Гендерна рівність: нововведення в роботі держорганів

ПРО ГЕНДЕРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

Урядом відповідно до постанови № 930 доручено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській, районним, районним у м. Києві державним адміністраціям у межах граничної чисельності працівників розглянути можливість утворення відповідальних підрозділів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; призначення радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Також рекомендовано органам місцевого самоврядування зробити 2 речі:

1) вжити заходів для організації функціонування відповідального підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; вжити заходів для призначення радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі;

2) під час організації функціонування відповідних підрозділів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та організації діяльності радників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі керуватися типовими положеннями, затвердженими цією постановою.

Принциповим нововведенням є те, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні та Київська міська держадміністрації (далі — орган влади) для виконання в межах компетенції завдань, пов’язаних із забезпеченням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, створюють у своєму складі або у складі самостійного структурного підрозділу органу влади відповідальні підрозділи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (далі — відповідальний підрозділ). А в районних, районних у м. Києві держадміністраціях відповідальний підрозділ утворюється у складі самостійного структурного підрозділу, до повноважень якого належить проведення заходів з питань сім’ї, запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Відповідно до п. 2 зазначеного Положення діяльність відповідального підрозділу органу влади координується заступником його керівника, на якого покладено обов’язки уповноваженої особи (координатора) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

У п. 5 Положення про підрозділ передбачено, що відповідальний підрозділ згідно з визначеними для нього завданнями виконує 10 груп різних функцій:

1) аналізує стан забезпечення органом влади рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у відповідній сфері (на відповідній території), у тому числі шляхом підготовки статистично-аналітичних матеріалів, які дають змогу визначити відмінності у становищі різних груп жінок і чоловіків, а також наявні проблеми та потреби («гендерні портрети»); організовує проведення оцінювання дотримання органом влади принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у своїй діяльності (гендерні аудити);

2) організовує виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, Пекінської платформи дій, Цілей сталого розвитку ООН, резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека» та пов’язаних із нею резолюцій Ради Безпеки ООН, інших міжнародно-правових документів у сфері забезпечення гендерної рівності, Стратегії гендерної рівності Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ (відповідно до компетенції органу влади);

3) бере участь у розробленні проєктів нормативно-правових актів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

4) надає іншим структурним підрозділам органу влади необхідну методично-консультативну допомогу щодо врахування гендерного підходу під час розроблення нормативно-правових актів, застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі, позитивних дій з подолання асиметрії, дисбалансу у відповідній сфері (на відповідній території) та їх припинення з урахуванням результатів гендерного аналізу;

5) бере участь у виконанні загальнодержавних і регіональних програм з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

6) вносить пропозиції іншим структурним підрозділам органу влади з питань удосконалення статистичної та адміністративної звітності для поліпшення збору даних із розподілом за ознакою статі та іншими необхідними ознаками;

7) вносить пропозиції, у тому числі за результатами гендерних аудитів, щодо включення положень, спрямованих на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, до колективних договорів, угод відповідно до статті 18 Закону № 2866 (тут йдеться про врегулювання питань і норм гендерної рівності на рівні колективних договорів в установах, організаціях, державних органах, тобто на рівні кожного роботодавця);

8) організовує для працівників органу влади навчальні заходи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (тут відповідальний підрозділ має виконувати інформаційно-просвітницьку роботу для всього держоргану);

9) готує інформацію та подає пропозиції до підрозділів комунікації та взаємодії з громадськістю щодо висвітлення питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на офіційному вебсайті органу влади та у засобах масової інформації;

10) бере участь в організації та проведенні моніторингу виконання законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» у частині протидії дискримінації за ознакою статі або за кількома ознаками, однією з яких є стать (відповідно до компетенції органу влади).

Відповідальний підрозділ під час виконання визначених для нього завдань взаємодіє в установленому порядку та в межах компетенції з іншими структурними підрозділами органу влади, із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (це Мінсоцполітики), іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, які працюють у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, науковими установами, організаціями профспілок та роботодавців, міжнародними організаціями, громадськими об’єднаннями.

Суттєвий аспект стосується інформаційних повноважень у взаємодії з держорганами та іншими суб’єктами приватної сфери. Відповідальний підрозділ має право безоплатно отримувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадових осіб, а також від громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання визначених для нього завдань.

РАДНИК: НОВІ ФУНКЦІЇ В ГЕНДЕРНІЙ СФЕРІ

Наступним принциповим нововведенням є запровадження посади радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі в органах влади.

