1 Далі за текстом — постанова № 580.
Отже, термін «екстериторіальність» сягає своїм коріння у зовсім іншу галузь права — міжнародне. Так, екстериторіальність (лат. «ex» — з, поза + лат. «territorialis» — що відноситься до даної території) — статус фізичних або юридичних осіб, установ або об’єктів, вилучених з-під дії місцевого законодавства і які підпадають (частково або в повному обсязі) під дію законодавства держави, громадянство якої вони мають.
Екстериторіальність, ності, жін. У міжнародному праві — сукупність привілеїв, обумовлених договорами між країнами, що надаються главам іноземних держав, дипломатичним представникам, військовим частинам, кораблям і т. ін. У кількох великих містах були створені іноземні квартали.., які вилучалися з сфери дії китайських законів, тобто користувались режимом так званої екстериторіальності (Нова історія. Підручник для 9 кл., 1957, 103); В 24 з них [департаментів Франції] розташовані американські військові бази. Ці бази користуються правом екстериторіальності, тобто не підлягають французьким законам (Вечірній Київ, 20.III 1958, 3).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 465
І ще одне цікаве визначення «екстериторіальності» з теренів Інтернету наведемо для порівняння, але без перекладу:
Экстерриториальность (лат. «ex» — вне + «territorialis» — букв. «внеземельность») — статус физических или юридических лиц, учреждений либо объектов, изъятых из-под действия местного законодательства и подпадающих (частично или в полном объеме) под действие законодательства государства, национальность которого таковые имеют. В настоящее время институт Э; существует в виде дипломатических и консульских привилегий и иммунитетов, предоставляемых в соответствии с положениями Венской конвенции о дипломатических сношениях 1961 г., Венской конвенции о консульских сношениях 1963 г. и других многосторонних международных договоров. Э. пользуются также военные морские и воздушные суда в пределах иностранной территории, если они оказались там законным путем.
(ст. 32 Конвенции ООН по морскому праву 1982 г.)
Не вдаючись до критики некоректного, на мою думку, використання цього «оригінального» терміна в інших галузях законодавства України, слід відзначити, що вже є практика застосування цього принципу в законодавстві України та правозастосовній діяльності окремих органів виконавчої влади.
Використання терміна «екстериторіальність» навіть мало місце в податкових правовідносинах. Так, ще в Концепції забезпечення ефективної організації роботи з надання адміністративних послуг та сервісів центрами обслуговування платників, затвердженій наказом сумнозвісного Міністерства доходів і зборів України від 30.09.13 р. № 519, «екстериторіальність» визначається як свобода доступу клієнтів в отриманні інформації, сервісів і обслуговування незалежно від місця реєстрації та місцезнаходження. Саме такий підхід у використанні цього принципу у вітчизняному законодавстві має місце й сьогодні.
Наприклад, при реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» прийом документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації відбуваються за принципом екстериторіальності в межах України. Так, закріплений п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону принцип екстериторіальності означає, що проведення державної реєстрації або припинення юридичної особи, фізичної особи — підприємця, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу — підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом, здійснюється не лише державним реєстратором за місцезнаходженням / місцем проживання юридичної особи або фізичної особи — підприємця, а й будь-яким іншим державним реєстратором або нотаріусом у межах України. А до цього ще у 2015 році Міністерством юстиції України у деяких областях України були запроваджені пілотні проекти під назвою «Екстериторіальність», які полягали в поданні документів для проведення реєстраційних дій щодо юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців незалежно від місцезнаходження / місця проживання цих осіб.
Також ч. 5 ст. 3 Закону України від 01.07.04 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 26.11.15 р. № 834-VIII) фактично запроваджено принцип «екстериторіальності» і в цій сфері, хоча сам термін «екстериторіальність» й не вживається у тексті Закону.
Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
Впровадження ж окремих елементів наведеного вище принципу в земельних правовідносинах має місце під час користування відомостями Державного земельного кадастру. Так, відповідно до ст. 38 Закону України від 07.07.11 р. № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр»2 (без вживання самого поняття «екстериторіальність») витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
2 Далі за текстом — Закон № 3613.
І нарешті, відповідно до постанови № 580 Уряд України погодився з пропозиціями Міністерства аграрної політики та продовольства, Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру стосовно реалізації з 1 жовтня 2016 року у територіальних органах Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що забезпечують здійснення повноважень з погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Пунктом 3 цієї ж постанови Держгеокадастру доручено забезпечити:
| 1 | тестування та визначення експертів державної експертизи |
| 2 | запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки |
| 3 | надання адміністративної послуги з видачі висновку в рамках пілотного проекту через центри надання адміністративних послуг |
| 4 | створення можливості для перевірки розробником стану погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за допомогою офіційного веб-сайту Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та надано ряд доручень із забезпечення реалізації пілотного проекту |
Вказаною постановою також затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки3.
3 Далі за текстом — Тимчасовий порядок.
