Теми
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Онлайнове підвищення кваліфікації публічних службовців: сьогодення і перспектива

Зелінський Сергій, доктор наук з державного управління, доцент
Держслужбовець Липень, 2020/№ 7
Друк
Карантин, обумовлений COVID-19, виявився певним викликом й іспитом для системи освіті в усьому світі. Перед сучасною системою освіти постало питання щодо трансформації форм і методів навчання, зокрема стрімкого і масового переходу на дистанційне навчання. Безумовно, і перед системою підвищення кваліфікації публічних службовців з’явився аналогічний виклик, до якого вона намагається адаптуватися три останні місяці. Тому є цікавим в умовах карантинного сьогодення розуміти сприйняття різних аспектів онлайнового підвищення кваліфікації публічними службовцями.

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

Ринку вітчизняного дистанційного навчання менше 10 років, тому зрозуміло, що він тільки формується і не має масового охоплення навчальних закладів: шкіл, закладів професійної і вищої освіти, післядипломного навчання. Дистанційне навчання — це форма отримання освіти, коли викладач (вчитель) і студент (слухач, учень) взаємодіють на відстані за допомогою інформаційних технологій. Це будь-яка форма навчання, що не передбачає традиційної організації освітнього процесу в аудиторіях, де студенти (учні, слухачі) й викладач повинні знаходитися в одному місці в один час (це ще називається навчанням «face-to-face»).

Однією з форм дистанційного навчання є онлайнове навчання — отримання знань і навичок за допомогою комп’ютера або іншого пристрою, підключеного до Інтернету. Цей формат навчання ще називають e-learning, або «електронне навчання», і воно вважається логічним продовженням дистанційного навчання.

Використовуючи Інтернет, студенти (слухачі) можуть шукати курси, програми, викладачів, що відповідають їх потребам. Знайшовши відповідний курс, вони можуть записатися на нього і зареєструватися, придбати підручники, читати статті, слухати лекції, виконувати домашні завдання, консультуватися з викладачами, отримувати підсумкові оцінки — і все це в онлайн-режимі. Вони можуть збиратися у віртуальних аудиторіях — будь-якому онлайновому середовищі, в якому «зустрічаються» викладачі та студенти (слухачі) для прослуховування курсу або окремих занять. При цьому комунікація може бути або асинхронною (коли викладачу і слухачам не потрібно одночасно бути в онлайновому режимі для комунікації) або синхронною (комунікація і взаємодія в режимі реального часу).

Серед переваг дистанційного навчання необхідно виділити: зниження витрат на навчання, скорочення часу навчання, можливість працювати з будь-якою кількістю людей, навчання в максимально комфортному темпі, різноманіття засобів зв’язку з викладачами, доступ до навчальних матеріалів, спокійна обстановка, індивідуальний підхід. Хоча є і певні недоліки цієї форми навчання: наявність сильної мотивації у слухачів та проблема їх ідентифікації, брак практичних знань та обмеження розвитку комунікабельності слухачів.

НЕПРИЙНЯТТЯ ДЛЯ ШКОЛИ

За словами гендиректора ЮНЕСКО Одрі Азулая, масштаби нинішніх обмежень у галузі освіти у всьому світі є безпрецедентними, і їхнє збереження загрожуватиме забезпеченню права на освіту. Так, у світі більш 1,5 млрд дітей були переведені на дистанційне навчання, але половина з них не мають вдома комп’ютера або Інтернету.

В цей час в Україні, як і в багатьох країнах, активно запрацювали онлайн-школи, наприклад, «Альтернатива» (online-shkola.com.ua), Центр освіти «Оптіма» (optima.school), Дистанційний ліцей «Теорема» (teorema.com.ua), childcourse.com.ua тощо. Серед них є багато платних курсів зі шкільних предметів.

За результатами дослідження Центру прав людини ZMINA1, в Україні 40 % жінок, які мають дітей шкільного віку, не задоволені ефективністю дистанційної шкільної освіти. З них 24 % назвали таку освіту радше неефективною, а 16 % — украй неефективною.

1 П’єцух М. Право на освіту: що пішло не так з дистанційним навчанням і як діяти далі. URL : zmina.info/articles/pravo-dytyny-na-osvitu-pidsumky-navchalnogo-roku-z-karantynnymy-osoblyvostyamy/ (дата звернення: 26.06.2020).