Фахівці на посади радників призначаються в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, обласних, Київській міській, районних, районних у м. Києві держадміністраціях (далі — орган влади) відповідно до законодавства. Радник взаємодіє із заступником керівника органу влади, на якого покладено обов’язки уповноваженої особи (координатора) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі (далі — уповноважена особа (координатор)), співпрацює з відповідальним підрозділом з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та структурним підрозділом, до повноважень якого належить проведення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі.

Відповідно до п. 4 Положення про радника основними завданнями радника є детальне вивчення діючих норм міжнародного права у цій сфері. Йдеться про консультування і внесення керівнику органу влади та уповноваженій особі (координатору) пропозицій щодо реалізації державної політики з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (відповідно до компетенції органу влади), протидії насильству та дискримінації за ознакою статі, у тому числі стосовно виконання міжнародних зобов’язань України відповідно до Конвенції ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї, Пекінської декларації та Платформи дій, прийнятих на четвертій Всесвітній конференції зі становища жінок 15 вересня 1995 р., резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки, мир, безпека» та пов’язаних із нею резолюцій Ради Безпеки ООН, Стратегії гендерної рівності Ради Європи, інших документів з питань гендерної рівності, прийнятих на рівні ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС, НАТО.

Відповідно до визначених для нього завдань здійснює такі повноваження, які умовно можемо поділити на 4 групи:

1) моніторинг виконання законів та міжнародних зобов’язань України, внесення керівнику органу влади/ уповноваженій особі (координатору) відповідних пропозицій за результатами моніторингу;

2) проведення аналізу стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у відповідній сфері (на відповідній території);

3) консультування;

4) внесення суб’єкту владних повноважень відповідних пропозицій за результатами моніторингу. Тепер про це докладніше.

По-перше, радник бере участь у проведенні моніторингу з такої проблематики: виконання законів України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» у частині протидії дискримінації за ознакою статі або за кількома ознаками, однією з яких є стать; дотримання міжнародних зобов’язань України у сфері забезпечення гендерної рівності, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; врахування принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час розроблення нормативно-правових актів. За результатами моніторингу радник вносить керівнику органу влади / уповноваженій особі (координатору) пропозиції щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

По-друге, радник бере участь у проведенні аналізу стану забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у відповідній сфері (на відповідній території); у проведенні гендерних аудитів, розробленні заходів, планів за результатами їх проведення, подає пропозиції щодо включення положень, спрямованих на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, до колективних договорів, угод відповідно до статті 18 Закону № 2866. Окремою підгрупою повноважень радника є: підготовка тематичних та аналітичних доповідей, доповідних записок, рекомендацій з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі, зокрема, з виконання міжнародних документів; проведення для працівників органу навчальних заходів (семінарів, тренінгів тощо) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі; інформаційно-пропагандистська діяльність щодо ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі та організація заходів, спрямованих на формування гендерної культури, запобігання та протидію насильству за ознакою статі. Також радник бере участь у роботі утворених в органі влади консультативно-дорадчих органів, міжвідомчих робочих груп з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Третьою групою серед повноважень радника визначено консультування стосовно таких питань: врахування принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час розроблення нормативно-правових актів, у тому числі стратегій розвитку, державних/регіональних програм і планів, з урахуванням результатів гендерного аналізу, визначення індикаторів для їх оцінювання (відповідно до компетенції органу влади); застосування позитивних дій з подолання гендерної асиметрії та дисбалансу, що складаються на відповідній території чи в галузі, та їх припинення; шляхів запобігання та протидії дискримінації та насильству за ознакою статі; дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у публікаціях, які розміщуються на офіційному вебсайті органу влади.

І останньою групою серед повноважень радника є такі: вносить пропозиції щодо удосконалення статистичної та адміністративної звітності з урахуванням гендерної складової; здійснює видатки із застосуванням результатів гендерного аналізу та гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі.

Радник відповідно до визначених для нього завдань має право здійснювати такі дії, що поділено на 3 групи: 1) вносити керівникові органу влади пропозиції щодо подання до центральних, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, профспілок, їх організацій та об’єднань, роботодавців, їх організацій та об’єднань запитів щодо отримання документів, матеріалів та інформації з урахуванням обмежень, установлених законодавством; 2) вносити відповідальному підрозділу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків пропозиції щодо напрямів наукових досліджень з питань забезпечення гендерної рівності, протидії насильству за ознакою статі; 3) брати участь у заходах (у тому числі міжнародних) щодо обміну досвідом з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Радник зобов’язаний: підвищувати свій кваліфікаційний рівень шляхом самоосвіти, участі у спеціалізованих/тематичних тренінгах, семінарах, наукових конференціях, спільних засіданнях тематичних груп для радників (з питань подолання професійних труднощів, аналізу недоліків та удосконалення роботи тощо); подавати щороку до 10 лютого керівникові органу, уповноваженій особі (координатору) інформацію про результати своєї діяльності.