Отже, відповідно до Тимчасового порядку алгоритм дій розробника документації із землеустрою (адже саме він подає її на погодження до територіального органу Держгеокадастру відповідно до ст. 186 і 1861 Земельного кодексу України4 за місцем розташування земельної ділянки) має такий вигляд:
4 Далі за текстом — ЗК.
| № з/п | Найменування етапу | Строки | Примітка, коментар |
| 1 | Розробник подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді | 1 робочий день | |
| 2 | Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: | 1 робочий день | За місцем розташування земельної ділянки |
| 2.1 | приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов’язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа | ||
| 2.2 | перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді | Експерт територіального органу за місцем розташування земельної ділянки | |
| 2.3 | вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності) | Після перевірки електронного примірника документації експерт територіального органу архівує примірник такої документації | |
| 2.4 | видає (надсилає поштовим відправленням) розробнику копію опису, в якому зазначається інформація про наявність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді та проекту землеустрою в електронному вигляді із нанесеним штрих-кодом, зазначеним у п. 5 цього Порядку | ||
| 3 | Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у п. 5 цього Порядку | 1 робочий день | Фактично після реєстрації клопотання з електронним примірником документації за допомогою системи електронного документообігу в довільному порядку відправляється до іншого експерта територіального органу |
| 4 | Працівники територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру, здійснюють розгляд та погодження або відмову у погодженні проектів землеустрою. Довідково: працівники територіальних органів Держгеокадастру, які здійснюють розгляд та погодження проекту землеустрою, повинні: — відповідати критеріям, установленим ст. 23 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»; — скласти кваліфікаційний іспит у Держгеокадастрі; — бути визначені експертами державної експертизи. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються експертами державної експертизи у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог, установлених ст. 1861 ЗК | Під час розгляду проектів землеустрою опрацьовується проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника. Саме експерт приймає до роботи клопотання, яке надійшло (за допомогою особистого електронного цифрового підпису опрацьовує електронний примірник документації) | |
| 5 | За результатами розгляду проекту землеустрою відповідний експерт державної експертизи у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня надходження проекту землеустрою, готує висновок згідно з додатком до Тимчасового порядку, скріплює його в електронній формі своїм електронним цифровим підписом, після чого реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру | 5 робочих днів | Відповідно до ч. 5 ст. 1861 ЗК максимальний строк розгляду проекту землеустрою та надання висновку про його погодження або відмову у такому погодженні складає 10 робочих днів, який, звісно, включає в себе й строк, встановлений для експерта державної експертизи |
| 6 | Оригінал висновку в електронній формі надсилається електронною поштою розробнику у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня його реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру | 1 робочий день | Фактично висновок сканується та підписується особистим електронним цифровим підписом експерта |
| 7 | Територіальний орган Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки у строк, що не перевищує одного робочого дня після реєстрації у системі електронного документообігу Держгеокадастру висновку: — роздруковує його; — завіряє роздрукований висновок печаткою; — подає його розробнику разом з оригіналом проекту землеустрою у паперовому вигляді | 1 робочий день | Оскільки у експерта поки не планується наявність власної печатки, то роздрукований висновок завіряється печаткою територіального органу, до якого власне й надавався на погодження проект землеустрою |
| 8 | Розробник може перевірити стан погодження проекту землеустрою за допомогою офіційного веб-сайту Держгеокадастру шляхом введення реєстраційних атрибутів, зазначених на копії опису | — | |
| 9 | У разі надання висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою розробник після усунення зауважень та пропозицій може подати його для погодження відповідно до вимог цього Порядку | — | Тобто знову ж за принципом екстериторіальності та випадковості |
Також виникає цілком правомірне запитання: на які саме види документації із землеустрою поширюється дія постанови № 580?
Як було зазначено вище, Тимчасовий порядок визначає механізм взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру на період реалізації пілотного проекту під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 50 Закону України від 22.05.03 р. № 858-IV «Про землеустрій»5 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок (1) або формування нових земельних ділянок (2). Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК.
5 Далі за текстом — Закон № 858.
Відповідно до ч. 1 ст. 791 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об’єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Враховуючи наведені вище нормативні приписи, під дію постанови № 580, на нашу думку, підпадають такі види проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розробляються:
1.1. у порядку відведення земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, наприклад:
— у процесі безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок (ст. 118 і 121 ЗК) у тих випадках, коли розробляється саме проект землеустрою;
— при передачі земельних ділянок у постійне користування суб’єктам, зазначеним у ст. 92 ЗК, коли надання таких земельних ділянок відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК неможливе без складання документації із землеустрою або надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
— при передачі в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів (у випадках, передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК), коли слід розробляти все ж проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на відміну від випадків спрощеного набуття права користування земельними ділянками, визначеними ч. 1 ст. 123 ЗК;
— у разі продажу відповідно до ст. 127 і 128 ЗК земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам, які є власниками об’єктів нерухомого майна, та коли така земельна ділянка не знаходиться у користуванні покупця такої земельної ділянки;
1.2. при зміні цільового призначення земельних ділянок, у тому числі приватної форми власності (наприклад, коли власник земельної ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» відповідно до ст. 20 ЗК змінює її цільове призначення на «для ведення садівництва» або для інших цілей з переведенням взагалі в іншу категорію земель, встановлених ст. 19 ЗК;
1.3. у процесі підготовки лотів до проведення земельних торгів (ч. 4 ст. 136 ЗК) у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);
1.4. при вирішенні питань, пов’язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності (ст. 151 ЗК).
Таким чином, на випадки погодження інших видів документації із землеустрою, передбачених ст. 186 ЗК та ст. 25 Закону № 858, дія постанови № 580 не поширюється. Тому погодження зазначених видів документації із землеустрою (якщо таке погодження прямо передбачено законом) здійснюється відповідно та у порядку, встановленому ст. 186 ЗК.
Звісно, практичні результати реалізації пілотного проекту побачимо значно пізніше. Тим більше що постановою № 580 Міністерству аграрної політики та продовольства доручено подати до 1 березня 2017 року КМУ звіт про результати реалізації пілотного проекту. Сподіваємося на краще та на реальне спрощення погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з мінімальними витратами як для набувача права на земельну ділянку (замовника документації із землеустрою), так і для системи Держгеокадастру в цілому.