Аналогічні результати отримано і в РФ, де проведене дослідження2 показало, що дві третини російських шкільних вчителів (68 %) вважають, що система шкільної освіти не готова до переходу на дистанційне навчання, а 24 % вважають, що школи до переходу готові. Серед викладачів російських закладів вищої освіти вище частка більш оптимістичних оцінок: третина (35 %) вважають, що система вищої освіти готова до переносу занять в дистанційний формат, хоча 53 % дотримуються протилежної думки.

2 Система образования оказалась не готова к переходу на дистанционное обучение в условиях пандемии. URL : nafi.ru/analytics/sistema-obrazovaniya-okazalas-ne-gotova-k-perekhodu-na-distantsionnoe-obuchenie-v-usloviyakh-pandemi/ (дата звернення: 26.06.2020).

З 25 травня 2020 року на сайті Президента України оприлюднена електронна петиція № 22/097016-еп «Заборонити дистанційну освіту у всіх навчальних закладах» (petition.president.gov.ua/petition/97016) — «Діти повинні ходити до школи, навчатися, спілкуватися зі своїми однолітками. Батькам, дітям та вчителям дуже важко перебувати на дистанційній освіті. Діти не зможуть здобути повноцінні знання, знаходячись вдома. Тому народ хоче, щоб влада не прийняла закон про дистанційну освіту». Всього за місяць ця електронна петиція була підтримана більше ніж 28900 підписами, що вже достатньо для прийняття відповідного рішення (збір підписів завершено достроково).

ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ДОРОСЛИХ

З метою уявлення про ефективність онлайн-навчання дорослих (студентів і слухачів) можна звернутися до результатів деяких досліджень. Наприклад, було проведено анкетне опитування3 щодо сприйняття дорослими дистанційного навчання. Відповіді респондентів, які мають такий досвід, на питання про мету навчання в дистанційному форматі розподілилися таким чином: саморозвиток (51,8 %), розширення професійних компетенцій (24,7 %), отримання документа про підвищення кваліфікації (8,64 %), навчальний план (6,2 %), наявність вільного часу (1,2 %).

3 Клименских М. В., Виндекер О. С., Шека А. С., Корепина Н. А., Голендухина Е. А. К вопросу об эффективности дистанционного обучения: исследование представлений. Педагогическое образование в России. № 10. 2017. С. 41 — 47.

На питання про причини залученості в дистанційний курс було надано наступні відповіді: значимість індивідуального темпу навчань (38,8 %), цікава форма подачі матеріалу (30,9 %), особиста залученість (25,9 %), можливість повторити матеріал (18,5 %).

Ще на одне запитання: «Як ви ставитеся до поширення дистанційних форм навчання в системі вищої освіти?» респонденти з досвідом дистанційної навчання надали такі відповіді: підтримую (51,8 %), ставлюся нейтрально (42 %), вважаю марним (3,7 %) і вважаю шкідливим (2,5 %). Хоча респонденти без досвіду дистанційного навчання дали дещо інші відповіді: підтримую (29,2 %), ставлюся нейтрально (50 %), вважаю марним (4,3 %) і вважаю шкідливим (12,5 %).

Дослідники з НДУ Вищої школи економіки (ВШЕ) спільно з колегами із США проаналізували ефективність дистанційного навчання в порівнянні з традиційними очними заняттями і дійшли висновку, що такий метод викладання не поступається за якістю традиційного навчання, але при цьому дозволяє навчити на 1518 % більше студентів4. Також з’ясовано, що при майже рівних освітніх результатах витрати на навчання одного студента в змішаному форматі виявилися меншими на 1519 %, а в дистанційній формі — на 7981 % в залежності від курсу.

4 I. Chirikov, T. Semenova, N. Maloshonok, E. Bettinger, R. F. Kizilcec. Online education platforms scale college STEM instruction with equivalent learning outcomes at lower cost. Sci. Adv. 6, eaay5324 (2020). URL: advances.sciencemag.org/content/6/15/eaay5324 (дата звернення: 26.06.2020).

У сфері оцінювання існують різні думки щодо до вимірювання ефективності онлайнових курсів, але найбільш поширеним є підрахунок кількості слухачів, які закінчили курс і отримали сертифікат5. За статистикою, в середньому тільки 510 % слухачів масових онлайн-курсів переглядають відеоматеріали, слухають онлайн-лекції, виконують всі завдання курсу і отримують сертифікат про закінчення.

5 Clark D. MOOCs: Course Completion is the wrong Measure of Course Success. 2016, February 27. URL: www.class-central.com/report/moocs-course-completion-wrong-measure (дата звернення: 26.06.2020).

