1 Далі за текстом — Закон № 3206.
Перевірка своєчасності подання декларацій
Цей вид перевірки особливих питань не викликає, оскільки вимоги досить детально прописані у ч. 1 ст. 12 Закону № 3206, за приписами якої суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік. У ч. 7 згаданої статті зазначено, що перевірка факту своєчасності подання декларації здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, у який така декларація була подана. У цьому році це — 22 квітня включно.
Слід звернути увагу, що законодавець передбачає наявність виключень із загальних правил щодо строку подання цих декларацій. Такі виключення стосуються певного кола осіб і наявності передбачених законом підстав, а саме: до 31 грудня за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік можуть подати суб’єкти декларування, які не змогли це зробити до 1 квітня з наступних підстав:
1 | перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною |
2 | тимчасова непрацездатність |
3 | перебування за межами України |
4 | перебування під вартою |
Також дещо інший порядок подання декларацій встановлено для окремих суб’єктів декларування:
1 | осіб, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Вони подають декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями |
2 | осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Вони зобов’язані протягом одного року подати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік |
Перевірка декларації на конфлікт інтересів
Вельми важливим і відповідальним кроком в роботі уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання, виявлення та протидії корупції в державних органах, органах влади, їх апаратах, органах місцевого самоврядування та юридичних особах публічного права є робота з перевірки декларацій на предмет наявності конфлікту інтересів.
Поняття конфлікту інтересів у правовому полі є відносно новим, а відтак правовий режим його застосування через призму декларування викликає чимало запитань. Необхідність чіткого праворозуміння та правозастосування даного термінологічного поняття зумовлена як строком, встановленим на законодавчому рівні для такої перевірки, — протягом тридцяти днів з дня подання декларації, так і сутністю самої перевірки — порівнянням службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами (ч. 8 ст. 12 Закону № 3206).
Визначення «конфлікту інтересів», наявність якого, як відомо, є поширеною передумовою вчинення корупційних правопорушень, законодавець привів у відповідність зі стандартами Ради Європи.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 3206 конфлікт інтересів — це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень2.
2 На думку автора, під час перевірки декларацій за 2014 рік щодо конфлікту інтересів ми маємо користуватися поняттями Закону № 3206, оскільки ми перевіряємо правовідносини, що виникли під час дії «старого» Закону.
З наведеного визначення вбачається, що особистий інтерес носить як майновий, так і немайновий характер. Крім того, конфлікт інтересів має місце й у тому разі, коли йдеться про суперечність особистого інтересу близької особи посадовця зі службовими повноваженнями самого посадовця.
Такий підхід узгоджується із правилами щодо конфлікту інтересів, передбаченими статтею 13 Модельного кодексу поведінки державних службовців, що є додатком до Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (2000) 10 (прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11 травня 2000 року).
Слід відмітити, що у цьому напрямку в Законі № 3206 удосконалено понятійний апарат, конкретизовано визначення окремих понять. Наприклад, більш чітко визначено коло «близьких осіб», до яких належать дві підгрупи осіб:
1 | чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням |
2 | особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у ч. 1 ст. 4 Закону № 3206, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі |
Однак, слід зазначити, що є певні неузгодженості у термінах, які застосовуються у Законі № 3206, і частина термінів не має чіткого визначення, та існує невизначеність щодо реалізації правових норм, де застосовуються дані терміни.
Так, наразі у законодавстві України не визначено таке правове термінологічне поняття як «службові повноваження», і у нормах, які дають на сьогодні, правове наповнення терміна відсутнє. Більш того, у контексті перевірки декларацій маємо констатувати, що у ч. 8 ст. 12 Закону № 3206 застосовується поняття «службові обов’язки» (термін не визначений вказаним Законом), а також відповідно до норм цієї статті уповноважені підрозділи зобов’язуються перевіряти наявність конфлікту інтересів суб’єктів декларування методом порівняння службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членами його сім’ї фінансовими інтересами. Водночас визначення поняття «конфлікт інтересів» зобов’язує нас перевіряти взаємозв’язки не між членами сім’ї, а між близькими особами, коло яких набагато ширше.
Чи можна самостійно розібратися із цими суперечностями? Чи є з правової точки зору поняття «службові повноваження» та «службові обов’язки» рівнозначними? Як нам видається — ні.
Єдиний нормативний акт, який дає визначення поняттю «службові обов’язки», — це Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Згідно зі ст. 1 цього Закону «службові обов’язки» — це зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі)». Виходячи із наведеного при перевірці декларацій на предмет наявності конфлікту інтересів уповноважені підрозділи (особи) стосовно службових обов’язків можуть діяти, беручи за основу трактування даного терміна у вищезазначеному законі (аналогія закону).
Такий підхід щодо правозастосування та виконання норм Закону, з урахуванням того, що це питання, пов’язане з поняттям «суб’єкти декларування», є правомірним. Але лише частково.
Визначені у Законі суб’єкти декларування — це певне коло фізичних осіб певного правового статусу. Якщо діяти відповідно до логіки закону та застосовувати принцип аналогії, коло суб’єктів декларування при перевірці у даному контексті окреслюється виключно суб’єктами декларування, які мають трудові відносини з відповідним підприємством або установою, в якій діють уповноважені підрозділи (особи) і куди вони згідно із законом подають декларацію.
Але як бути із суб’єктами декларування — депутатами, у яких немає трудових угод, посадових інструкцій тощо?
Отже, виходить, що ми не розуміємо, що з чим нам звіряти у деклараціях на предмет наявності конфлікту інтересів, тому що і поняття у нас різні, і не до усіх суб’єктів декларування вони підходять. Тому необхідно на законодавчому рівні визначитись з єдиним юридичним трактуванням поняття «службові повноваження» з метою однакового правосприйняття та правозастосування норм Закону № 3206 усіма уповноваженими підрозділами (особами).
Не менш актуальним на цей час є питання щодо можливості проведення уповноваженими підрозділами (особами) перевірки на наявність конфлікту інтересів за відсутності методики (тобто механізму) проведення цієї перевірки.
Законом № 3206 (ч. 4 ст. 14) встановлено, що методичне забезпечення діяльності уповноважених підрозділів з питань запобігання, виявлення та урегулювання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної служби. Однак, і методики немає, й приписи ст. 14 згаданого Закону з 26 квітня вже не діють.
Відсутність на сьогоднішній день методики (методичного забезпечення), перш за все щодо урегулювання конфлікту інтересів, в тому числі й при перевірці декларацій на наявність такого конфлікту (конфлікту інтересів), унеможливлює проведення зазначеної перевірки уповноваженими підрозділами. Більш того, даний факт є перепоною у позитивних досягненнях при боротьбі з проявами корупційних явищ.
Спроба уповноважених підрозділів (осіб) з питань запобігання, виявлення та протидії корупції самотужки вирішувати питання урегулювання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, в діяльності державних органів, органів влади, їх апаратах, органів місцевого самоврядування та юридичних осіб публічного права може призвести до порушення не тільки норм антикорупційного законодавства, але й до порушень норм Основного Закону держави — Конституції, за яким відповідно до ч. 2 ст. 19 «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
А тому, на думку автора, сьогодні уповноважені підрозділи (особи) не мають права на свій розгляд здійснювати таку перевірку, оскільки вони будуть перевищувати свої повноваження, що однозначно може привести до порушення прав осіб, інформація з декларацій яких буде перевірятися.
