Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р. № 93-IV (далі — Закон № 93), депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.
Якщо депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі, то він не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до вимог ст. 118 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Статтею 7 КЗпП України встановлено: особливості регулювання праці деяких категорій працівників та додаткові підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов встановлюються законодавством.
Особливість гарантії працевлаштування саме посадових осіб, що працювали в радах на зазначених посадах, врегульована Законом № 93.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 93, депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або за згодою депутата на іншому підприємстві, в установі, організації.
У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені Законом № 93.
Згідно з нормами Закону № 93:
— з працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір;
— цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
З урахуванням цих норм після припинення повноважень особа буде мати гарантоване право на повернення до попереднього місця роботи, за умови правильного оформлення її звільнення, а саме відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку із переходом на виборну посаду.
ВАЖЛИВО!!!
Звільнення особи з попереднього місця роботи за власним бажанням чи за угодою сторін на підставі ст. 38 КЗпП не означає, що на час обрання на її посаду візьмуть працівника за строковим трудовим договором, що буде гарантувати надання тієї ж посади або рівнозначної, та не гарантує виплат, передбачених статтею 33 Закону № 93.
Така позиція, зокрема, викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 219/2204/2016-ц.
Тож виплата середнього заробітку має призначатися на підставі заяви особи та документів, які підтверджують факт неможливості надання відповідної роботи (посади) або іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому підприємстві, установі де до обрання працювала особа.
З урахуванням вищезазначених норм виплата не може бути здійснена особам, які до обрання на посаду не працювали за трудовим договором (навчалися, отримували пенсію, мали статус безробітньої та отримували виплати від служби зайнятості тощо). Така особа має шукати роботу самостійно або звернутись за сприянням у працевлаштуванні до служби зайнятості.
Винятки можуть скласти тільки вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одинокі матері за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда (ч. 3 ст. 184 КЗпП), звільнення яких допускається з обов’язковим працевлаштуванням.
На період працевлаштування за такими жінками зберігається середня заробітна плата, але не більш ніж три місяці з дня закінчення строкового трудового договору.
Протягом терміну здійснення виплат на підставі ст. 33 Закону № 93 особа, яка їх отримує, має інформувати відповідну раду про обставини працевлаштування, яке вплине на здійснення її виплат, та підтверджувати факт відсутності працевлаштування на роботу.
З урахуванням зазначеного можна зробити висновок, що працевлаштування особи, яка працювала на виборній посаді, є обов’язком установи, з якої особа звільнилася на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП. Відмова у працевлаштуванні на підставі відсутності посади, ліквідації установи, неможливості здійснення функцій внаслідок неналежної кваліфікації тощо є підставою звернутися за виплатами. Здійснення виплат у разі неможливості відповідного працевлаштування є обов’язком ради, в якій припинила свої повноваження така особа.
Наприкінці хочу звернути увагу на позицію служби зайнятості!
У своєму листі від 03.10.2014 р. № ДЦ-04-6709/0/6-14 Державний центр зайнятості зазначив, що виплата допомоги по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладаються на строк, який дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ і організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку (ч. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III).
А особам, яким вихідну допомогу або інші компенсаційні виплати було виплачено одноразово, виплата допомоги по безробіттю відкладається не більше ніж на місяць, а у разі здійснення таких виплат щомісячно — до закінчення періоду їх виплати.
Зазначені вище норми не визначають, що надання статусу безробітного може бути підставою для припинення виплати вихідної допомоги особам після закінчення строку повноважень за виборною посадою, при цьому вони чітко визначають, що виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, який дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надається вихідна допомога.