Останні дослідження свідчать про те, що дистанційне навчання менш ефективне в порівнянні з традиційними «face-to-face» методами викладання. Зокрема, про це йдеться в останньому звіті5 співробітників Центру освітньої політики в Коледжі освіти і розвитку людини Університету Дж. Мейсона (США). Велика частина слухачів онлайнових курсів кидають навчання, не завершивши розпочаті курси, причому з роками цей показник тільки падає. Якщо в 20142015 роках майже серед усіх слухачів курсів навчальні курси до кінця пройшли всього 6 %, то в 20162017 роках цей показник був 4 %, а в 20172018 роках — лише 3,13 %6. При цьому велика частина тих, хто оплатив онлайн-курси, навіть не відкриває їх. Автори дослідження склали рекомендації Міністерству освіти США про те, що скорочення частки оффлайн-освіти на користь онлайнової форми буде порушенням інтересів споживачів і погіршить якість освіти в країні.

6 Protopsaltis S., Baum S. Does online education live up to its promise? A look at the evidence and implications for federal policy. January 2019. mason.gmu.edu/~sprotops/OnlineEd.pdf (дата звернення: 26.06.2020).

Хоча, за даними дослідження Fornune, яке було проведено 10 років тому, зазначалось, що у найближчі роки роль e-learning зросте до 60 % від усього обсягу корпоративного навчання в світі.

Досить цікавими є дані дослідження7, яке було засноване на онлайн-опитуванні студентів, які зареєструвалися на онлайн-курси Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова на платформі «Відкрита освіта» (online.edu.ru). Всього було опитано 2665 студентів 17 онлайн-курсів. Зазначене дослідження показало, що причини відсіву слухачів залежать від їх початкових намірів, а первинний інтерес не збігається з очікуваним рівнем запропонованих знань.

7 Пеккер П. Л. Причины отсева слушателей при онлайн-обучении. Ценности и смыслы. 2019. №1 (59). С. 139–151.

Необхідно зазначити, що на порталі «Сучасне цифрове освітнє середовище в РФ» працює автоматизований сервіс психометричної аналітики, який по «цифровому сліду» слухачів онлайн-курсів допомагає підвищити якість освітнього контенту і ефективність навчання. Цей сервіс інтегровано як підсистему порталу online.edu.ru, що робить його функціонал доступним для всіх розробників онлайн-курсів, зареєстрованих на даному ресурсі. До речі, зараз на порталі online.edu.ru міститься 22 платформи і 1077 курсів.

В Україні теж достатньо широко використовуються декілька популярних платформ дистанційних курсів, які можуть бути корисними для самоосвіти публічних службовців, а також залучення до навчальних програм підвищення кваліфікації.

Серед них: Prometheus (prometheus.org.ua), EdEra (www.ed-era.com), Eduget (www.eduget.com), ВУМ (vumonline.ua), СуХаРи (sukhari.com.ua), Wisecow (wisecow.com.ua), Освітній хаб (eduhub.in.ua), Ukrainian English Language Teacher Learning Platform (nus-english.com.ua). На цих платформах налічується від 40 до 200 різних масових онлайнових курсів, але варто б мати і результати дослідження їх використання.

СТАВЛЕННЯ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Три місяці карантину змінили і парадигму системи підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні. Абсолютну більшість навчальних програми заклади післядипломної освіти вимушені були перевести в онлайновий формат. Це був певний одночасний масовий досвід і різкий відхід від сталих традицій в цій сфері діяльності, що, наприклад, було досліджено CIPE8 через опитування провайдерів освітніх послуг для публічних службовців. Це дослідження засвідчило, що система підвищення кваліфікації і провайдери освітніх послуг виявилися готовими до онлайнового формату занять і навчань.

8 Підвищення кваліфікації державних службовців під час карантину. Аналітичний звіт. URL: bit.ly/CIPE_report (дата звернення: 26.06.2020).

Щоб зрозуміти відчуття і сприйняття слухачами зміни парадигми підвищення кваліфікації публічних службовців, у червні 2020 року автором було організовано і проведено анонімне онлайнове опитування, в якому взяли участь 520 респондентів (86 % — державні службовці, 13 % — посадові особи місцевого самоврядування, 1 % — інші).

Абсолютна більшість респондентів (91 %) вважає, що на час карантину підвищення кваліфікації взагалі не має припинятися, при цьому 20 % опитаних сприймає онлайнове навчання як «формалізм». Крім того, майже 75 % респондентів готові підвищувати кваліфікацію в онлайновому режимі завжди, 12 % — 12 місяці, 4 % — 34 місяці, 4 % — 6 місяців. За те, щоб припинити онлайновий режим підвищення кваліфікації негайно, висловилось тільки 5 % опитаних.