На підставі п. 8 Положення про радника радник для виконання визначених для нього завдань у межах компетенції органу влади взаємодіє із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (це Мінсоцполітики), іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, структурними підрозділами органу влади, центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, громадськими об’єднаннями, закладами освіти, науковими установами, організаціями профспілок та роботодавців.

На посаду радника може бути призначена особа, яка має вищу освіту (ступінь магістра), сертифікат про підвищення кваліфікації (зокрема, проходження тренінгів, семінарів тощо з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків), відповідні навички комунікації (знання мов країн Ради Європи є перевагою). Радник у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, обласних, Київській міській держадміністраціях повинен мати стаж роботи не менше ніж два роки у сфері забезпечення та захисту прав людини та/або гендерної рівності.

КОНЦЕПЦІЯ КОМУНІКАЦІЇ У СФЕРІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

Підписана ще в 2014 році Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, сьогодні зобов’язує до забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для жінок і чоловіків у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної та суспільної діяльності, а також у процесі прийняття рішень. Формування та покращення розуміння суспільством завдань державної політики у напрямі гендерної рівності сприяє досягненню Глобальних цілей сталого розвитку, проголошених ООН (резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 25.09.2015 р. № 70/1) і підтриманих Україною відповідно до Указу Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30.09.2019 р. № 722.

Інший важливий документ також розроблено на урядовому рівні. Йдеться про Концепцію комунікації у сфері гендерної рівності, затверджену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 р. № 634.

Концепція спрямована на створення майбутнього, у якому кожна жінка та чоловік, що проживають в Україні, користуються рівними правами та можливостями, які необхідні для повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя, без дискримінації, насильства та експлуатації.

Метою Концепції є покращення розуміння в суспільстві суті та завдань державної гендерної політики та сприйняття її як невід’ємної складової демократичної та правової держави.

Необхідною умовою реалізації Концепції є доступність загальної стратегічної мети кампаній для сприйняття всіма основними заінтересованими сторонами, які працюють над просуванням гендерної рівності та розширенням прав і можливостей жінок і чоловіків, в тому числі засобами масової інформації на національному, регіональному та місцевому рівні. Це сприятиме підвищенню рівня обізнаності та розуміння органами державної влади та громадськістю поняття гендерної рівності, основних напрямів державної політики, переваг для українського суспільства, а також їх першочергового значення для розвитку та миру в Україні. Реалізація Концепції розрахована на період до 2025 року.

Серед основних шляхів визначено інформування цільових аудиторій та широкого загалу про ключові концепції гендерної рівності та механізм захисту прав жінок, представлення міжнародного досвіду переваг для різних груп жінок і чоловіків, дівчат і хлопців від впровадження гендерної рівності; підвищення рівня розуміння українського та міжнародного законодавства, програм та політик, що сприяють гендерній рівності та передбачають навчання з огляду на національний механізм; проведення інформаційно-просвітницьких та навчальних заходів, розроблення роз’яснень та рекомендацій для посадових осіб, інших суб’єктів реалізації Концепції щодо здійснення комунікацій із засобами масової інформації з питань гендерної рівності; комунікаційної підтримки гендерного інтегрування в реформи. Окремо передбачено висвітлення питань гендерної рівності в Інтернеті, зокрема на офіційних вебсайтах органів державної влади.

Концепція враховує основні напрями діяльності органів державної влади із забезпечення гендерної рівності та спрямована на такі теми в межах щорічних планів реалізації на національному та регіональному рівні: жінки, мир, безпека; участь жінок у процесі прийняття рішень та політичній діяльності; усунення насильства за ознакою статі. Також йдеться про розширення економічних прав та можливостей жінок, усунення гендерного розриву в оплаті праці та дотриманні трудових прав; забезпечення рівного доступу жінок та чоловіків до правосуддя; поєднання професійного та сімейного життя, формування відповідального материнства та батьківства.

Для реалізації Концепції розробляється план заходів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Планом заходів передбачаються конкретні заходи, індикатори досягнення цілей та визначається перелік відповідальних органів виконавчої влади, а також джерела та обсяги фінансування заходів.

Яким чином мають формуватися складність та структура комунікаційної кампанії для висвітлення і популяризації гендерної тематики?

