомендаційний характер і не містять нових правових норм.

У Роз’ясненнях враховані результати правозастосовної практики НАЗК.

Як зазначає на своєму офіційному вебсайті НАЗК, за перші чотири місяці поточного року реєстр корупціонерів поповнився прізвищами 83 держслужбовців, з них 17 вчинили злочини і мають бути звільнені, а ще 66 — вчинили адміністративні правопорушення. Однак більшість з них не були притягнуті до дисциплінарної відповідальності, оскільки спливли строки притягнення. Така ситуація змусила НАЗК підготувати ці Роз’яснення.

Роз’яснення складаються з трьох розділів:

І. Підстави для звільнення та порушення дисциплінарного провадження щодо державних службовців.

ІІ. Порядок дій органу влади після отримання рішення суду.

ІІІ. Наслідки непритягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.

ЩОДО ПІДСТАВ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ТА ПОРУШЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Як зазначено у Роз’ясненнях, державні службовці підлягають притягненню до відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення на підставі частини другої статті 65 Закону № 1700, пунктів 3, 4 частини першої, частини другої статті 84 Закону № 889.

Довідково. Абзацом першим частини другої статті 65 Закону № 1700 встановлено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Залежно від судового рішення, згідно з яким держслужбовця визнано винним у вчиненні корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, він може бути звільнений з державної служби або притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 84 Закону № 889 держслужбовець підлягає звільненню з державної служби у разі набрання законної сили:

— рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за пов’язане з корупцією правопорушення, яким на особу накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

— обвинувальним вироком суду, яким державного службовця визнано винним у вчиненні умисного злочину, у тому числі корупційного злочину, незалежно від призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, у тому числі у разі звільнення від покарання.

Довідково. Згідно з приміткою до статті 45 Кримінального кодексу корупційними злочинами відповідно вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 366¹, 368, 368³—369, 369², 369³ цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 65 Закону № 1700 особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Як зазначається в Роз’ясненнях, підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо держслужбовця є отримання державним органом одного з таких рішень суду:

1) ухвали про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення у зв’язку із закінченням строків давності;

2) постанови у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, згідно з якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності без накладання стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

3) постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення з нереабілітуючих підстав (зокрема, у зв’язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбачених у статті 38 КУпАП, а також у разі звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП).

Довідково. Згідно зі статтею 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Частиною четвертою статті 38 КУпАП, зокрема, встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

ЩОДО ПОРЯДКУ ДІЙ ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ РІШЕННЯ СУДУ

Як зазначає НАЗК у Роз’ясненнях, у випадку набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення держслужбовця до адміністративної чи кримінальної відповідальності, які є підставою для припинення державної служби (див. попередній блок статті), суб’єкт призначення звільняє держслужбовця у триденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту у відповідності до частини другої статті 84 Закону № 889.

У разі ж якщо державний орган отримав одне з рішень суду, що є підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо держслужбовця, розпочинається процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

На думку НАЗК, моментом виявлення правопорушення, з якого починається відлік строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, слід вважати день отримання державним органом інформації щодо вчинення держслужбовцем корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.

НАЗК рекомендує порушувати після отримання відповідної інформації невідкладно дисциплінарне провадження щодо такого працівника з метою забезпечення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Якщо ж державний орган вперше дізнався про вчинення працівником такого правопорушення з рішення суду, то моментом виявлення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення є день отримання відповідного судового рішення.

Процедура притягнення держслужбовця до дисциплінарної відповідальності передбачена у главі 2. Засади дисциплінарної відповідальності Закону № 889 та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. № 1039. Склад дисциплінарного проступку визначається на підставі відповідного рішення суду.

Довідково. Відповідно до частини другої статті 68 Закону № 889 дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження — суб’єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень — суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Частиною третьою статті 65 та частиною п’ятою статті 74 Закону № 889 встановлено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Суб’єкт призначення визначає строк здійснення дисциплінарного провадження, який не може перевищувати 15 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений до одного місяця.

За результатами дисциплінарного провадження на держслужбовця з дотриманням відповідних строків накладається один із видів дисциплінарних стягнень, визначених у статті 66 Закону № 889.

Довідково. Частиною першою статті 66 Закону № 889 встановлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У Роз’ясненнях звертається увага на те, що у день підписання розпорядчого документа про накладання на особу або зняття з неї дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення паперова копія відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа надсилається до НАЗК.

Довідково. Абзацом четвертим частини першої статті 59 Закону № 1700 встановлено, що відомості про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження до НАЗК від кадрової служби державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації завіреної в установленому порядку паперової копії наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно із пунктом 4 розділу ІІ Положення про до Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням НАЗК від 09.02.2018 р. № 166, кадрові служби, зокрема, органів державної влади, посадові особи яких є суб’єктами відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, в день підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення зобов’язані надати Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень (додаток 1).

ЩОДО НАСЛІДКІВ НЕПРИТЯГНЕННЯ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Як зазначається у Роз’ясненнях, у разі якщо державний орган не застосував вимоги щодо дисциплінарної відповідальності на підставі частини другої статті 65 Закону № 1700, НАЗК ініціює питання про виконання цієї норми та відповідальність особи, яка була зобов’язана розпочати дисциплінарне провадження.

Так, НАЗК вносить припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Довідково. Згідно із частиною другою статті 12 Закону № 1700 у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону НАЗК вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис НАЗК є обов’язковим для виконання. Про результати виконання припису НАЗК посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство протягом десяти робочих днів з дня одержання припису.

За приписом НАЗК з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, державний орган на виконання частини третьої статті 65 Закону № 1700 проводить службове розслідування. Відповідна процедура регламентована Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 р. № 950.

Невиконання уповноваженою посадовою особою законних вимог (приписів) НАЗК щодо усунення порушень антикорупційного законодавства, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі тягнуть за собою адміністративну відповідальність згідно зі статтею 188⁴⁶ КУпАП.

Довідково. У відповідності до частини третьої статті 65 Закону № 1700 з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, службове розслідування може проводитися не лише за приписом НАЗК, а й за поданням спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції, до яких, окрім НАЗК, згідно із статтею 1 Закону № 1700 належать органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України.

Автори статті сподіваються на те, що наведена вище інформація буде корисною для посадовців при вирішенні питань, пов’язаних з діями державного органу у разі визнання його працівників винними у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов’язаного з корупцією.