На рис. 1 показано розподіл курсів (програм, сесій) онлайнового навчання в системі підвищення кваліфікації, який пройшли респонденти за час карантину (останні 3 місяці). Тільки 12 % респондентів не пройшли жодного курсу (навчання). Більше третини респондентів пройшли один онлайновий навчальний курс (програму), а 13 % — 4 і більше.

Майже 62 % респондентів зазначили, що їм було просто переорієнтуватися на онлайновий режим навчання. У кожного четвертого (27 %) вже був досвід онлайнового навчання і тільки 11 % було складно переорієнтуватися на онлайнове навчання. Це свідчить про готовність публічних службовців до переходу в онлайнове підвищення кваліфікації.

img 1

Рис. 1. Кількість онлайнових навчань в системі підвищення кваліфікації за час карантину

На рис. 2 представлено найбільш прийнятні для публічних службовців типи онлайнового навчання. Перевага надається асинхронному типу (40,7 %), коли можна використовувати записані курси в будь-який час, хоча 42,3 % сприймає обидва типи (і синхронний, і асинхронний). На рис. 3 представлена думка респондентів щодо місця знаходження слухача під час онлайнового навчання: найбільша кількість вважає, що це має бути робоче місце.

img 2

Рис. 2. Прийнятність типу онлайнового навчання

img 3

Рис. 3. Місце проходження онлайнового навчання

На рис. 4 представлені визначені респондентами переваги онлайнового навчання. На рис. 5 відображені фактори, які не влаштовують публічних службовців: найбільше не влаштовує відволікання на виконання поточної роботи і якість каналів Інтернету.

img 4

Рис. 4. Визначені переваги онлайнового навчання

img 5

Рис. 5. Що не влаштовує в онлайновому навчанні

Майже 61 % респондентів оцінює рівень знань, отриманих під час онлайнового підвищення кваліфікації, у порівнянні з традиційними заняттями, як такий самий, 26,5 % — як вищий, а 13 % — як нижчий.

На запитання «Що необхідно здійснювати для підвищення ефективності онлайнових занять?» отримано такі відповіді: контроль присутності слухачів (відеоконтроль) (12 %), завдання (заповнення форм, надання відповідей на контрольні питання) (36,1 %), періодичні дискусії (38,3 %), обов’язкове комп’ютерне тестування (38,8 %). Сума відсотків перевищує 100 %, тому що можна було надавати декілька відповідей.

Серед вебплатформ, на яких найчастіше онлайново підвищують кваліфікацію публічні службовці, визначено: ZOOM (61,4 %), Google Hangouts (8 %), Skype (12,3 %), WebEx (4,9 %), інша (29,9 %). Досить велика відносна кількість тих, хто не користується ними взагалі (17,6 %). Сума відсотків перевищує 100 %, тому що можна було надавати декілька відповідей.

Вебплатформи дистанційних курсів, які використовуються найчастіше, це: Prometheus (54,6 %), Coursera (4 %), EdEra (14,2 %), ВУМ (10,8 %). Не користуються такими платформами 35,5 %. Сума відсотків перевищує 100 %, тому що можна було надавати декілька відповідей.

Відповіді на запитання «Яке навчання є більш ефективним і корисним для Вас?» продемонстровані на рис. 6. Тільки 13 % опитаних вважають корисними традиційне («face-to-face») навчання, а ще майже 45 % — онлайнове навчання (синхронне і асинхронне) і 42 % — змішане навчання (онлайнове і оффлайнове).

img 6

Рис. 6. Думка респондентів щодо типів навчань під час підвищення кваліфікації

Отримані результати опитування публічних службовців щодо онлайнового підвищення кваліфікації дозволяють зробити декілька висновків. По-перше, абсолютна більшість публічних службовців швидко адаптувалася до нової форми навчання й активно використовує вітчизняні вебплатформи дистанційних курсів. По-друге, незначна частка публічних службовців вважає, що рівень знань, які вони отримують при онлайнових навчаннях, нижче, ніж у форматі «face-to-face». По-третє, значна частина опитаних готова завжди підвищувати кваліфікацію в онлайновому режимі. По-четверте, більшість респондентів вважає ефективними і корисними для себе онлайнову і змішану форму навчання, що, безумовно, має бути враховано у майбутньому провайдерами освітніх послуг під час підготовки навчальних програм.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал
stop

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Увійдіть, щоб читати більше! Авторизовані користувачі одержують безкоштовно 5 статей на місяць