Залежно від суб’єкта спрямування складність та структура комунікаційної кампанії визначаються за трьома основними рівнями:

1) експертний рівень, до якого належать експерти з гендерних питань, державні посадові особи, відповідальні за розроблення політики та прийняття рішень з питань гендерної рівності, міжнародні організації гендерного спрямування, громадські об’єднання, що займаються проблемами гендерної рівності;

2) рівень державно-громадського партнерства, що включає в себе державних службовців, представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування, активістів;

3) базовий рівень, зорієнтований на широкий загал.

Таким чином, кожна з тематик відтворюватиметься на різних рівнях з урахуванням компетенції, потреб та очікувань цільової аудиторії. У межах кожної теми експертна аудиторія отримуватиме професійний рівень контенту. Наприклад, державні службовці, представники органів державної влади та активісти отримуватимуть прикладні комунікації середнього рівня складності, які впливатимуть на прийняття рішень та покращення розуміння проблем гендерної рівності, а широкий загал у різних можливих аспектах отримуватиме базову та узагальнену інформацію з кожної пріоритетної теми. Ієрархічний підхід до комунікаційних кампаній та ресурсів забезпечить досягнення запланованих та ефективних результатів.

Цільовими аудиторіями, які тією чи іншою кампанією охоплюються під час реалізації Концепції, є: чоловіки, хлопці, жінки, дівчата, молодь, підлітки, сільські та міські аудиторії, особи, відповідальні за ухвалення рішень, тобто політики та державні службовці на всіх рівнях.

Наступним соціально важливим документом у гендерній сфері є Державна Соціальна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, затверджена постановою КМУ від 11.04.2018 р. № 273.

Як завдяки Програмі має удосконалюватися механізм забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства? Як це стосується держслужбовців та системи державної служби взагалі?

Метою Програми є удосконалення механізму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства та впровадження європейських стандартів рівності.

Програма передбачає шляхи і способи розв’язання проблеми. По-перше, проблему недостатнього рівня впровадження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків передбачається розв’язати шляхом застосування комплексного підходу та здійснення заходів, спрямованих на виконання таких пріоритетів: удосконалення нормативно-правової бази, механізму проведення гендерно-правової експертизи та впровадження статистичних показників у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Йдеться про урахування гендерного компонента в програмах економічного та соціального розвитку з урахуванням актуальних потреб галузей і регіонів; про розширення переліку статистичних показників за ознакою статі з розбивкою за іншими основними ознаками (вік, місце проживання, інвалідність, соціально-економічний статус тощо). Також окремо передбачено підвищення професійного рівня державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а ще йдеться про зменшення гендерного дисбалансу у сфері державної служби та управління людськими ресурсами. Цією Програмою передбачається внесення до програм курсів підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; подолання гендерних стереотипів; збільшення частки жінок серед народних депутатів України, депутатів обласних та місцевих рад (міст обласного значення); зменшення розриву в оплаті праці. А ще йдеться про підвищення професійного рівня державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Заплановано такі заходи: проведення для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування навчань з питань рівності прав та можливостей жінок і чоловіків та застосування тимчасових спеціальних заходів; проведення семінарів, тренінгів, інформаційно-просвітницьких заходів з питань забезпечення гендерної рівності (виконавцями визначені: обласні, Київська міська держадміністрації, Мінсоцполітики, Мінмолодьспорт, МІП; органи місцевого самоврядування (за згодою).

І на завершення коротка офіційна інформація Мінсоцполітики. Подальше впровадження Закону № 2866 забезпечить просування гендерної рівності в українському суспільстві відповідно до Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року. Нині запроваджено 24-годинний онлайн-курс «Комплексний підхід вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні» з базових питань запобігання та протидії домашньому насильству, розроблений Мінсоцолітики в рамках співпраці з Представництвом UNFPA в Україні. Онлайн-курс містить навчальний модуль із загальних питань протидії та запобігання домашньому насильству, а також модулі щодо діяльності спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб. Цей курс доступний за посиланням: learn-gbv.mocotms.com та зорієнтований на широке коло фахівців, які розвивають систему запобігання та протидії домашньому насильству на регіональному та місцевому рівнях. З метою максимального охоплення навчальним курсом зацікавлених осіб (це стосується і держслужбовців місцевих державних адміністрацій та представників органів місцевого самоврядування) Мінсоцполітики розробило відповідний графік проведення навчань, згідно з яким у кожній області у визначений час проводитиметься інформаційно-навчальний місячник.