Сумісництво на державній службі

РОБОТА ЗА СУМІСНИЦТВОМ

Виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом є сумісництвом (п. 1 Положення № 43).

Отже, якщо особа, яка претендує на вакантну посаду провідного спеціаліста, вже працює в державному органі (з яким укладено трудовий договір раніше), то робота на посаді державного службовця в РДА буде вважатись сумісництвом.

За загальним правилом робота за сумісництвом дозволена трудовим законодавством.

Так, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП).

Робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час (постанова № 245).

СУМІСНИЦТВО ТА ОБМЕЖЕННЯ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

Для того щоб відповісти на запитання стосовно можливості прийняття на роботу на посаду державного службовця особу, яка вже працює, маємо з’ясувати, чи дозволено здійснення сумісництва державним службовцям?

Для цього звернемось до норм чинного законодавства про державну службу та законодавства у сфері запобігання корупції.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону № 889 на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом № 1700.

Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1700 дія цього Закону поширюється на державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 25 Закону № 1700 особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється:

Обмеження, передбачені ч. 1 цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

Тож, як бачимо, особам, уповноваженим на виконання функцій держави, дозволено суміщати свою діяльність лише із викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою зі спорту.

Зверніть увагу! Обмеження на роботу за сумісництвом стосуються як працівників, для яких державний орган є основним місцем служби, а працювати за сумісництвом вони виявили бажання на іншому підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, так і тих працівників, які бажають здійснювати роботу за сумісництвом у державному органі, при цьому основну роботу вже виконують на іншому (державному/недержавному) підприємстві, в установі, організації.

У нашому випадку працівника можливо прийняти на вакантну посаду державної служби тільки у разі попереднього звільнення з роботи в іншому державному органі. Виконувати роботу одночасно і в державному органі, і на посаді державного службовця в РДА такому працівнику законом заборонено.

Пам’ятайте! Частиною 1 ст. 172⁴ КУпАП передбачено відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

Суб’єктом вказаного правопорушення є особи, зазначені у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700.

Об’єктом правопорушення є суспільні відносини, пов’язані із забороною отримання особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, інших доходів, не пов’язаних зі здійсненням їх владних повноважень.

Предметом цього правопорушення буде дохід від забороненої діяльності (загальна сума доходу від усіх видів забороненої діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній морській економічній зоні, так і за їх межами) чи винагорода від роботи за сумісництвом (будь-яка одноразова, періодична або щомісячна матеріальна (грошова чи натуральна) виплата).

Об’єктивна сторона цього правопорушення полягатиме в активних протиправних діях, а саме: зайнятті іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (ч. 1 ст. 172⁴ КУпАП). Зайняття іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю — виконання посадовою особою, крім основної, ще й іншої оплачуваної роботи, незалежно від укладення трудового договору, за виключенням здійснення викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту.

Суб’єктами правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

Суб’єктивна сторона правопорушення — прагнення отримати прибуток або винагороду за здійснення заборонених законом для суб’єктів владних повноважень видів діяльності.